Цього року брак сировини особливо гостро відчули виробники твердого палива з лушпиння соняшнику. Підприємства, у яких немає своєї сировинної бази, в лютому взагалі залишилися ні з чим. Причина такого дефіциту зовсім не в врожайності олійної, торішній урожай соняшнику був на високому рівні. Справа в тому, що з недавніх пір багато олійноекстракційних заводів стали самі переробляти свої відходи, виробляючи з них тверде паливо на продаж і для задоволення власних виробничих потреб. Крім цього, через дорожнечу традиційних енергоресурсів все більше масложирових комбінатів стали підвищувати енергоефективність своїх виробництв. Тепер ці підприємства спалюють відходи в спеціальних модернізованих котельнях, отримуючи власну електрику і тепло.

Брак сировини актуальний і для виробників деревних пеллет. В Україні дефіцит тирси та інших відходів деревопереробної промисловості став спостерігатися ще в 2010 році, так як в цей період обсяг виробництва деревного альтернативного палива в країні серйозно збільшився. Крім того, сьогодні пеллетчикам доводиться серйозно конкурувати на сировинному ринку з виробниками будівельних матеріалів, зокрема ДСП.

Що стосується виробництва твердого палива з соломи, тут основна проблема у відсутності налагодженої співпраці між аграріями та пелетними заводами. На думку експертів, в Україні цей ринок абсолютно сформований. Солома, яка могла б замінити кілька мільярдів кубометрів імпортного газу і забезпечити теплом половину українських міст, поки що залишається гнити на полях. Для екопального використовується лише її незначна частина.

Якщо проаналізувати звіт про пелетних виробництвах на продаж в Україні 2008-2012, то можна помітити, що брак сировини — одна з основних причин припинення діяльності підприємств або ж їх закриття. Як правило, проблема в тому, що виробники змушені доставляти до місця пеллетного заводу сировину з різних місць, так як на найближчих сировинних базах його вже не вистачає. Нові бази можуть знаходитися на значній віддалі, в результаті витрати на перевезення підвищуються настільки, що виробництво в цілому перестає бути доцільним.