Нещодавно до Києва, на запрошення Асоціації відновлювальної енергетики “Альтернатива”, завітав знаний у Європі апологет "зеленої" енергетики Райнер Хінрікс-Ральвес – член ради директорів Німецької федерації відновлюваної енергетики, голова Європейського Союзу відновлювальної енергетики (EREF) та низки інших "парасолькових" організацій, що лобіюють низьковуглецеве майбутнє ЄС.

Попри чудернацьке прізвище та вагомий "послужний список", пан Хінрікс-Ральвес виявився напрочуд легким співрозмовником, який, проте, вміє добирати аргументи – надто коли мова йде про відновлювані джерела енергії.



За його словами, цілі ЄС в рамках відомої стратегії 20-20-20 вже посприяли тому, що окремі країни (наприклад, Швеція) вже перетнули індивідуальну планку в 50% частки відновлюваних джерел у первинному енергобалансі. А в частині генерації електроенергії загальноєвропейський показник давно перевищує 20%.

Як наголошує фахівець, левова частка нових потужностей, які вводяться в експлуатацію в ЄС, – це об'єкти вітрової і сонячної енергетики. Зокрема, у 2010 році вони становили 54% усіх нововведених потужностей, в 2011 – вже 71%.

При цьому, боротьба зі зміною клімату та міркування енергетичної безпеки – не основні його козирі. "Відновлювана енергетика створює робочі місця, забезпечує економічне зростання, дозволяє приватним споживачам заощаджувати кошти. Вона безкоштовна, оскільки не надсилає комунальних рахунків", – розкриває карти Райнер Хінрікс-Ральвес.

Після цього настає час для руйнування міфів про дороговизну "зеленої" енергетики.

По-перше, каже експерт, відбувається постійне зниження витрат: для прикладу, вартість сонячних панелей знизилась практично удвічі за останні 5 років.

По-друге, існуюча структура тарифів не завжди відображає реальні витрати. Як підкреслив Хінрікс-Ральвес, класичним прикладом є "дешеві" атомні кіловати, які не враховують витрат на зняття енергоблоків АЕС з експлуатації та поводження з відпрацьованим ядерним паливом.

По-третє, традиційні джерела енергії є більш доступними, оскільки підтримуються урядами по всьому світу. Тут німецький спеціаліст навів дані "Світового огляду енергетики-2012", оприлюдненого нещодавно Міжнародним енергетичним агентством. Як виявилося, у 2011 році підтримка традиційної енергетики (540 млрд. євро) майже вшестеро перевищила субсидії на відновлювану (85 млрд. євро).

Варто зазначити, що експерт визнав потребу існування "зелених" тарифів та інших форм заохочення ВДЕ принаймні до 2020 року, коли сонячна і вітрова енергія стануть повністю конкурентоздатними на ринках ЄС. Тенденцію до перегляду ставок "зеленого" тарифу в різних державах Європи Райнер Хінрікс-Ральвес пояснює намірами убезпечитися від надприбутків компаній (при одночасному забезпеченні розумного рівня окупності), а також запровадити інші, більш гнучні механізми підтримки.

Попри відсутність досвіду "заглиблення" в український енергоринок та його численні проблеми, пан Хінрікс-Ральвес мав сміливість дати наступні рекомендації для збільшення частки відновлюваних джерел:

— побудова суспільної підтримки "зеленої" енергії (поширення інформації про економічні вигоди);
— визначення амбіційних, проте реалістичних цілей;
— створення стабільних і надійних умов для інвестицій;
— створення єдиних правил гри на енергетичному ринку та їх адаптація (більша гнучкість у заміщенні традиційної енергетики);
— впровадження схем підтримки (диференціація преференцій до розміру або знаходження об’єктів, гарантований доступ до мереж, регулярний перегляд пільгових тарифів, гарантовані виплати для довгострокових активів).

Здавалося б, згадані рецепти є відомими і досить простими, більш того – вони відповідають здоровому економічному ґлузду. Проте, ситуація на українському ринку відновлюваної енергетики доводить: хороших аргументів на користь європейського вектору реформ ніколи не буває багато.

Можливо, керманичам енергетичної політики України таки варто прислухатися до пана Хінрікса-Ральвеса? Принаймні, щоб зрозуміти переваги цивілізаційного вибору ЄС на користь "зеленої" енергетики.