Підприємець з Великобританії Дейв Янг створив під Києвом апарат для переробки соломи в вугілля, що має на 25% вищу енергетичну щільність, ніж звичайне.

Дейв Янг – один із співзасновників проекту Хештегбіо (# bio), мета якого створити повний цикл виробництва і збуту біовугілля. Дейв вже має деякі практичні напрацювання в цьому напрямку – власну технологію виробництва вугілля з... соломи.

Кореспонденти побували в "цеху" у Броварах Київської області, де відбувається перетворення української соломи в високоякісне вугілля і дізналися, хто є покупцем цієї продукції, які перспективи вона має в Україні, і чому, власне, наша країна – найбільш зручна для такого виробництва.

Невикористані дев'ять мільйонів тонн соломи...

У ангарах пахне смаленим, там душно і чується гудіння двигуна. На сонці, проникаючому крізь невеликі вікна, виблискують сріблясто-металеві труби машини, яку розробив Дейв Янг з колегами. Це апарат для переробки соломи у вугілля.

"Те, що ми робимо, називається торрефікація або, простими словами, обсмажування соломи. Ми з неї виробляємо тверде біопаливо, яке схоже на звичайне вугілля, але має кращі властивості", – розповідає.

Він бере трохи соломи, обережно складеної навколо апарата, і демонструє, як відбувається перевтілення. Солома завантажується в контейнер, де на повільному вогні і при обмеженому доступі кисню проходить своєрідне "випікання". Так вона перетворюється на суху речовину. За властивостями кінцевий продукт переробки нагадує вугілля, але має на 25% вищу енергетичну щільність. Потім таке вугілля пропускають через спеціальний прес, з якого виходять готові до транспортування брикети. "У Європі такою переробкою соломи займаються вже давно. А в Україні цього не робили, хоча тут є близько дев'яти мільйонів тонн соломи, яку не використовують з комерційною метою, більшу частину – просто спалюють", – розповідає Янг. Ось у чому переваги України для такої діяльності.

Український постачальник – іноземний покупець

Підприємець пояснює, що найскладніше було розробити саме таку систему, яка б дозволяла економити зовнішні енергоносії, зате більше споживала тепла, яке виробляються самою машиною. У такій економії і криється секрет успіху, переконаний підприємець. Раніше вже було кілька спроб іноземних компаній привезти своє обладнання для переробки української соломи. Але вартість енергоносіїв, що витрачаються на роботу машини, була настільки високою, що така переробка виявилася збитковою.

Найбільші витрати у всій схемі роботи Янга – на електрику, що запускає мотор, а також на транспортування соломи та готового продукту. Втім, навіть цю частину витрат підприємцю вдалося зменшити, зробивши апарат мобільним. Уклавши угоду з агропідприємством, яке постачатиме солому, машину до нього привезуть в контейнерах. По закінченні контракту, її упакують і повезуть іншому постачальнику.

На даний момент машина Дейва Янга готова до свого першого комерційного випробування. Вже через кілька тижнів її відправлять у Львівську область. Там місцева агрофірма дасть солому для переробки. "Ми шукаємо постачальників соломи і покупців продукту, що знаходяться як можна ближче один до одного. Найкраще, щоб між ними було сполучення водним шляхом або залізницею, адже крок вправо, крок вліво – і витрати почнуть перевищувати прибуток", – пояснює підприємець.

Паралельно з пошуками українського постачальника соломи, Янг намагається знайти іноземного покупця готового продукту. Зараз покупця знайшли в Польщі, але вже є зацікавленість і від компаній з інших країн Західної Європи. "Польський ринок дуже великий, адже їх уряд зробив наголос на біопаливо. Та й загалом, ринок біопалива в Європі швидко розростається, тому там збирають біомасу навіть з країн Африки, Америки. То чому б не з України?" – пояснює підприємець.

70% – на експорт

За оцінками Комісії ЄС з сільського господарства та розвитку сільських районів, ринок біомаси в західній Європі до 2020 року зросте вдвічі і досягне 30 мільйонів тонн споживання на рік. Все завдяки законодавчій базі, яка дала установку за сім років збільшити використання відновлювальних джерел енергії на 20% і на стільки ж зменшити вуглецеві викиди в атмосферу. Втім, Янг прогнозує, що за кілька років Україна також може стати не тільки продавцем біомаси, але й споживачем. "Україна також буде рухатися в цьому напрямку, навіть для того, щоб підписати угоду про асоціацію з ЄС. Вам це потрібно! Чим ближче Україна буде до Європи, тим важливіше будуть альтернативні джерела енергії. Проблема в тому, що продукт, який ти виготовляєш для ринку біомаси, – досить дорогий, люди за нього не готові платити, а субсидій немає", – пояснює Дейв Янг.

За даними асоціації "Український пелетний союз", близько 70% українського виробництва пелет та брикетів йде на експорт, 30% споживається в Україні. Тільки до Польщі щорічно експортується від 200 до 300 тисяч брикетів соломи. Питаємо у Янга, як вдається переконати українських фермерів продавати солому на переробку, замість того, щоб просто експортувати її до Польщі?

"Агорофірми не цікавляться тим, як ми будемо переробляти їх солому, і якої якості буде вугілля, їм цікавіші цифри – скільки коштуватиме привезти солому, забрати продукт і – найважливіше – скільки вони на цьому зароблять. Багато фермерів розглядали ідею продавати солому Польщі, але через ризики – відмовилися. Різниця в кілька доларів між тим, за скільки вдасться довезти та продати, може зробити такий експорт збитковим", – пояснює підприємець.

Поки Дейв Янг розповідав про особливості роботи апарату, завезений сніп соломи пройшов весь цикл обробки, отриману суміш витягли з контейнера в мішок. Підприємець набрав жменю чорної суміші в руку і почав перевіряти якість свого "золота". Залишився задоволений.