До 2017 року Казахстан як організатор EXPO має намір представити світу "зелену" економіку – поновлювані джерела енергії, виробництва екологічно чистої продукції. Але фахівці б'ють тривогу: на шляху "зелених" проектів стоять законодавчі бар'єри.

При щорічному ресурсному потенціалі в 800-900 тисяч кубометрів реальна віддача лісопромисловості в 50 разів менше, чисельність зайнятих у лісовому бізнесі за 15 років скоротилася з 10 тисяч до 1,5 тисячі.

У березні на хвилі новини про виділення державою трильйона тенге на нові виробництва лісопромисловці Східного Казахстану запропонували ряд проектів – плитні комплекси в Усть-Каменогорську, Сімеї, Ріддері, два заводи з випуску клеєного бруса, сірникову фабрику, цех паливних брикетів (пеллет). Проте далі паперів справа не рухається. І причина очевидна: підприємці бояться ризикувати. У законодавстві – суцільно заборони, державної лісової стратегії немає, уряд байдужий до галузі з оборотом всього в один мільярд тенге.

На Заході добре розуміють та підтримують лісопереробку і вироблення електроенергії з деревини. У Норвегії заборонено використовувати вугілля для опалення – його переробляють, як і нафту. У Німеччині, якщо власник приватного будинку купує паливні брикети, йому повертають частину витрат. Ця ж країна профінансувала два проекти в Ленінградській та Новгородській областях з виробництва деревного палива. У Євросоюзі теплостанції навіть на першому етапі зобов'язані використовувати не менше 2 відсотків пелет – деревних гранул, а в ряді держав ця частка вже 25 відсотків. У Канаді законодавчо закріплена норма: бюджетні гроші витрачаються тільки на дерев'яне житлове будівництво – тепле та екологічне. У США левова частка житлових будівництв – з дерев'яного бруса.

У регіональній асоціації лісової, деревообробної та меблевої промисловості наводять дані: при заготівлі берези та осики в лісах Східного Казахстану 75 відсотків сировини – це відходи. Хвора, гнила деревина.

У Комітеті лісового та мисливського господарства (Клох) говорять: чому довгостроковики, яким віддали лісництва на 49 років, їх не використовують? – Ділиться голова асоціації Володимир Рєзанов. – А кому потрібна гнила деревина? У кращому випадку в справу йде 40-42 сантиметри лубу – можна сірник робити. А куди решта? Є технології з утилізації в пеллети, можна отримати з деревини тепло— та електроенергію. Але бізнесу на перших порах потрібна підтримка.

Будь-який біолог підтвердить: деревина – це законсервований вуглекислий газ. У Європі всі деревні відходи аж до старих меблів направляють на вторинну переробку. На біопаливо, плити, будматеріали, кормові добавки, добрива... У світі з деревини випускають 45 тисяч видів продукції! Невже в нашому уряді не знають про це?

Ще півтора місяці тому ріддерский підприємець Андрій Цикунов планував розширити виробництво дерев'яного домобудівництва, оновити технічну базу. У акиматі Ріддера його проект розглядали як якірний за програмою розвитку мономіст. Але зараз він зізнається, що сам в проект вірить насилу. Причина – заборони, яких все більше в лісовому законодавстві.

В асоціації лісової промисловості який рік б'ються з чинним порядком затвердження лісосічного фонду. За словами Володимира Рєзанова, незважаючи на матеріали лісовпорядкування, де на 10 років розписано, де і скільки рубати, Клох встановив свої правила. Довгострочники зобов'язані подати заявку в лісозаклад, ті – в обласне управління природних ресурсів, звідти – в територіальну лісову інспекцію, далі – до Комітету лісового та мисливського господарства:

Лісозаготівля та лісопереробка – це зелена економіка. Так, дешевше будувати житло з металу та каменю, дешевше топити вугіллям. Але в такому випадку які "зелені" досягнення Казахстан пред'явить світу через три роки?