У 2012 році докорінних змін в українській енергетиці не відбулося.

Прикриваючись вирішенням питань диверсифікації джерел постачання енергоресурсів та ефективності їх споживання, представники влади подекуди не можуть втриматися від спокуси заробити на власне безхмарне майбутнє.

Ходити за прикладами далеко не треба.

Весь рік в медіа висвітлювалася тема "вишок Бойка". Угода, яка за задумом мала стати одним з поворотних пунктів в українському газовидобуванні та вивести її на якісно новий рівень, перетворилася на один із символів корупції.

Купівля бурової установки за 400 млн дол при її ринковій вартості 250 млн дол і перерахування різниці 150 млн дол посередницькій фірмі, зареєстрованій на латвійського волоцюгу, — цей факт, безумовно, стане одним з найбільш красномовних в історії діяльності українських чиновників.

Трохи нівелювати скандал вдалося лише наприкінці 2012 року, коли була укладена угода із сінгапурською компанією Keppel FELS Limited на поставку нових двох бурових установок вартістю 1,2 млрд дол. Цій події передував відкритий конкурс.

Проте всі ці інвестиції поки що не принесли бажаного результату. Прикро, але факт: за 11 місяців 2012 року видобуток газу зменшився на 1,1% до 17,6 млрд кубометрів. Хочеться вірити, що 2013 рік принесе іншу статистику, проте великих надій на це краще не покладати. Видобуток газу — справа дуже делікатна, особливо в Україні.

Про це свідчить ще один приклад — підписання угоди з переможцями конкурсу на розробку Юзівської і Олеської газової площ, компаніями Shell і Chevron. Незважаючи на запевнення керівництва Мінприроди, що юридичне оформлення завершиться до кінця 2012 року, документ вже півроку не можуть завізувати.

Можливо, однією з перешкод є поява загадкової компанії "СПК-георсервіс", яку чиновники активно сватають західним інвесторам як можливих партнерів.

Чому саме ця компанія, яка зареєстрована у спальному районі Києва та належить трьом невідомим геологам, користується прихильністю вищих посадових осіб, не зрозуміло. Можна лише здогадуватися, але поки що Shell і Chevron розробку родовищ не ведуть, і гарантій, що найближчим часом розпочнуть, немає жодних.

Можливо, кураторам цього проекту варто було звернутися за допомогою до Держінвестпроекту, якому вдалося підписати угоду про будівництво LNG-терміналу з лижним інструктором.


Розповідати про неї зайвий раз не потрібно. Всі західні та українські медіа детально висвітлювали цей інцидент, яким Україна прославилася на весь світ. Зупинюся лише на наслідках.

Фантазія та винахідливість Держінвестпроекту привели до того, що Україна найняла PR-агенцію за 2,6 млн грн. Її завдання — переконати потенційних інвесторів, що скандал з лижним інструктором є прикрою випадковістю, і що термінал є дуже привабливим об'єктом для грошових вкладень.

Крім того, уряд скасував державні гарантії на 2,3 млрд грн на створення інфраструктури постачань скрапленого газу. Це означає, що проект будівництва LNG-терміналу знаходиться під загрозою. Безумовно, така новина повинна потішити Росію і дати сигнал про "високий рівень" державного управління в Україні.

В той же час високопосадовцям вдалося лобіювати зміни в закон "Про електроенергетику" в частині отримання "зеленого тарифу".

Тепер його зможуть отримати лише компанії, які дотримуються правила "місцевої складової", тобто при будівництві сонячних, вітрових електростанцій та установок на біомасі використовують певний відсоток матеріалів національного виробництва.

Загалом така вимога справедлива. Проблема лише в тому, що в Україні майже відсутнє виробництво такого обладнання. Відповідно, це приведе до монополізації галузі існуючими виробниками енергії з відновлюваних джерел.

А хто в Україні посідає провідні позиції в сонячній та вітровій енергетиці, нагадувати зайвий раз не потрібно. Це все заслужені люди, які не хочуть мати зайвих конкурентів в боротьбі за отримання "зеленого тарифу".

Влада начебто і хоче докорінно змінити вітчизняну енергетику, проте виходить, як у прислів'ї: "Хоче душа в рай, та гріхи не пускають".

Бажання мати з усього зиск домінує і врешті решт ставить під загрозу реалізацію будь-яких благородних починань. Звідси — скандали і втрачені можливості, якими, на жаль, і запам'ятається 2012 рік в українській енергетиці.