Незважаючи на політичні розбіжності, в Росії та Україні відбуваються в даний момент схожі процеси: девальвація національної валюти, зростання цін і збільшення попиту на біопаливо. Якщо в Росії інтерес до виробництва пелет і брикетів в основному пов'язаний із запитами з-за кордону, і частково потребою ряду негазифікованих регіонів у місцевому паливі, то по всій Україні ставиться мета відмови від викопних видів палива в цілому. Крім того, запити європейців на дешеві пелети від східних сусідів також ростуть. Росія, Білорусь і Україна збільшують експорт пелет і брикетів майже однаковими темпами.

На форумах українські підприємці пишуть, що в регіонах виріс попит на пелети, ціна на них теж сильно підскочила, багато жителів і малі підприємства ставлять котли на твердому паливі.
Український експерт журналу «Міжнародна Біоенергетика» Олексій Стояновський розповідає, що як тільки рік тому місцева гривня стала послаблюватися відносно євро, рубля і долара, то відразу ж в країні збільшилося виробництво пелет і брикетів. Раніше стабільна валюта стримувала зростання пеллетної індустрії в українських регіонах. Вартість електроенергії, розміри зарплати і ціна сировини постійно зростали, а євро щодо гривні був стабільний. Дуже багато виробництв простоювало або працювало на неповну потужність через високі ціни, а також частково через неякісне обладнання.

«Падіння гривні, а потім нестача вугілля і зростання цін на цей вид палива створили в першу чергу внутрішній попит на агробіопаливо, – розповідає Олексій Стояновський. – Поки даний попит на солом'яні гранули та брикети складно назвати цивілізованим, проте в майбутньому його можна вставити в нормальні рамки. Зростає попит і на деревні пелети та щепу».

Українські експерти визнають, що зараз біопаливо в їхній країні перебуває «на коні». Проте звернення в бік деревних і аграрних пелет і брикетів пов'язано не з екологічнлю самосвідомістю населення, а з економіко-політичною ситуацією. «Наприклад, навесні передбачалося, що ціни на газ зростуть, а ціни на вугілля впадуть, – пояснює Олексій Стояновський. – У зв'язку з цим місцева влада стала думати про заміну газу вугіллям і, по можливості, біопаливом. Однак замінити газ вугіллям не вдалося, тому половина шахт опинилася на непідконтрольній київської влади території Луганської та Донецької областей. В результаті вугілля значно подорожчало. Інша ідея, яку озвучував уряд України –перехід на електричні котли. Потім з'ясувалося, що через нестачу вугілля в країні немає надлишку електричної енергії, і її необхідно жорстко економити. Саме тому, де тільки могли, перейшли на використання різних видів біопалива».

Тепер, щоб ринок виробництва та використання зробити більш-менш цивілізованим, необхідно залучати інвесторів у цю область, але умов для них поки немає. Хоча необхідно відзначити і позитивні тенденції. У вересні 2014 р. вийшла Постанова Уряду України, покликана сприяти приходу інвесторів в сферу бюджетного опалення. Головна ідея постанови полягає в постійному режимі коригувати тарифи на газове опалення відповідно до поточної вартістю цього палива, а також прив'язати до них ціну опалення при переході на інші джерела аж до 2019 року. Але й без цього бажаючих займатися виробництвом деревних паливних гранул, брикетів, тріски, агробіопалива зараз досить багато.

Зростає і експорт пелет з України в Європу. Так, за 2014 р. було експортовано близько 300 000 т/ рік деревних паливних гранул в країни Європейського Союзу. Разом з тим Росія випереджає Україну за обсягами експорту цієї продукції в три рази. Дані базуються на статистиці Євростат.