Загальна потужність діючих біоелектростанцій зараз становить неповних 10 МВт і до кінця 2013 р. може зрости максимум до 16 МВт. На стадії розгляду – ще чотири-п'ять проектів будівництва ТЕС, які використовують тверду біомасу (у Київській, Волинській, Рівненській та Чернігівській областях). У разі їх реалізації "твердопаливна біогенерація" збільшиться аж на 50-70 МВт. Тим часом, на думку Юрія Корольчука, експерта Інституту енергетичних стратегій, наявний потенціал дозволяє тільки до 2020 р. реально наростити потужність генерації, що працює на твердому біопаливі, до 3 ГВт.

Але європейська практика показує, що тверде біопаливо знаходить застосування насамперед у виробництві не електричної, а теплової енергії. І, на думку Віктора Андрієнко, керівника департаменту аналітики ТОВ "IBCentrе", біомаса – єдине поновлюване джерело енергії (ВДЕ), використання якого в Україні в нинішніх економічних умовах є рентабельним в тепловій генерації. "Питання тільки в політичній волі та наявності коштів для реалізації відповідних проектів. Перевод значної частини теплової генерації на тверду біомасу є економічно обгрунтованим та вигідним", – наполягає експерт.

Теплові перспективи

У світі вже існує практика спільного використання викопного та біологічного палив в твердопаливних блоках великої потужності (див. "Законний" облом"). Але зробити такий сміливий крок, як переведення теплоелектроцентралей великих міст на біомасу, Україна поки не готова.

До речі, варто врахувати, що ТЕЦ будувалися насамперед для виробництва електроенергії, а основу вітчизняної теплової генерації становлять звичайні котельні, яких по країні налічується 24 тис. (навіть у Києві, при наявності трьох великих ТЕЦ, діють 248 котелень). І переважна їх більшість потребує реконструкції.

Зараз у деяких районних центрах України місцева влада ініціює проекти використання альтернативного палива для виробництва тепла – 285 українських котелень вже переведені на деревину та солому. Як пояснює Віктор Андрієнко, "для промисловості та об'єктів соціальної сфери (школи, лікарні) діючі тарифи на газ складають 4,68 грн./куб.м; для таких об'єктів вигода від заміни газових котлів котлами, які працюють на твердому біопаливі, безумовна: вони окупляться за один-два опалювальних сезони".

Виникає питання: чому в такому разі практика заміни котлів не стала повсюдною? Адже, за оцінками Держінвестпроекту, потенціал біомаси, про який йшлося вище, дозволяє створити теплогенеруючі потужності в 9 ГВт.

Проблема котелень, пояснюють фахівці, полягає в тому, що вони розраховані на виробництво виключно теплової енергії. Але в більшості населених пунктів України централізоване гаряче водопостачання повністю або частково відключено. Іншими словами, півроку котельні простоюють, і в таких умовах знайти приватного інвестора для їх переоснащення практично неможливо.

Інша справа, якщо після модернізації котельня стала б виробляти й електроенергію. І за останні 10 років в Україні на ряді котелень були встановлені когенераційні агрегати, що дозволяють виробляти обидва види енергії.

Практика показала, що такі міні-ТЕЦ завдяки виробництву і продажу електроенергії виявилися економічно більш стійкими, ніж вузькоспеціалізовані котельні. У випадку з біопаливними ТЕЦ можна досягти ще кращого ефекту, адже вони можуть отримати "зелений" тариф на електрику.

Крім того, для таких об'єктів не потрібно виділяти окремі земельні ділянки, вони можуть розміщуватися у вже існуючих будівлях котелень і "вписуватися" в наявну інфраструктуру. "Заміна існуючих котелень, що працюють на традиційних видах палива, біопаливними ТЕЦ – безумовно, дуже перспективний напрямок. При малих потужностях (1-5 МВт електричної потужності та 3-15 МВт – теплової) інвестиції становлять близько EUR 3,5 тис. на 1 кВт встановленої потужності. Для проектів більшої потужності вартість може знизитися до EUR 2,8-3 тис. на 1 кВт", – каже Георгій Гелетуха, голова правління Громадського союзу "Біоенергетична асоціація України". Окупність такого роду проектів, за розрахунками експертів, становить два-три роки.

