Україна чи не найбільше інших країн світу зацікавлена в «звільненні» від російського газу. Принаймні, так стверджує більшість українських політиків і журналістів — з тих, хто називає себе «патріотично налаштованими». Зовсім не дивно, що українська преса приділяє велику, в чомусь навіть перебільшену, увагу альтернативній енергетиці. Чого ж чекають від альтернативної енергетики в Україні, і чого дійсно варто від неї чекати?

Україна планує задавити Газпром  біомасою

Українське видання «Україна молода» у статті «Не газопроводом єдиним» вустами автора Марії Бойко журиться про те, що енергетична безпека української держави падає. Російський газ (основний енергоносій для України, зараз обходиться по 432 долара США за тисячу кубометрів природного газу, при цьому «Газпром» не має наміру знижувати ціну), а влада не вживає жодних зусиль для розвитку рятівної альтернативної енергетики. Далі стаття описує райдужні перспективи «альтернативки» і гнітюче відставання України у наступних тезах:

— Ситуація така, що і «Газпром» не зацікавлений у розвитку України альтернативної енергетики, і український уряд не виконає оптимізму в цій сфері. Україна до 2030 року має намір збільшити частку відновлюваної енергетики до 4,6%, тоді як країни ЄС вже до 2020-го мають намір збільшити цей показник до 34%, а до 2030-го і зовсім до 66%.

— Україна могла б без особливих труднощів розвивати використання біогазу («сміттєвий газ»), благо є й ентузіасти, і технології; але немає найважливішого: «зеленого тарифу», що дозволяє інвесторам окупити витрати за 7-10 років. Причому з січня планується запустити такий тариф, однак з меншим коефіцієнтом, в результаті чого окупність розтягнеться на 20 років, а такі терміни нікого з інвесторів не влаштують.

— В Україні в надлишку біомаси для теплогенерації (відходи деревини, солома, лушпиння насіння соняшнику і т.д.), але цей напрямок не вписано в енергетичну стратегію. Тому на Україні з біомаси отримують менше відсотка первинної і менше 4% теплової енергії, тоді як у Латвії — 25% первинної, у Швеції — 64% теплової, а всього в ЄС — 13% (автор не вказує, якої саме енергії) з планованим подвоєнням показника до 2020 року.

— Українська вітроенергетика також не розвивається, оскільки для отримання «зеленого тарифу» необхідно, щоб 30% (після 2014-го року — 50%) складових проекту були українського походження.

Стаття завершується погано поєднується із загальною трагічністю пафосу повідомленням про введення в експлуатацію вітроелектростанції в Запорізькій області. При цьому стаття датована другого листопада 2012 року, а в повідомленні зазначено, що останні 11 вітряних турбін лише будуть встановлені «до кінця жовтня 2012 року». Не дивно: з'ясувати, чи були запущені ці 11 турбін, з відкритих джерел не представляється можливим.

Скепсис експертів: альтернативна енергетика — не для України

Між тим, кожену з перелічених тез можна піддати закономірного сумніву, а то й просто спростувати, зазначив провідний канадський експерт Академії Masterforex-V Євген Ольховський. Наприклад:

— До 2030-го найоптимістичніші прогнози дають збільшення частки альтернативної енергетики в світі до 16%. Звичайно, ЄС в цьому напрямку рухається (вірніше, рухався) швидше за всіх, але ні про які 66% навіть не йдеться. Особливо, якщо врахувати, що оптимістичні прогнози включають в себе і гідроенергетику, про яку в статті не йдеться.

— Перспективність біогазу визначається не тільки наявністю «зеленого тарифу», але і без цього стан української економіки не дозволяє здійснити витрати, необхідні для розвитку цього варіанту альтернативної енергетики.

