У Полтаві підприємець Руслан Чамара почав опалювати магазин непродовольчих товарів на Вакуленцях лушпинням сої та соняху, горіховою шкарлупою, тирсою, щепою, соломою та шишками.



Обігріваючи приміщення загальною площею близько 200 квадратних метрів відходами сільськогосподарського виробництва бізнесмен економить близько 60 тисяч гривень за опалювальний сезон.

Руслан Чамара давно планував перейти на альтернативні джерела енергії не тільки через дорогий газ, а й задля уникнення бюрократичних моментів: на початку сезону необхідно було підключати опалювальну систему, оформляючи численну кількість документів, а навесні пломбувати та віддавати її газовій компанії.



Твердопаливний котел, який звільнив від «газової» мороки та окупився за один опалювальний сезон, став прекрасним виходом. Рослинні відходи, які підприємець використовує для обігріву свого магазину, фермери у величезних кількостях залишають на полях. Таким чином, Руслан Чмара витрачається лише на транспортування дармового палива до власної домівки.

Сьогодні сільськогосподарські відходи масово викидають, каже підприємець.

«Фермери не знають, що робити із лушпинням сої та соняшника, яке прекрасно горить, — розповідає раціоналізатор. — Зовсім безкоштовне паливо нині забезпечує 26 градусів тепла у магазині, якщо б опалювали газом до такого стану, то витрачали б 50 кубометрів щодоби, тобто за нинішніми цінами – більше 400 гривень щодня».



Аби в магазині було 26 градусів треба близько 4 мішка біомаси по 12 кг, 21-23 градуси – три мішка відходів, які прогорають приблизно за 3 години, розповідає Руслан Чмара.

«Кочегаримо з 9 ранку і приблизно до 12-13 години, потім температура з 26 градусів поступово спускається і тримається майже добу на рівні 20 градусів, — говорить підприємець. — Всього за годину котел нагріває до робочої температури 1,7 тонни води — тонну в акумуляторі, 350 літрів у системі та ще 350 літрів у самому котлі».



За словами Руслана Чмари, альтернативну горючу суміш фермери можуть привезти додому за символічну суму.

«Якщо зберігати вдома таке паливо у великих кількостях ніде, можна домовитися з фермером, що ви заберете це сміття згодом та накрити його просто у полі плівкою, — ділиться досвідом підприємець. – Я заповнюю саморобний бункер, якого вистачає на 1,5-2 місяці, втім навіть волога біомаса прекрасно горить завдяки високій температурі у котлі».



Твердопаливний котел Руслана Чмари сконструйований товаришем Геннадієм Двірником, який довгий час займався промисловим холодопостачанням, а потім захопився розробкою опалювальних пристроїв. «Ми почали з установки котлів інших виробників, але потім побачили, що їх можна допрацьовувати та вдосконалювати, — згадує майстер. — Я найняв конструктора, з яким ми розробили технічну документацію і на умовах кооперації почали виготовляти котли на замовлення».

Конструкція котла нестандартна, він майже утричі більший, ніж той, що працює на деревині, важить близько тонни, пояснює Геннадій Двірник. «Не так просто сконструювати топку, щоб нормально перегорала олійна культура, яка прибирається разом із землею", — наголошує майстер, зауважуючи, що розробки сертифіковані за всіма правилами.