У 2014 році Україна головуватиме в європейському Енергетичному співтоваристві. Чи достатньо для цього у неї інтеграційного досвіду та авторитету серед країн, які вже не перший рік спільно домагаються єдиної мети – розширити європейський енергетичний ринок, зробити його інтегрованим, прозорим та ефективним?

Успішна інтеграція енергетичних ринків Вишеградської четвірки робить її досягнення привабливими для України та відкриває перед нашою країною перспективи подальшого співробітництва в галузі енергетики з Чехією, Угорщиною, Польщею та Словаччиною, а з їх допомогою – і з іншими членами Євросоюзу. Про це йшла мова на конференції, проведеної в Києві Угорським президентством Вишеградської групи та Київським міжнародним енергетичним клубом Q-klub.

«У країнах сучасного світу енергетика – це справжній фундамент економіки та умова, без якої неможливий її нормальний розвиток», – сказав, вітаючи учасників конференції, член Римського клубу, засновник Економічного форуму в Давосі та почесний президент Q-klub Богдан Гаврилишин. На його думку, таке об'єднання, як Вишеградська четвірка, сприяє тому, що світ переходить від конкуренції за формулою «всі проти всіх» до загальної тісної співпраці.

Як би продовжуючи цю думку, голова секретаріату Енергетичного співтовариства Янез Копач розповідає про те, що Енергетичне співтовариство може вживати серйозні заходи до тих країн, які проявляють неповагу до спільно прийнятих документів. При цьому він уточнює, що мова, звичайно, йде не про нашу країну, а про Боснію та Герцоговину, де порушується договір Енергоспівтовариства, через що цій країні можуть бути урізані відповідні фонди. «Я не погрожую, але те ж саме може статися і з Україною, якій потрібно пам'ятати, що все не так просто і не так легко», – натякає Копач на неповне виконання нашою країною своїх зобов'язань перед спільнотою.

На його думку, для країн Вишеградської групи також дуже важливо знати про те, що в секретаріаті Енергоспівтовариства вважають: у договорі Енергоспівтовариства маються неідеальні рішення, які доведеться вдосконалювати. На відміну від Євросоюзу, де нові норми стають частиною законодавства всіх країн-членів вже наступного дня після їх прийняття, в Енергоспівтоваристві все по-іншому. Копач наполягає на тому, що й енергетичні норми повинні вводитися в дію негайно. Крім того, серед нових ідей, що дискутуються в співтоваристві, – загальний суд та інші єдині інституції ...

«Ми зараз в середині такого процесу, який, як мені здається, змінить історію», – зазначає єврочиновник. Звертаючись до ситуації в нашій країні, він вказує, що в ЄС «не дуже задоволені роботою України, тому що тут все йде досить повільно». Так, невдалий хід переговорів про реверс газу через Словаччину, він пов'язує, в першу чергу, з недоліками українського закону про ринок газу і з тим, що в нього поки що неможливо внести необхідні зміни.

«Навіть у тому випадку, якби контракт з «Газпромом» був ідеальним, Україна все одно мала б проблеми з організацією такого віртуального реверсного потоку, тому що існуючі закони не дозволяють цього». В Україні, журиться Копач, «у нас, на жаль, не дуже активні партнери, зокрема, в міністерстві». «Ми стаємо нетерпимими», – говорить він і додає, що за два роки Україні нелегко наздогнати решту країн ЄС, але, в цілому, процеси у нас в країні, на його думку, йдуть в позитивному напрямку, хоча повинні б розгортатися швидше. Єврокомісія намагається допомогти Україні, відзначає Копач, але в справу втручається корупція ...

Чи розчув ці докори глава Міненерговугілля України Едуард Ставицький? У всякому разі, виступаючи на конференції, він не дав на них прямої відповіді, поклавши всі надії щодо проекту словацького реверсного коридору на заплановане на кінець листопада підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яке, на його думку, дасть поштовх розвитку спільних проектів в енергетиці.

