Оплата за газ, яку Україна віддає РФ, має бути спрямована на розвитку українського біопаливного сектора, — Георгій Гелетуха, Біоенергетична асоціація України.

Чергова «газова війна» змушує український уряд не просто декларувати перехід з природного газу на альтернативні види енергії для опалення, а й реалізовувати і стимулювати цю заміну. На старті опалювального сезону поговорили з Георгієм Гелетухою, головою правління біоенергетичних асоціації України, про ситуацію на ринку обладнання для біоенергетики і механізмах розвитку ринку палива, яким можна замістити природний газ.

  — Чи спостерігається сьогодні дефіцит на ринку котлів, що працюють на твердому біопаливі?

Не можна сказати, що на ринку дефіцит, але ажіотаж є. Всі українські виробники працюють «з коліс». Показовий факт: один з виробників котлів з Волинської обл., Перші півроку 2014 фактично не працював: його склад був забитий продукцією, почалося скорочення персоналу. Але вже влітку активність на ринку почала відновлюватися. На даний момент вони повністю розпродали складські запаси і переходять на 3-х змінний робочий день, а також будують ще один цех, для збільшення виробничих потужностей.

Інший виробник котлів заявив, що по лютий 2015 його потужності повністю завантажені замовленнями. Приблизно така ж ситуація з побутовими котлами для населення — споживачеві потрібно чекати кілька місяців у черзі.

  — Чи зростає імпорт котлів на біопаливі?

Об'єктивно цифри такі: всі потужності біопаливних котлів (в тому числі і печей у населення) 2,7 тис. МВт, а нам треба до 2020 р, згідно з Національним планом дій у сфері відновлюваної енергетики («План»), довести ці потужності практично до 16 тис. МВт, тобто збільшити в шість разів. Імпорт не є проблемою, що негативно впливає на вітчизняного виробника. Думаю, роботи вистачить і українцям — все їхнє обладнання буде куплено, враховуючи тих, хто ще наростить потужності — і імпортерам залишається велика частка.

  — Експорт біопалива буде схильний обмеженням (мита, квоти), для того, щоб уникнути дефіциту на українському ринку?

Я противник того, щоб ставити митні бар'єри для експорту біопалива, оскільки будь-яке обмеження не поверне цей потік експорту в країну, а навпаки «уб'є» існуючих виробників. Спочатку треба створити для них внутрішній ринок, а далі ринкові закони попиту та пропозиції створять умови для їх розвитку і насичення ринку достатньою кількістю палива.

Головний союзник українського ринку — відстань в 1 тис. км до Європи, тобто український споживач біопалива повинен запропонувати «європейську» ціну «мінус транспортні витрати». Всі механізми, які зараз напрацьовані, якраз стимулюють виробника тепла не з газу купувати біопаливо за ринковою ціною. Це підвищені тарифи на їх тепло і гарантоване його споживання.

  — Скільки потрібно інвестицій на розвиток ринку біопалива?

У «Плані» на розвиток поновлюваних джерел енергії потрібно в 300 млрд грн., Сектор біопалива становить близько третини цього обсягу. До 2020 р в цей сектор потрібно вкласти близько 100 млрд. Грн. на обладнання, яке повинно замістити додатково 5,5 млрд куб. м природного газу на рік.

Так, це досить великий обсяг інвестицій, але після переходу на біопаливо, Україна потрібна сировина для спалювання в рази дешевше і доступніше природного газу.
На ті кошти, які сьогодні становлять оплату за газ з Російської Федерації, ми можемо побудувати вітчизняний сектор біопалива, який дасть величезний мультиплікаційний ефект всій українській економіці.