На експеримент з відходами власного виробництва агропромислова компанія "Екопрод" у Донецькій області зважилася кілька років тому, вирішивши побудувати найпотужніший в Україні біогазовий завод.

Здавалося б, для його роботи сировини достатньо. Компанія має тисячі гектарів сільськогосподарських земель і розвинений тваринницький комплекс. Тому з гноєм, силосом і соломою дефіциту немає. Але, як з'ясувалося, існував дефіцит законів, які б сприяли розвитку такого бізнесу.

"Розмови про стимулювання зеленої енергетики велися ще з 2009 року, — розповів у розмові з DW директор з енергетичних проектів компанії "Екопрод"Федір Мельников. — Спочатку законодавство торкнулося вітроенергетики, потім сонячної. Нарешті дійшла черга і до біоенергетики". Тільки після того, як минулого року Верховна Рада прийняла закон про електроенергетику та зелених тарифах для біогазових технологій, розвивати їх стало вигідно, зазначив експерт.

Після тривалих переговорів Європейський банк реконструкції та розвитку відкрив і кредитну лінію на фінансування біогазового заводу. Всі проектні роботи виконали німецькі інженери. Згідно з планами, завод почне виробництво електроенергії на початку 2015 року, а всі витрати повинні окупитися через шість-сім років.

Відходи в доходи

Річна потужність заводу складе 9900 МВт. При переробці біомаси виходить також тепло для власних потреб і якісне добриво. "Скільки органіки залишається на сільському господарстві — гній, пташиний послід, втім вона використовується неефективно, забруднює і отруює природу. А можна шкідливі відходи переробляти в доходи ", — говорить Мельников. Він переконаний, що потенціалу тільки однієї Донеччини вистачить на десятки потужних заводів з виробництва енергії з біомаси.

Втім, незважаючи на великі запаси біомаси, розвиток біотехнологій в Україні тільки починається. Охочих ризикувати мало. "Я чув, що кілька проектів лежать у шафі", — зазначає фахівець.

Джерела — дармові, технології — дорогі

Економіст Юрій Макогон переконаний, що сільське господарство може забезпечити себе теплом. Втім, зазначає експерт у розмові з DW, потужні біогазові заводи, такі, як будується в Донецькій області, можна по пальцях перерахувати, і вони не роблять погоди.

Частка альтернативної енергетики в енергетичному балансі України зараз не перевищує і одного відсотка. Тому, звичайно, не можна замінити традиційні джерела в промислових обсягах і зняти питання енергетичної залежності від Росії, підсумував Макогон. Тим більше, що технології видобутку енергії з біомаси зараз для українських виробників занадто дорогі.

Голова всеукраїнської спілки вчених — економістів Олександр Кендюхов налаштований скептично щодо виготовлення енергії з біомаси. " Біогаз в промислових масштабах не може конкурувати з традиційним паливом. Інакше біоустановки працювали б у всьому світі, — зазначив Кендюхов, відповідаючи на питання DW. — Ніхто не добував би газ традиційним методом, все б тільки траву і вирощували".

А де Біомасова лобі?

Для України біомаса якщо й не панацея від енергетичної залежності, втім головний компонент серед поновлюваних джерел, переконує в спілкуванні з DW член правління біоенергетичний асоціації України Юрій Матвєєв. Однак, за словами вченого, таким дармовим джерелом енергії поки незаслужено нехтують. Поки підтримуються напрямки, які лобіює великий бізнес . Такі інтереси існують і в сонячній, і у вітроенергетиці. " Біомасу, безумовно, важко зібрати в одних руках, тому її, власне, ніхто не лобіює", — говорить Матвєєв.

Крім того, слід враховувати і несприятливий інвестиційний клімат. "Навіть якщо є законодавча підтримка, а інвестор в країну не приходить, то теж працювати нічого не буде", — зазначив Матвєєв. І все ж він не втрачає оптимізму щодо розвитку біотехнологій в Україні : за його оцінками, залежно від урожайності потенціал біомаси коливається в межах 25-35 мільйонів тонн умовного палива на рік. "Якщо в Україні видобувається близько 80 млн тонн вугілля на рік, то 30 мільйонів тонн біопалива — це суттєва підмога", — відзначає експерт.