Енергетичні субсидії коштують урядам країн світу 1,9 трлн. доларів, перешкоджають приватним інвестиціям і більше допомагають заможним споживачам, аніж бідним. Такими є висновки дослідження, зробленого Міжнародним валютним фондом.

У звіті, який охоплює 176 країн, МВФ виступає за поступове підвищення цін на енергоносії разом із цільовими заходами для захисту найбідніших. Відмова від субсидій також могла б допомогти скоротити викиди двоокису вуглецю на 13%, йдеться у документі.

"Енергетичні субсидії є великими та шкідливими", заявив директор МВФ з бюджетних питань Карло Коттареллі. "Вони ведуть до надмірного споживання енергії, поглинають ресурси державного сектору, які могли б бути використані на більш корисні цілі", а також "приносять більше користі багатим, ніж бідним", сказав він.

Звіт дає МВФ аргументи у тому, що сама інституція описує як "тему частих обговорень" з країнами-членами. Небажання тих, хто приймає рішення, дозволити зростання цін на енергоносії застопорило чи зірвало виділення кредитів у таких країнах як Україна та Пакистан – країнах, які, за даними звіту, витрачають на субсидії більше, ніж на охорону здоров’я та освіту.

На держави Центрально-Східної Європи, а також СНД припадає близько 15% світових субсидій в енергетиці, включаючи найбільшу частку (близько 36%) субсидій на природний газ. Енергетичні субсидії перевищують 5% ВВП в Україні, а також в Киргизстані, Туркменістані та Узбекистані.

Відповідно до звіту, ринки, що розвиваються, – не єдині у марнотратстві. Найбільшимо субсидувальником є США: станом на 2011 рік субсидії країни оцінюються на рівні 502 млрд. доларів.

"Країни з розвинутою економікою не продають енергію за цінами нижче ціни постачання, проте вони недостатньо її оподатковують", сказав Котареллі.

На цю групу держав припадає 40% всіх субсидій. В абсолютних величинах Китай та Росія є найбільшими субсидувальниками після США, йдеться у звіті МВФ.

Фонд стверджує, що субсидії можуть призводити до нижчих прибутків для постачальників енергії, що ускладнює залучення інвесторів. Вони також створюють стимул для контрабанди, навіть в країнах із розвиненою економікою, що підтверджується прикладом канадських "бензинових туристів", які приїжджають до США купувати дешеве паливо, йдеться в звіті.

Спроби підвищення енергетичних цін часто були сповільнені або припинені соціальними заворушеннями, які відбувалися впісля цього. Звіт МВФ розглядає 22 таких приклади.

"Відсутність громадської підтримки для реформи субсидування відображає брак впевненості у тому, що уряди здатні переспрямувати бюджетні заощадження, створені в її результаті, на користь ширших верств населення, а також занепокоєння щодо того, що соціально чутливі групи не будуть захищені", пишуть автори документу. "Це становить особливий виклик у країнах, які експортують нафту, де субсидії розглядаються як механізм розподілу прибутків від природних ресурсів населенню".