біопаливо
котли, печі
база компаній
замовити
як зробити?
статті
відео
картиТим не менш, проект закону був опублікований досить давно, і не можна сказати, що він впав як сніг на голову інвесторам.
Згідно з документом, вперше введений "зелений тариф" на електроенергію, вироблену з біогазу. Право на "зелений тариф" отримають компанії, які запускають біогазові електростанції з квітня 2013 року.
На жаль, для тих станцій, які були побудовані раніше, в 2010-2012 роках, пільги не передбачені. Крім цього, коефіцієнт "зеленого тарифу" для виробників знижений із передбачених 2,7 до 2,3.
Зниження коефіцієнта робить малорентабельним будівництво станцій, хоча розвиток цього напрямку має важливе значення для енергетики країни.
У розвинених державах частка енергії, що виробляється з біомаси, становить від 2% у США до 5% у Німеччині.
Енергетичний потенціал біомаси в Україні становить 25 млн тонн умовного палива. Його реалізація дозволила б скоротити закупівлі газу в Росії на 6 млрд дол. Зараз в Україні, за даними асоціації "Біомаса", використовується тільки 0,7% всіх наявних ресурсів.
Позитивним моментом є вимога до енергопостачальним компаніям з 2014 року викуповувати у домогосподарств за "зеленим тарифом" надлишкову електроенергію, вироблену даховими сонячними електростанціями потужністю до 10 кВт, введеними в експлуатацію з квітня 2013 року.
Ця норма діятиме тільки в тому випадку, якщо домоволодіння споживає стільки ж енергії, скільки збирається виробляти.
Слід зазначити, що коефіцієнт тарифу для дахових систем до 100 кВт максимальний - 3,7, вище, ніж для наземних сонячних електростанцій. Для наземних тариф знижений майже на 30%.
Таким чином, створюється додатковий стимул інвестування коштів. Хоча механізми реалізації ще необхідно доопрацювати.
Закон дає додаткові стимули і для розвитку малої гідроенергетики. Так, встановлюється диференційований тариф для ГЕС залежно від їхнього розміру.
Для ГЕС потужністю менше 200 кВт коефіцієнт підвищується з 1,2 до 2, для станцій потужністю 200 кВт-1МВт - з 1,2 до 1,6, для решти малих станцій коефіцієнт залишається на рівні 1,2.
Це дозволить залучити інвесторів в проекти малої гідроенергетики. Потенціал для цього є: за даними "Укргідроенерго" на малих ГЕС можна виробляти до 8,3 млн МВт-год енергії.
Перевагу отримають вітчизняні розробки. Наприклад, "Турбоатом" вже переобладнав ряд цехів для виробництва турбін потужністю 10-50 кВт, а також мікро-ГЕС потужністю 5 кВт.
Слід зазначити зниження "зеленого тарифу" для сонячних електростанцій, які будуть вводитися з квітня 2013 року.
Надалі його коефіцієнти для всіх типів станцій на відновлюваних джерелах будуть зменшуватися щодо рівня 2013 року на 10%, 20% і 30% при введенні в експлуатацію з 2015 року, 2020 і 2050 року відповідно.
Таке пониження "зелених тарифів" відповідає світовій практиці. Спочатку для активного залучення інвестицій встановлюються високі тарифи. Надалі вони знижуються, наближаючись до звичайних тарифах, щоб "зелений тариф" не приводив до зростання вартості енергії для споживачів.
Спірний момент пов'язаний з введенням так званої місцевої складової - сировина, комплектуючі, послуги, роботи українського походження.
Закон встановлює розмір "місцевої складової" для сонячних і вітрових електростанцій, введених в експлуатацію після 1 липня 2013 року, на рівні 30%, а для станцій, введених в експлуатацію після 1 липня 2014 року, - 50%.
Тобто прийнятий закон, в порівнянні з попередньою версією, відсуває введення норми на півроку, надаючи можливість інвесторам підлаштуватися під нові правила гри.
Для біогазових станцій правило "місцевої складової" звучить так: при введенні в експлуатацію з 2014 року - 30%, при запуску з 2015 року - 50%. На думку розробників закону, це допоможе розвитку машинобудівного сектора України і створення ряду супутніх бізнесів.
В Україні вже є підприємства, які виробляють всі види обладнання, зазначені в прийнятому законі для виконання "місцевої складової".
Це "Квазар", "Піллар", Запорізький завод напівпровідників, підприємства з випуску вітрогенераторів, наприклад, Краматорський завод важкого верстатобудування - спільно з німецькою компанією Fuhrlander.
Проте динаміка цього динамічного ринку може випереджати виробничі можливості існуючих підприємств. Тому є необхідність або в розширенні потужностей, або в будівництві підприємств, що складно зробити під час світової кризи.
З приводу 50% "місцевої складової" виникають великі сумніви, особливо у вітровиків. Звичайно, не обходиться і без лобіювання інтересів китайських та інших великих світових виробників. Вони не зацікавлені у розвитку українських виробництв, а хочуть завозити в Україну своє обладнання.
Занепокоєння викликає і намір деяких світових фінансових установ призупинити програми фінансування в галузі відновлюваної енергетики, якщо зміни в частині "місцевої складової" вступлять в силу. Однак це може бути лише грою в епоху кризи.