Дотаційний "поріг"

Проте слід враховувати, що левова частка споживання теплової енергії і в Україні, і в країнах ЄС припадає на ЖКГ. І тут перед українськими біоенергетиками стоїть нерозв'язна поки проблема – державні дотації на природний газ, субсидії, субвенції, які отримують підприємства житлово-комунального господарства. "З 2010 р. для підприємств ЖКГ встановлено тариф на газ для виробництва тепла для потреб населення в 1,3 тис. грн. за 1 тис.куб.м (для промисловості та об'єктів соціальної сфери – 4,68 тис.грн. на 1 тис.куб.м). При зазначеному тарифі котли, що використовують тверде біопаливо, нерентабельні", – пояснює Віктор Андрієнко.

"Поки комунальники будуть платити 1,3 тис.грн., які дотуються, неможливо впроваджувати альтернативні джерела енергії. Тільки в 2012 р. вони отримали 12 млрд грн. дотацій. Якщо ці кошти направити на розвиток альтернативної енергетики в ЖКГ, Україна значно швидше просунулася б на шляхи диверсифікації споживання енергоресурсів", – стверджує Станіслав Захаров, керівник департаменту проектного управління та енергоефективності у сфері життєзабезпечення Мінрегіону.

Втім, певні перспективи вже "намічаються" і в цьому напрямку. По-перше, за словами пана Андрієнко, влада поступово знижує ліміт газу, що дотується. Якщо у минулорічному опалювальному сезоні дотації виділялися на 8 млрд куб.м газу, то вже цього року Кабмін розпорядженням № 618-р від 17.07.13 р. затвердив ліміти на рівні 6,3 млрд куб.м. "Споживання газу вище зазначених лімітів оплачуватиметься за ринковою ціною, і перехід на тверде біопаливо для споживачів понадлімітних обсягів газу буде дуже вигідним", – прогнозує експерт.

По-друге, як каже пан Гелетуха, 24.07.13 р. було прийнято постанову Кабміну № 512, яка повинна зробити значний позитивний вплив на розвиток сектора виробництва теплової енергії з біомаси в ЖКГ. Цим документом внесено зміни до існуючого механізму надання субвенцій місцевим бюджетам на погашення кредиторської заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують і поставляють теплову енергію. До його прийняття субвенція виділялася тільки на імпортний газ, а тепер вона поширена на всі види палива, включаючи тверде біопаливо. "Звичайно, в порівнянні з загальним обсягом дотацій – це крапля в морі. Але постанова дає сигнал інвесторам, що влада має намір міняти існуючий порядок речей – біомаса зрівняна "в правах" з природним газом при отриманні субвенцій на теплову енергію для населення", – підкреслює пан Гелетуха.

Знай своє місце

На відміну від вітропарків та сонячних електростанцій, що залежать від примх погоди, ТЕЦ на біопаливі здатні забезпечити стабільне, прогнозоване й легко регульоване виробництво електроенергії. І їх можна відносно легко "вписати" в існуючу об'єднану енергетичну систему (ОЕС).

Українська генерація має чітку структуру, і всі її потужності діляться на базові й маневрені. Основу базової генерації (80 % потужностей) складають АЕС, ТЕС, ТЕЦ та блокстанції (електростанції, що належать підприємствам, що підпорядковуються їх диспетчерським, але підключені до ОЕС). Всі вони працюють в режимі штатного навантаження і зупиняються тільки у випадку планових робіт або аварій. Зрозуміло, що почати заміну потужних енергоблоків цих станцій біопаливними Україна не готова ні технічно, ні психологічно.

Набагато складніше йде справа з маневреними потужностями, які повинні згладжувати добові коливання споживання електроенергії, що досягають зараз приблизно 30%. Їх роль повинні грати ГЕС та ГАЕС. Проте їх нинішньої частки у виробництві електроенергії (менше 10 %) явно недостатньо, а мала гідроенергетика в Україні майже не розвивається. Правда, в маневреному режимі можуть використовуватися ТЕС і ТЕЦ, але з одним застереженням – для цього економічно доцільно мати "під рукою" блоки потужністю не більше 100 МВт. А таких в Україні явний дефіцит – на теплоелектростанціях їх не більше двадцяти. У більшості своїй вони або належать промпідприємствам, або законсервовані, оскільки розраховані на використання газу та мазуту. В результаті енергетики змушені маневрувати все тими ж вугільними блоками ТЕС потужністю 150-800 МВт, які спроектовані для роботи в базовому режимі. Майже всі з ста з гаком блоків українських теплостанцій введені в експлуатацію більше 40 років тому, і 90% з них відпрацювали парковий ресурс в 100 тис. годин.

