Україна разом з іншими країнами мають заявити більш амбітні цілі по скороченню викидів парникових газів та активно скорочувати споживання викопного палива за рахунок підвищення енергоефективності та переходу відновлювані джерела енергії. Такими є підсумки міжнародних Кліматичних переговорів OOH (COP23) у Бонні, які завершилися 17 листопада.

Поточні цілі по скороченню викидів, подані країнами до Паризької угоди, ведуть світ до потепління більше ніж на 3 градуси, що загрожує кліматичною катастрофою – підняттям рівня світового океану на кілька метрів, повенями, посухами та масовим переселенням кліматичних біженців. Саме тому, на конференції ООН в Бонні особливу увагу було приділено процесу узгодження та перегляду вже заявлених цілей, а також посиленню дій по скороченню викидів парникових газів у період до 2020 року.

В ході кліматичних переговорів міністром екології та природних ресурсів України Остапом Семераком була зроблена важлива заява, що Україна готова переглядати національну ціль зі скорочення викидів. Підставою для перегляду цілей Україною є розширення підтримки енергоефективності та прийняття низки законів та офіційних документів у енергетичній сфері в 2017 році, в тому числі Енергетичної стратегії 2035, а також затверджена Концепція державної політики у сфері змін клімату.

Однією з найбільш актуальних для України тем на переговорах була розробка правил проектної співпраці між країнами для скорочення викидів. “Це щось подібне до гнучких механізмів Кіотського протоколу, тобто різні форми залучення інвестицій на проекти зі скорочення викидів, — говорить Ілля Єременко, голова Української кліматичної мережі. – Однак, втілення подібних механізмів в рамках Кіотського протоколу було не досить вдалим. Тому переговори по розробці нових механізмів просуваються повільно та обережно”.

В рамках очікуваного національно визначеного внеску (ОНВВ) зі скорочення викидів, поданого Україною до Секретаріату Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату в 2015 році, було запропоновано обмежити національні викиди в обсязі до 60% від рівня 1990 року. Таку ціль міжнародні оглядачі з Climate Action Tracker розцінили як дуже слабку, оскільки в 2012 році фактичні викиди складали лише 42,6% від рівня 1990 року. Таким чином, поточна кліматична позиція України дозволяла збільшення викидів парникових газів і не передбачувала втілення послідовних заходів для їх скорочення.

На думку представників українських та міжнародних екологічних організацій, які прийняли участь в кліматичних переговорах СOP23, Україні необхідно заявити про більш амбітні цілі зі скорочення викидів, інакше вона може не отримати доступ до механізмів фінансування, які розробляються в рамках Паризької Угоди. Більшість країн в своїх переговорних позиціях солідарні в тому, що такі механізми мають бути доступними лише країнам з амбітними цілями зі скорочення викидів. На практиці такі скорочення реалізуються в першу чергу за рахунок енергетичного сектору, зокрема заміщенням старих потужностей вугільних електростанцій  на сучасні відновлювані джерела енергії – вітрові, сонячні, геотермальні, біогазові та біопаливні установки.

“Найгучнішою заявою на цих переговорах стали наміри 27 країн і регіонів повністю відмовитися від споживання вугілля до 2030 року та перейти на відновлювані джерела енергії. Закриття шахт і згортання вугільної галузі є неминучим процесом, тому що вугілля буде програвати відновлюваним джерелам енергії з економічної точки зору вже в найближчому майбутньому”, – говорить Ірина Ставчук, виконавча директорка НГО “Екодія”.

Кліматичні активісти вважають, що Україні необхідно прийняти рішення на національному рівні про поступовий “енергетичний перехід” від викопної енергетики до ВДЕ в перспективі до 2050 року та подати переглянутий, більш амбітний національний внесок до Паризької Угоди. На їх думку визначеність в сфері кліматичної та енергетичної політики допоможе залучати значні інвестиції, в тому числі за сприяння механізмів Паризької Угоди. Експерти також вказують на те, що енергоефективність та перехід на відновлювану енергетику не тільки сприятимуть суттєвому скороченню викидів парникових газів та токсичних речовин в атмосферу, але також дозволить підвищити енергетичну безпеку і незалежність країни за рахунок зменшення імпорту енергетичних ресурсів – вугілля, нафти, газу і ядерного палива.