«Якщо говоримо про тепло, то на першому місці серед усіх відновлювальних джерел енергії саме біомаса. Із 2014 року встановлено 1650 МВт потужності, що значно більше, ніж потужностей для виробництва електричної енергії. Основна перевага біомаси — її можна спалювати на місці й не потрібно возити по всьому регіону», — додав Савчук.

Славутич збудував котельню на 10,5 МВт, яка працює на сировині з навколишніх лісів. Наступного року навколо міста буде рости додатково 1,5 тис. га енергетичної верби, є відходи виробництва тощо. Так само працюють Львівська та Волинська області. Всі спалюють біомасу навколо себе. Якщо робити з неї пелети, то її можна було б експортувати, але це не має сенсу, коли є запит в Україні», — відзначив голова Держенергоефективності.

Аграрні компанії — реальне джерело інвестицій у ВДЕ. Вони це розуміють і починають інвестувати, для прикладу, «Миронівський хлібопродукт». Компанія має проект із виробництва тепла та електроенергії з біогазу на 5,5 МВт у Ладижинському районі Вінницької області. МХП також реалізує біогазовий проект на 20 МВт із курячого посліду. Крім цього, є подібні проекти в цукровій галузі. Біогазові заводи створюють на цукрових заводах. Сировина — буряк та відходи виробництва цукру. Вони також можуть виробляти біоетанол, який можна використати для транспорту», — зазначив Савчук. 

Я зустрічався з потужними фермерами, які раніше не вважали відновлювану енергетику перспективною, та сьогодні вони мають на меті збирати солому, тюкувати її і робити пелети. Тому на аграрний ринок — величезна надія», — резюмував він.