— Дані, що наводяться по тепловій енергії, видобутої з біомаси, некоректні без згадки тих негативних наслідків, які пов'язані з цією галуззю альтернативної енергетики. Як вже відзначали наші експерти в статті «Міфи і реальність альтернативної енергетики», єврокомісари з енергетики та захисту клімату оголосили про різке скорочення використання сільгоспкультур для виробництва біопалива. ЄС опинився перед реальною загрозою голоду, оскільки площ в Європі для сільського господарства завжди не вистачало, а тепер ще й величезні обсяги зерна та олійних культур йдуть в буквальному сенсі в топку. Завдяки субсидіям фермери повально переходили з виробництва їжі на виробництво палива. Крім того, ріпак відомий як убивця грунту: він виснажує родючий шар на порядок інтенсивніше, ніж кукурудза і соняшник, після яких земля повинна близько трьох-п'яти років «відпочивати». З цією проблемою, до речі, зіткнулися і пост-радянські країни, що кинулися переорієнтувати сільгоспугіддя під вирощування ріпаку і навіть вирубувати ліси.

До таких держав вже належить Україна, де загублені сільськогосподарські площі а проблема продовольства не відноситься до числа незначних. У Латвії, яку згадує український автор, держзобов'язання перед Євросоюзом щодо підтримання 40% рівня альтернативних джерел в енергетиці, викликають серйозну критику. «Зелена енергія» в Латвії — це лобіювання конкретних бізнес-інтересів і значне підвищення цін на електроенергію для населення. Ніяких інших ефектів від неї не бачать. Що ж стосується Швеції, то 90% всієї енергії виробляється в цій країні атомними і гідроелектростанціями. У 2010 році парламент Швеції скасував закон 1980 року, який передбачає згортання атомної енергетики, і відновив шведську атомно-енергетичну програму. На відміну від Німеччини, де чисто волюнтаристське і нічим не обґрунтоване рішення Ангели Меркель про відмову від АЕС поставило державу перед серйозними проблемами.

— Вітроенергетика також не є ні ідеалом, ні панацеєю. Вітряні електростанції негативно впливають на екологію, як мінімум за рахунок низькочастотної вібрації, яка здатна «вичистити» все живе навколо генераторів. Запущена вітроелектростанція в Запорізькій області — проект «головного» українського олігарха Ріната Ахметова, який може розраховувати на самі різні форми прибутку, в тому числі і на особливий режим державного сприяння.

Враховуючи все вищесказане, а також неоднозначні прогнози щодо підвищення Україною власного газовидобутку, експерти вважають, що альтернативна енергетика для українського випадку може грати лише допоміжну роль. Замістити собою газ вона не в змозі, навіть у поєднанні з вугіллям і гідроенергетикою (також не завжди екологічно виправданою). Не треба також забувати про те, що країни ЄС різко скорочують «зелені тарифи» в зв'язку з поглибленням економічної кризи. Для України є тільки два шляхи підвищення енергетичної безпеки: встановлення міцних відносин з Росією в області газопостачання (до речі, ту ж завдання ставить перед собою сьогодні і Латвія) і розвиток атомної енергетики, потенціал якої зовсім не вичерпаний.

Курс гривні в сучасних реаліях

На міжбанківському валютному ринку України торги по долару США проводяться в ціновому коридорі 8,2030 / 8,2100. Варто підкреслити, що таких високих значень долар не досягав вже більше трьох років. Так, 4 листопада 2009 року торги по долару закрилися в діапазоні 8,2435 — 8,2665 грн за долар, однак уже 5 листопада 2009 року він почав знижуватися до рівня 8,2 грн., Пояснив генеральний менеджер компанії Forex Trend (компанія входить в рейтинг брокерів форекс Академії Masterforex-V, відгуки про Forex Trend трейдерів MasterForex-V — позитивні) Андрій Полішевіч.

Курс гривні зберігає можливість продовження тренда, відзначають аналітики факультету онлайн-навчання торгової системі Masterforex-V. Найближчі опору розташовуються в області максимуму 8,2424 і на психологічному рівні 8,26/30.