Ці дані отримані ІАА «ІНФОБІО» та журналом «Міжнародна Біоенергетика» під час маркетингового дослідження ринку біопалива.

Три заводи з Архангельської та Тверської областей і Красноярського краю проводять майже одну третину деревних паливних гранул в Росії. Це «Лісозавод 25», ДОК «Єнісей» — кожен з них випускає близько 120-130 тисяч тонн гранул на рік, на третьому місці тримається тверська компанія «СТОД» (МЛТ), вона виробляє близько 70 000 тонн гранул на рік.
Усі три лідери займаються виробництвом гранул, як побічним продуктом. Основне — це виробництво пиломатеріалів та іншої більш дорогої продукції лісового комплексу.
Пелети з відходів лісового господарства в основному купують європейські споживачі в скандинавських країнах і центральній Європі.
Зростає виробництво та експорт пелет з лушпиння соняшнику. Порядка 8 компаній виробляють близько 300 тисяч тонн паливних гранул на рік із залишків виробництва соняшникової олії. Основним споживачами пелет з лушпиння є теплоелектростанції у Великобританії і Польщі. Інші країни закуповують в основному гранули з деревини.
У Росії поки слабко розвинуте виробництво паливних гранул з соломи. Разом з тим в Україні цей сектор набирає обертів. Солом'яні гранули споживають як ТЕС Великобританії та Польщі, так цю продукцію ще використовують як підстилки для тварин, зокрема коней.
У 2011 році обсяги виробництво паливних гранул в Росії має зрости: у 2010 запустилися нові виробництва, такі як «Новоєнісейський ЛХК», «Алтай-Форест» та інші. При цьому ряд компаній заморозили своє виробництво. В основному це відбулося з тими, у кого пелетний бізнес не був прив'язаний до власної сировинної бази або лісопильно-деревообробному виробництва. Однак потужності нововведених підприємств перевищують обсяги виробництва тих, хто йде з ринку.
Весь світ з інтересом стежить за запуском заводу в Ленінградській області ВАТ «Виборзька целюлоза» потужністю 1 млн. тонн. Ця подія має відбутися в першому кварталі 2011 року. Шведська компанія Swedwood в Тихвіні в Ленінградській області теж планує найближчим часом випускати 75000 тонн гранул на рік. Будуються інші великі заводи на території Росії.
Якщо в 2000-х для пеллетной галузі великим вважався завод потужністю 25000 тонн на рік, то сьогодні це вже швидше відноситься до малих виробництв. Галузь розширюється, приходять заводи потужністю 100-150 тисяч тонн гранул на рік, будуються мільйонники та напівмільйонники. Біопаливна промисловість потихеньку відходить від кордону. Якщо раніше більшість заводів знаходилося в Північно-Західному федеральному окрузі поряд з кордоном з ЄС, то сьогодні все більше і більше підприємств будуються в більш віддалених лісових регіонах: Ханти-Манскійськ, Красноярськ, Пермь і інші. Є плани будівництва заводів у Центральній Сибірі і на Далекому Сході.
Детальніше про галузь у 2010 році читайте у журналі «Міжнародна Біоенергетика» 1-2010