З 28 млрд кубометрів природного газу, що споживаються за рік, Україна імпортує понад 10 млрд, з 10 млн т необхідного автомобільного палива — 8 млн т імпорт, імпортуємо 1,5–2 млн т вугілля, паливо для АЕС на сотні мільйонів доларів. Хоча ситуація може бути абсолютно іншою, і Україна з імпортера енергоносіїв може стати експортером, а від деяких традиційних енергоносіїв відмовитися через їх непотрібність.

"За великим рахунком, вибір ось у чому: або держава продовжить латати дірки за наш рахунок на всіх донезмоги застарілих комунальних мережах (тепло-, водо-, газо-, електро-), або буде прийнято стратегічне рішення кардинально змінити ситуацію, або ми активно розвиваємо власний видобуток і поновлювану енергетику, або продовжуємо платити тим, хто це робить з успіхом", — зазначає автор.

Аналітики підрахували, що в разі реалізації альтернативної енергостратегії буде забезпечено щорічне додаткове зростання ВВП країни на 1,5–2,0% за умови, що модернізація енергоінфраструктури буде реалізована з локалізацією виробництва обладнання та інжинірингових послуг. Крім того, розвиток енергосектору буде служити мультиплікатором для інших галузей, таким чином, ми можемо очікувати зростання ВВП на 7-8% в рік замість реальних 2,6% (при офіційно закладених 4,7%), підкреслює оглядач.

Скорочення витрат економіки на енергоносії на 10% стимулює зростання ВВП приблизно на 2-3% — тільки за рахунок вивільнення фінансового ресурсу (він може бути направлений у тому числі на інвестиції та соціальні програми). Крім того, розвиваючи зараз технологію накопичувачів електроенергії, Україна може долучитися до перспективного ринку — в найближчі 20-30 років ринок накопичувачів оцінюється в 20-30 трлн дол.