У всіх статтях у ЗМІ, які розповідають про відновлювану енергетику, зазвичай не береться один дуже важливий факт. «Зелена» енергетика існує вже багато років, проте на сьогоднішній день немає жодної «зеленої» енергетичної компанії, яка за розміром могла б зрівнятися з нафтовими гігантами.

Чому так? Сонячна енергія, вітряна енергія та інші поновлювані джерела енергії в кращому випадку досягли невеликого прогресу, наздогнавши традиційні джерела енергії, навіть незважаючи на те, що уряди країн у всьому світі всіма силами допомагали і просували відновлювану енергетику.

Зрештою поновлювані джерела так і не змогли наздогнати традиційні, а також не привели до нової хвилі створення робочих місць, як багато хто очікував.

Причина цього незаперечного факту досить суперечлива. З одного боку, деякі люди, такі як колишній співробітник Royal Dutch Shell Адріан Кемп, вважають, що нафтові компанії просто не змогли вчасно зорієнтуватися і виявилися занадто обмежені, щоб вийти за межі традиційної енергетики.

Якщо основна причина того, що «зелена» енергетика досі не стала великим джерелом доходу, полягає в тому, що великі компанії поки просто недостатньо інвестували в ці технології, то логічно припустити, що цю сферу все ще чекає велике майбутнє.

Німецький енергетичний гігант E.ON вважає, що «зелена» енергетика може принести значний дохід.

У листопаді минулого року компанія оголосила про те, що вона має намір зосередитися на відновлювальній енергетиці, енергопостачанні і розробці споживчих рішень.

E.ON також оголосила, що її потужності традиційних джерел енергії, а також активи з розвідки і видобутку будуть виділені в окрему нову компанію.

Така стратегія є новою серед енергетичних гігантів і може стати передвісником аналогічних кроків серед найбільших гравців енергетичного ринку в майбутньому.

Проте може статися і так, що жодна з найбільших енергетичних компаній не піде за стратегією E.ON.

Альтернативне пояснення того, чому енергетичні гіганти виявилися досить стриманими щодо «зеленої» енергетики, полягає в тому, що поновлювані джерела енергії просто не дають достатнього доходу, для того щоб розглядати можливість серйозних інвестицій.

Навіть при сьогоднішніх низьких цінах на нафту сотні компаній шукають можливості придбати права на видобуток нафти в багатих запасами районах по всьому світу.

Для порівняння, проекти в сфері відновлюваної енергетики дуже повільно розвиваються, вони пов'язані з величезними бюрократичними витратами і відрізняються низькою рентабельністю.

Беручи до уваги значно вищий рівень рентабельності проектів в області традиційної енергетики, виникає питання, а чи будуть великі енергетичні компанії взагалі коли-небудь зацікавлені в тому, щоб розгорнути свою діяльність у напрямку відновлюваної енергетики.

Як вважає заступник генерального директора Інституту національної енергетики Олександр Фролов, перехід E.ON на «поновлювані рейки» цілком зрозумілий. Ця компанія була в числі газових оптимістів, які вкладали гроші в розвиток європейської електрогенерації на блакитному паливі.

Для оптимізму були всі підстави, оскільки на початку 2000-х років практично всі прогнози розвитку ЄС передрікали зростання споживання газу, нагадує аналітик. В абсолютних показниках встановлена потужність газових електростанцій в ЄС зросла з 2000 по 2014 роки більш ніж у 2 рази – з 92,9 ГВт до 200,4 ГВт (у 2010 більше половини – 28,3 ГВт – потужностей, що ввелися, припали на блакитне паливо).
 
«Але в той же час політика Єврокомісії в енергетичній сфері призвела до витискування блакитного палива на узбіччя електрогенерації, оскільки перевага при підключенні до мереж отримали поновлювані джерела енергії (ВДЕ)», – зазначає він.
 