Експлуатація в якості маневрених потужностей їх просто "вбиває". Таким чином, біопаливні ТЕЦ можуть заповнити наявний дефіцит. Адже від перепадів напруги в першу чергу страждають не великі центри, а віддалені від них райони (де і логічно розміщувати нові об'єкти біоенергетики – поблизу джерел палива). Тверде біопаливо в різних видах мається в будь-якому регіоні України, а станції, що працюють на такому паливі, перспективно проектувати саме невеликої потужності – максимум 25 МВт. Вони не будуть відчувати труднощів з доставкою палива – необхідний обсяг біомаси можна буде "зібрати" в радіусі 40-50 км.

Законний "облом"

Одним з "каменів спотикання", які не дають розвиватися українській біоенергетиці, є урізане визначення терміну "біомаса", наведене в Законі "Про електроенергетику": до неї віднесені виключно відходи органічного походження. Відповідно до Державного класифікатора відходів, такими є: кукурудзяні обвалені качани та стебла кукурудзи, солома (сухе бадилля), обрізки, крони та верхівки дерев, сучки, гілки. Застосування будь-якого іншого біопалива, звичайно, можливо, але в цьому випадку інвестор вже не зможе отримати "зелений" тариф (який є основним державним стимулятором залучення коштів у цю галузь).

Таким чином, власники біопаливних ТЕЦ поки не можуть використовувати найбільш вигідні, з точки зору ефективності роботи об'єкта, види твердого біопалива – пелети, паливні брикети та некондиційну деревину, оскільки вони є переробленою продукцією. З цієї ж причини в Україні не розвивається і вирощування енергетичних культур.

Не можна сказати, що в коридорах влади цю проблему ігнорують: ще наприкінці квітня цього року в парламенті був зареєстрований законопроект № 2946 "Про внесення змін до деяких законів України в частині стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії" який відтоді пережив кілька редакцій. Документ пропонує визначити "біомасу" як "відходи та продукцію". Це відповідає європейській Директиві 2009/28/ЄС, вимоги якої Україна зобов'язана виконувати, оскільки приєдналася до Енергетичної спільноти.

Крім того, одним з предметів дискусії в ході підготовки законопроекту до розгляду Верховною Радою є і питання про введення "зеленого" тарифу у разі змішаного (з кам'яним вугіллям) використання твердого біопалива для виробництва електроенергії. На ту частку енергії, яка вироблена з біопалива, в цьому випадку може бути введений коефіцієнт (підвищувальний звичайний тариф) у розмірі 1,9 (для "чистої" біомаси – 2,3).

У кого підглянути

У світі налічується близько 2 тис. біопаливних ТЕС і ТЕЦ загальною встановленою електричною потужністю 22,5 ГВт, а до 2015 р. їх загальна потужність зросте ще на 8 ГВт. Очікується, що інвестиції в будівництво та експлуатацію цих енергоустановок з нинішніх EUR 12.2 млрд збільшаться до EUR 15.5 млрд на рік. При цьому половина всіх зазначених потужностей встановлена в країнах ЄС. Зараз біопаливо забезпечує виробництво близько 4% європейської електроенергії.

Але набагато більше застосування біомаса грає в тепловій генерації ЄС – її частка перевищує 15 %. У ряді європейських країн цей показник значно вищий. Наприклад, у Швеції більше 60 % теплової енергії "видобувають" з біомаси, в Австрії – 37 %, у Данії – 35 %. Європейська рада з ВДЕ вже зробила прогноз, що до 2020 р. біомаса стане паливом для вироблення 24 % тепла в Євросоюзі (найбільшою в світі біоелектростанцією визнана "деревна" Оy Alholmens Kraft потужністю 160 МВт теплової енергії та 265МВт електроенергії у фінському Пієтарсаарі).

Варто відзначити також, що біопаливні ТЕЦ встановлюються і у великих європейських центрах. У Відні в 2020 р. планують перевести на використання твердого біопалива приблизно 80 % всієї теплогенерації. Крім того, у ряді країн ЄС введені податкові пільги для установок, що працюють на біомасі: знижений ПДВ на біопаливо або звільнення біоенергетики від сплати податку на викиди діоксиду вуглецю (який повинні платити виробники енергії з викопних палив). Шведська біоенергетична асоціація (Svebio) вважає, що розвиток біоенергетики відбувся насамперед завдяки цьому: "вуглекислий" податок у розмірі EUR115 за 1 т CO₂ був введений в 1990 р. У результаті в цій скандинавській країні зараз діють 170 ТЕЦ на біомасі та ще 40 установок знаходяться в стадії будівництва.

http://uaenergy.com.ua