У Новоолександрівці Каланчацького району Херсонської області приватна фірма місцевого підприємця Євгена Реута створила комплекс з переробки відходів вирощеного на сусідніх плантаціях рису.

У маленькому селі, загубленому в неозорих степах, нафтові фонтани не б’ють, та сюди вже починається справжнє паломництво по доступне паливо.

Адже дефіцитний товар виготовляють з непотребу, якого раніше не знали, як позбутися.

Перетворили на якісну крупу зо дві тисячі тонн білого золота і водночас отримали майже чотириста тонн відходів – звичайного лушпиння. Зазвичай його або спалюють, або скидають на поля як природне добриво. Та власних рисових чеків у бізнесмена немає, тож нема чого й удобрювати. А влаштувати багаттячко – собі дорожче. Приїдуть співробітники екологічної інспекції й оштрафують на кругленьку суму за шкоду довкіллю.

Отож Євген Дмитрович визнав за краще вкластися в експеримент. Купив технологічну лінію з виробництва паливних брикетів і першим на Херсонщині використав рисове лушпиння як сировину для них. Пошкодувати не довелося: пресувалися брикети чудово, температура їх горіння теж виявилася достатньо високою. Перш ніж їх продавати, потрібна була сертифікація, а для цього – оцінка теплотворності нового палива. І тут виявилося, що жодне підприємство чи наукова установа області таких послуг не надає, не має відповідного обладнання. Експертів вдалося відшукати аж у Харкові. Результати досліджень виявилися більш ніж обнадійливими: кубометр брикетів з відходів виробництва рисової крупи при згорянні давав тепла не менше, ніж кубометр дубових дров, і майже стільки, скільки низькосортне вугілля.

– Для нашої твердопаливної котельні замовили двадцять тонн брикетів з рисового лушпиння. Ціну в дві гривні за кілограм із доставкою, – розмірковує проректор Херсонського державного аграрного університету Сергій Незнамов, – вважаю прийнятною. Вона зіставна з вартістю вугілля, але вугілля на замовлення везти далеко, і чи буде воно у наші неспокійні часи, невідомо. А рисові плантації – під боком, тож сировини для виготовлення альтернативного палива вистачить завжди. Потреба в ньому постійна, тож думаємо, щоб і собі придбати чи взяти в оренду лінію з виготовлення паливних елементів. Сировиною для неї в наших умовах може бути не тільки рисове, а й соняшникове лушпиння, очерет тощо.

Тим часом Євген Реут задоволений: свої запаси рисового лушпиння майже вичерпалися і брикети з нього забирають "з коліс" – люди їх, що називається, "розкуштували". Тому підприємець підраховує, чи вистачить йому грошей для встановлення другої технологічної лінії, і готовий приймати на переробку лушпиння з сусідніх господарств в обмін на ті ж брикети. А чом би й ні? Джерело дешевого тепла за відсутності вугільних шахт, великих лісів чи газових родовищ – товар, що ніколи не залежуватиметься.

Факт

За даними департаменту АПК Херсонської облдержадміністрації, минулого року на плантаціях Скадовського та Каланчацького районів Херсонщини загальною площею 7,5 тисячі гектарів виростили понад 45 тисяч тонн рису. Відповідно, запаси лушпиння для паливних брикетів потенціально становлять 9 тисяч тонн.