Холоди,що наступають нагадали про реформування житлово-комунального господарства. Вже скільки тут всього начебто зроблено, але віз і нині там: взимку в квартирах холодно, а рахунки за опалення приходять величезні.

Реформу ЖКГ обговорюють роками. Проте однозначної відповіді — що проводити, що змінювати і як — ні. Ясно тільки те, що комунальне господарство, створене в радянські роки, сьогодні не підходить. Оскільки воно ґрунтується на наявності дешевого газу.

Блакитне паливо купуємо по 440 доларів за тисячу кубометрів, і це не межа. Така ціна для комунального господарства практично непідйомна. Додати до залежності від імпортного палива ще й знос інфраструктури, неефективне управління, непрозоре формування тарифів — і отримаєте довгий список проблем, які потрібно вирішувати.

Точкові ремонти теплотрас і будинків ні до чого доброго не приводять. Це тимчасове латання дірок у системі, яка не змінює принципи роботи.

На сьогоднішній день в структурі послуг ЖКГ, які отримують споживачі, існують три основні статті витрат.

Це закупівля енергоресурсів (газ, вугілля, мазут), потім процес перетворення первинних енергоресурсів в енергію (електрику і тепло), а також їх транспортування до споживачів.

Причому проблеми починаються вже при закупівлі енергоресурсів.

Імпортний газ дуже дорогий, і якщо формувати тарифи для населення виходячи з ціни на блакитне паливо, то вони будуть в 3-4 рази дорожче. Тому газ, який видобувається в Україні, йде на покриття потреб населення. Однак це не вихід, а лише тимчасова міра.

Кардинально вирішити питання можна так: опалювати будинки не газом, а іншими енергоносіями.

Можна використовувати вугілля. У багатьох містах існують теплоцентралі, які досі працюють на вугільному паливі.

Економічна доцільність такої заміни легко прораховується. Тонна вугілля коштує приблизно 100 доларів. Для отримання такої ж кількості тепла, як при спалюванні 1 тисячі кубометрів газу, буде потрібно у півтора рази більше вугілля.

Навіть у цьому випадку вугільне паливо буде набагато дешевше газу. Тисяча кубів російського газу коштує 440 доларів, а півтори тонни вугілля — всього 150.

Від заміни газу на вугілля виграє не тільки ЖКГ, але і промисловість. Споживаючи власне вугілля, відновляться шахти і створяться нові робочі місця. При цьому газ власного видобутку доцільніше використовувати не на потреби комуналки, а для економіки і, відповідно, для людей.

Другий варіант — правильне використання електроенергії. Справа в тому, що електроенергія у нічний час продається за найнижчими тарифами, вдень набагато дорожче. Так чому б цим не скористатися?

Ідея полягає в тому, щоб виробляти і використовувати всіляке обладнання, яке в нічний час буде споживати електроенергію, накопичувати її, а вдень віддавати, наприклад, для обігріву приміщень. Така технологія активно використовується в Ірландії, Німеччині, Данії.

Газ також можна замінити біопаливом, яке можна отримувати як з комунальних відходів, так і від діяльності деревообробних і сільськогосподарських підприємств. Це третій спосіб економити газ і реформувати ЖКГ.

За оцінками, в Україні щорічно можна збирати як мінімум 120 мільйонів тонн біомаси. В еквіваленті нею можна замінити близько 70 мільярдів кубометрів газу.

Використання біопалива в опаленні вже довело свою ефективність. Деякі українські підприємства реконструюють котельні. У підсумку вони економлять власні гроші, а ще розвивають місцеву інфраструктуру та створюють робочі місця.

Цікаво, що біопаливом для котелень цікавляться навіть росіяни, у яких проблем з газом немає. Вони встановлюють у себе котли, які працюють на пелетах. Це біопаливо отримують з торфу, деревних відходів і відходів сільського господарства.

Також пелетні котли дуже популярні в Європі. Це відносно новий вид опалювального обладнання. Він користується попитом, оскільки вважається економним та екологічно чистим.

Заміна газу на інші види палива — це перший етап реформування. Друге, що необхідно зробити, — відремонтувати мережі тепло-та водопостачання. Вони в дуже зношеному стані, і в результаті обігріваємо вулиці, а не будинки. За офіційними даними, втрати становлять до 40 відсотків.

Зменшуючи енергоємність, можна скоротити споживання енергоресурсів у два, а іноді і в три рази. По такому шляху пішла Польща, досягнувши разючих результатів у енергоємності житлово-комунальної сфери і, як наслідок, залежності від імпортного газу.

Однак виконати все це можливо лише, якщо буде складена державна програма системного реформування ЖКГ. І якщо в країні буде на те політична воля. Поки такої немає. Чому — питання риторичне. Будь-які хороші пропозиції потопають у системі бюрократії і лобізму.