Днями відбулася зустріч міністра фінансів Олександра Шлапака з Дімітросом Ціцірагосом, віце-президентом Міжнародної фінансової корпорації (МФК), що входить до групи Світового банку. Український міністр запропонував МФК фінансувати будівництво біогазових станцій із перероблення різного типу відходів. Зі свого боку, Ціцірагос заявив, що МФК готова запропонувати своїм клієнтам в агропромисловому секторі України нові кредитні лінії для перероблення відходів на газ.

У корпорації також вивчатимуть можливість відкриття нових кредитних ліній банкам-партнерам, щоб підтримати нові проекти у сфері альтернативної енергетики. Група експертів МФК  відвідає Україну для консультацій щодо проектів у цій сфері, які могла б підтримати група Світового банку.



Для України біоенергетика є одним зі стратегічних напрямків розвитку сектора відновлюваних джерел енергії, враховуючи високу залежність країни від імпортних енергоносіїв, насамперед природного газу, і великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії. На жаль, темпи її розвитку в Україні досі суттєво відстають від європейських. На сьогодні частка біомаси в загальному постачанні первинної енергії в країні становить лише 1,2%, а у валовому кінцевому енергоспоживанні – 1,78%.

Водночас якщо порівняти ціни на викопні палива (насамперед газ), теплову енергію та на біомасу, то впровадження котлів на біопаливі для виробництва теплової енергії є не просто економічно доцільним. Його потрібно проводити на об'єктах теплоенергетики в промисловому і бюджетному секторах. За нашими підрахунками, термін окупності проектів з упровадження котлів на деревині та соломі становить 2–3 роки для промислового та бюджетного секторів і 8–10 років – для ЖКГ.

До 2020 року біомаса може замістити близько 3,5 млрд куб. м/рік природного газу для виробництва теплової енергії в Україні, а до 2030 року – 7,5 млрд куб. м/рік. Одним із головних положень нашої концепції є поступове збільшення частки потужностей ТЕЦ на біомасі та твердих побутових відходах (ТПВ). Для 2030-го оптимальним видається такий розподіл теплових потужностей: ТЕЦ на біомасі – 25%, ТЕЦ на ТПВ – 10%, котельні та побутові котли (на дровах, трісках, пелетах, соломі) – 65%.

Питання фінансування проектів переходу на біопаливо – одне з найболючіших. Допомога МФК була б доречною, але у країни є і внутрішні резерви. Досі ціну на газ і теплову енергію для населення субсидували з держбюджету. 2013 року Україна закуповувала російський газ за ціною понад $400/1000 куб. м (або 3200 грн), а продавала підприємствам ЖКГ по 1309 грн/1000 куб. м. Щоб компенсувати цю різницю, державний бюджет субсидував НАК «Нафтогаз України» на рівні 25–30 млрд куб. м/рік.

При цьому середній тариф на теплову енергію 2013 року становив 229,5 грн/Гкал без ПДВ. А якби в нас діяв ринок, то середній тариф становив би 778,6 грн/Гкал без ПДВ. Тобто пряма дотація з бюджету України – 549,1 грн. без ПДВ на кожній продаваній населенню Гкал. Водночас середній тариф на теплову енергію, вироблену з біомаси, становив 546,1 грн/Гкал без ПДВ. Звичайно, при такому тарифі для населення проекти котелень на біопаливі теж не можуть бути рентабельними без субсидування з боку держави. Але при цьому необхідна субсидія сягає 316,6 грн/Гкал без ПДВ, що на 43% менше, ніж за субсидування теплової енергії з природного газу.

Біоенергетична асоціація України вважає за доцільне розробити механізм перерозподілу субсидій, які нині виділяють на теплову енергію з природного газу, на теплову енергію, вироблену з біомаси. При цьому в бюджеті України утвориться економія коштів, які виділяють для цього, у розмірі 43%, а для інвестора стане вигідно вкладати гроші в такі проекти. Крім того, скоротити обсяги субсидування можна буде дуже швидко.

Звичайно, після очікуваного підвищення тарифів у ЖКГ на теплову енергію для населення на 40% з 1 липня 2014 року ситуація принципово не зміниться. Тариф на теплову енергію для населення підвищиться до 229,5?1,4 = 321,3 грн/Гкал без ПДВ. Проте тепло з біомаси потребуватиме ще меншої перерозподіленої субсидії – 224,8 грн/Гкал без ПДВ. Після другого підвищення тарифів, із 1 липня 2015-го, ще на 40%, він уже становитиме 449,8 грн/Гкал без ПДВ. А субсидії – 96,3 грн/Гкал без ПДВ.

Із третім підвищенням – на 20% – із 1 липня 2016 року тариф становитиме вже 449,8?1,2 = 539,7 грн/Гкал без ПДВ. А державі доведеться допомагати споживачам усього сумою 6,4 грн/Гкал без ПДВ. Отже, можна прогнозувати, що механізм перерозподілу субсидії виродиться з 1.07.2016 при запланованих темпах підвищення тарифів на теплову енергію. До цього запропонований механізм компенсації критично важливий для забезпечення рентабельності виробництва теплової енергії з біомаси в ЖКГ.

Якщо держава відмовиться від субсидування різниці тарифів із держбюджету і покладе ці функції на місцеві бюджети, регіональним чиновникам доведеться дуже постаратися, щоб знайти необхідні кошти. У цьому разі для покриття різниці тарифів на тепло з біогазу буде потрібно менше грошей. До того ж буде підтримка інвестпроектів, розвиток нового напрямку в сільському господарстві, створення нових робочих місць.

Нині в Україні для виробництва енергії щорічно використовують близько 2 млн т у.п./рік біомаси різних видів. При цьому основний внесок робить деревина – її частка в структурі річного споживання біомаси становить майже 80%. На деревину припадає і найвищий відсоток використання економічно доцільного потенціалу – 80%, тоді як для інших видів біомаси (за винятком лушпиння соняшника) цей показник значно нижчий. Найменш активно (на рівні 1%) реалізується енергетичний потенціал соломи зернових культур і ріпаку.

Водночас Україна має великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії, що є хорошою передумовою для динамічного розвитку сектора біоенергетики. Економічно доцільний енергетичний потенціал біомаси в країні становить близько 20–25 млн т у.п./рік. І основними складниками цього потенціалу є відходи сільськогосподарського виробництва (солома, стебла кукурудзи, стебла соняшнику тощо) – більш як 11 млн т у.п./рік і енергетичні культури – близько 10 млн т у.п./рік (за даними 2013-го). Варто зазначити, що процес вирощування енергетичних культур на вільних землях в Україні особливо активно розвивається останніми кількома роками.