Агропромисловий комплекс України отримує основний об’єм біомаси за рахунок оброблених полів, а світова практика показує, що паливні гранули (пелети) виготовляються в основному з деревини. В Україні спробували переробляти солому в промислових масштабах, використовуючи для цього обладнання комбікормової галузі. Багато проектів допустили технологічні, економічні та управлінські помилки.

Група харківських спеціалістів оцінила технології пресування біомаси з соломи, щоб знайти спосіб з невеликими затратами. Тільки деякі підприємства отримали рівень реального доходу не більший 15%. Собівартість переробки 1 тони соломи перевищує собівартість переробки деревини на 15-250%. Велику роль в цьому грають показники рослини і вологість вхідного матеріалу. Дані, закладені в бізнес-плани, занижують собівартість в 2-3 рази.  

Сировина для виробництва пелет не буває безплатною – це помилкова думка. Власне питання про те, хто є власником сировини, і яка її собівартість, є основним в таких проектах. 

Використання технології комбікормів для виготовлення твердого палива (пелет з соломи і деревини) не є придатним рішенням. Потрібно переробляти пористий органічний полімер рослинного походження, який має вологу. В результаті машини працюють при високотемпературних режимах, з великими навантаженнями, значними енергетичними затратами, мають низьку зносостійкість робочих органів.

Для подрібнення соломи перед пресуванням використовують низькоефективну молоткову дробарку з ККД 5-10%, який залежить від вологості сировини. При цьому майже ніхто не враховує, що міцність міжкліткових зв’язків соломи відповідає величині міжмолекулярних зв’язків низькосортової сталі. Виходить що при пресуванні потрібно прикладати таке ж зусилля, як і при переробці тонких сталевих прутиків. В результаті затрати потужності на 1 тону соломи складають 120-420 кВт, що зводить рентабельність виробництва до нуля. Фундаментальними науковими дослідженнями в цій галузі мало хто займається. При переробці гостро стоїть питання вартості тонкого помолу сировини. Для розрахунку процесів переробки необхідно добре розуміти фізико-хімічні властивості вхідного матеріалу.

Продаж біомаси за межі України приводить до експорту органічних ресурсів за заниженими цінами і послаблює економіку країни. Крім цього, вивезення кожної тони соломи означає втрату 80-100 кг речовин мінеральної групи і наносить збитки землі. Рішення повинно прийматися комплексно.  Треба створювати внутрішній ринок біопалива, який замінить дорогі імпортні джерела енергії. Шлях створення потужних стаціонарних заводів продуктивністю 20 т/год виявився низькоефективним – біомаса є розподіленим за площею джерелом енергії. Правильним буде розміщення обладнання малої потужності біля локальних місць виробництва/переробки біомаси. 

Переробка біомаси є дуже перспективною галуззю, яка дозволить збільшити рентабельність аграрного і лісового сектору в кілька разів.