Особливо швидке зростання біоенергетичного напряму відзначається в останні роки у Південній Кореї та Японії. Ці країни замінюють вугілля деревними і рослинними пелетами. Російські компанії активно співпрацюють з південнокорейськими споживачами біопалива, а з японськими енергоконцернами тільки обговорюють майбутні контракти.
У 2017 році імпорт деревних гранул у Південну Корею склав 2 400 000 тонн, в 20 разів більше, ніж в 2012 році. Японський ринок поки ще малий, але він росте гігантськими кроками. У 2017 році японці закупили за кордоном 500 000 тонн пелет. Також в Японії зростає попит на гранули з пальмової кісточки (PKS). У 2017 році вони імпортували 1 500 000 тонн даного біопалива.
Що стосується ринку Південної Кореї, то розвиток біоенергетики тут підтримується за рахунок «Стандарту щодо використання відновлюваної енергії». Мета держави: досягти 10% частки ВДЕ в енергетиці до 2024 року.
В Японії стимулювання використання біопалива відбувається за рахунок системи «feed-in-tariff (FIT)», згідно з якою компанії, що виробляють відновлювану енергію, отримують 20-ти річну субсидію від держави. До березня 2017 року за цією схемою було схвалено проектів загальною потужність на 12 ГВт. Це в рази більше, ніж раніше, тому FIT будуть застосовувати й надалі.
У зв'язку з такою бурхливою підтримкою галузі біоенергії у Південній Кореї та Японії, виробники біопалива з сусідніх країн, а також Північної Америки і Росії дуже пильно дивляться на ринки цих країн. У Росії поки незначна кількість виробників орієнтовані на східний напрямок. Більшість заводів з випуску деревних гранул займаються експортом цієї продукції в Європу. Навіть сибірські компанії повністю орієнтовані на західні ринки збуту. Разом з тим японці можуть почати пропонувати більш високі ціни на пелети, ніж європейці і тоді виробники з Сибіру і Далекого Сходу, а можливо навіть підприємства з Північно-Західного і Центрального округів Росії почнуть активно переорієнтуватися на експорт у бік східних кордонів країни.