У нинішніх кризових умовах, коли потреби в електроенергії знижуються, такий розклад привів до того, що газові оптимісти (особливо в Німеччині) в масі своїй не можуть окупити інвестиції в нові генеруючі потужності. Ці компанії зазнають значних збитків (чистий збиток E.ON в минулому році склав більше 3 млрд євро). Спроба зіграти на ВДЕ для таких компаній – це звичайний хід, вважає Фролов.

Дійсно, проблема «зеленої» енергетики полягає в тому, що вона супроводжувалася історично високими цінами на традиційні джерела енергії, що в підсумку призвело до ще більшого інтересу до традиційної енергетики.

Така велика компанія, як British Petroleum, під керівництвом Джона Брауна зробила крок «за межі нафти» (Beyond Petroleum) і стала досліджувати можливості отримання прибутку в галузі відновлюваної енергетики.

Проте всі ці спроби в підсумку не привели до створення серйозного нового бізнесу або до суттєвого зростання доходів.

Замість цього BP, Chevron та інші продали свій «зелений» бізнес і подвоїли зусилля у сфері традиційної енергетики.

В цілому все виглядає так, як ніби компанії зрозуміли, що відновлювана енергетика навряд чи принесе їм великий дохід, якого буде достатньо, для того щоб повністю замінити серйозні інвестиції в розробку традиційних джерел енергії.

На думку Фролова, проблема в тому, що і для відновлюваної енергетики в ЄС настали не найсприятливіші часи.

«Аварія на АЕС« Фукусіма-1» непрямим чином привела до вибухового зростання потужностей на ВДЕ в ЄС (з нинішніх 88 ГВт встановленої потужності сонячних електростанцій 61,6 ГВт введені після 2010 року). Але рік у рік кількість нових потужностей знижувалася – як у традиційній, так і у відновлюваній енергетиці (з 48 ГВт у 2011-му до 28 ГВт в 2014-м)», – деталізує він.

«Тут ще потрібно відзначити, що коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) у генерації на поновлюваних джерелах в рази менше, ніж у традиційної енергетики. Для сонячних і вітрових електростанцій КВВП не перевищує 25% (зазвичай менше), а для традиційної енергетики цей показник в 2-3 рази більше (залежно від типу електростанції, максимальні показники – до 80% – у АЕС). Це означає, що 11 ГВт нової генерації у вітроенергетиці приблизно рівні за ефективністю 4-5 ГВт газової або 3 ГВт в атомній генерації. Так що ставка на ВДЕ з боку E.ON або будь-якої подібної компанії – це стрибок у вагон поїзда, який давно вже пішов», – вважає аналітик.
 
На щастя, частка газу і вугілля в обсязі встановленої потужності ЄС з 2000 по 2014 роки знизилася незначно – з 41,4% до 40,1%. Це означає, що енергосистема Євросоюзу поки досить стабільна, і в будь-який момент, коли того зажадає економічна ситуація, яка змінилася, може відновити позиції газової генерації, відзначає Фролов.
 
Ймовірно, частка правди є в обох варіантах пояснення такого прохолодного ставлення енергетичних гігантів до відновлюваної енергетики. При цьому не можна не відзначити, що багато форм відновлюваної енергетики стали частиною бізнесу провідних компаній, які розвивають його ось уже 15 років.

І за цей час дуже невелика кількість компаній стали розвиватися як компанії, які будують свою діяльність навколо розробки поновлюваних джерел енергії.

Це говорить про те, що нафтові компанії, такі як Exxon Mobil, прекрасно знають, що роблять, коли вони викуповують власні акції, замість того щоб інвестувати в проекти в галузі відновлюваної енергетики.

Цілком імовірно, що Tesla, Solar City та інші інноваційні компанії в кінцевому підсумку зможуть знайти спосіб отримувати більший прибуток в нових галузях енергетики.

Однак це, цілком ймовірно, зажадає зовсім іншого рівня кваліфікації, ніж ті, якими зараз володіє більшість енергетичних компаній.

А зараз світ досі не створив ефективну модель бізнесу для відновлюваної енергетики. І поки цього не станеться, «зелена» революція так і залишиться тією, яка не відбулася.