Тим часом Моніка Жігрі, представник генерального директорату Єврокомісії з енергетики, вважає, що Україна й Вишеградська четвірка має великі можливості для спільного розвитку інфраструктурних проектів. Пріоритетні коридори, що цікавлять Вишеградські країни, країни Південно-Східної Європи та Україну, це, за її словами, Південний коридор. На початку січня майбутнього року цей напрям буде затверджено в Євросоюзі, буде виділена фінансова допомога. Зокрема, Жігрі згадала і про проект Адамова Застава-Броди, який через позицію Польщі в Україні вже вважають чи не похованим. Вона також говорила про великі перспективи видобутку сланцевого газу й нафти в Польщі та Україні.

Директор Інституту економіки та прогнозування Валерій Геєць дивиться на проблеми й швидкість реформування української енергетики через призму необхідних витрат. Він показує графік, який свідчить, що Україна може вийти на рівень такої країни, як Словенія тільки в 2030 році. На його думку, скорочення споживання імпортного газу на мільярд євро вимагає 2,5 мільярда євро інвестицій. Додатково до цього, відповідне обладнання в Україні не виробляється.

«Скоротивши залежність по газу, – зазначає академік, – ми формуємо технологічну залежність, яка створює також фінансову залежність по торговому балансу й погіршує ситуацію в макроекономіці».

Вчений нагадує, що в процесі реформування країн Східної Європи, зовнішні джерела фінансування витрат на ці цілі досягали 55%, внутрішні – 45%. Програми розбудови та розвитку нових членів ЄС, наприклад, для Угорщини в 2000-2006 роках становили 58 мільярдів євро. Тільки пряме чисте фінансування з бюджету Євросоюзу в період асоціації становило: Болгарія – 1,5 мільйонів євро, Чехія – 681,9 мільйонів, Естонія – 196 мільйонів, Латвія – 241 мільйонів, Литва – 525,9 мільйонів, Угорщина – 680 млн., Польща («яку ставлять Україні в приклад») – 1,79 мільярдів, Румунія – 2,84 мільярдів, Словаччина – 376,5 мільйонів євро.

«Що стосується України, – дорікає Геєць, – то ми сьогодні нічого подібного в Угоді про асоціацію не бачимо. «Економіст вважає, що без розгляду цих питань у контексті розгорнутої співпраці європейських структур з Україною «питання провисне на десятки років і не буде вирішене, а проблеми у підвищенні енергоефективності та скорочення споживання енергоносіїв будуть вирішуватися надзвичайно повільно. Україна буде об'єктом жорсткої критики, що буде справедливо лише частково» ...

Аналогічні презентації можливих шляхів забезпечення України газом з Європи зробили генеральний директор «Нафтогазбудінформатика» Леонід Уніговський та директор енергетичних програм центру «Номос», президент центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. Обидва вони впевнені, що можливості для організації фізичного реверсу газу через Словаччину маються! Уніговський вважає також дуже перспективним запропонований «Укртрансгазом» варіант, згідно з яким газ до Ужгорода може подаватися по незавантаженому газопроводу Іванцевичі-Долина. Експерт називає цей варіант стратегічним, оскільки таким шляхом газ може транспортуватися в українські підземні сховища. Таким чином, вони можуть зберігати стратегічні запаси для Вишеградської групи та всієї Східної Європи.

За словами Гончара, Україна й Вишеградська група можуть внести свій внесок у спорудження системи газопроводів «Південь-Північ», закласти основу для створення в Європі так званого метанового пояса, який після початку видобутку сланцевого газу буде забезпечувати подачу від 55 до 159 мільярдів кубометрів газу. Але експерт розглядає й варіант гаяння часу, коли Україну можуть обходити всі інфраструктурні проекти. Гончар сперечається з Гейцем, який, за його словами, намалював, м'яко кажучи, неоптимістичну картину. Він називає логіку академіка помилковою, що виходить із посилання: бачу перепону – не бачу мети. Гончар упевнений, що у України є спільна з Вишеградською четвіркою мета – енергетична незалежність, – і ніякі перешкоди не завадять її досягти.