Брикети та пелети з торрефікованої деревини з точки зору палива мають основні властивості кам'яного вугілля, низьку зольність та є, в той же час, поновлюваним джерелом енергії.
Очікується, що з часом торрефікат замінить собою інші види твердого біопалива.
Основні особливості торрефікату:
- Висока енергетична цінність
- Більш однорідний склад
- Гідрофобні властивості
- Подавлена біологічна активність
- Чудова здатність до подрібнення
В процесі торрефікаціі вихідна деревина з одного боку втрачає у вазі, набуваючи паралельно нові властивості. З іншого отримує більш високу енергетичну цінність у перерахунку на масу. Відповідно, в порівнянні зі звичайними пелетами, з одного боку вихід готової продукції зменшується, що негативно впливає на її собівартість, з іншого боку енергетична цінність кілограма вище, тому транспортування стає ефективніше.
Також матеріал набуває гідрофобні властивості, тобто стає стійким до вологи. Практично пелети з торрефікату розпадаються у воді за добу. Це краще, ніж у звичайних пелет, які не терплять вологу, проте можливість їх перевезення у відкритих вагонах сумнівна.
З переваг слід ще додати невибагливість до якості сировини та можливість торрефікаціі інших рослинних матеріалів.
Технологія виготовлення пелет ти брикетів з торрефікованої деревини, як і технології самої торрефікаціі зовсім нові і в даний час знаходяться в активній розробці.
Тверде біопаливо з торрефікату добре підходить до спалювання у великих котельнях сумісно з вугіллям, і є поновлюваним джерелом енергії, тому урядами Європейських країн на ці розробки звернено пильну увагу. Виділено безліч грантів компаніям в різних країнах на розробку установок для торрефікаціі, а також пелетних та брикетних пресів для цього матеріалу. Справа в тому, що обладнання для пресування звичайної тирси в разі торрефікату показує низьку продуктивність й не ефективно.
Сьогодні на темі торрефікаціі базується безліч спекуляцій, актуальність цієї теми для Росії та України сильно перебільшується.
Існує думка, що за рахунок зниження вартості перевезення та більш високої ціни на готовий продукт, у віддалених регіонах нібито стало вигідно випускати цю продукцію й відправляти її на експорт до Європи. Однак викликає сумніви доцільність такого підходу, в першу чергу через відсутність відпрацьованих технологій як власне торрефікаціі, так й пресування цієї сировини.
Не варто забувати, що тема просувається в Європі та світі поки в основному за рахунок урядових грантів й (на момент написання статті) можна сказати, що знаходиться в зародковому стані. Постійно в різних джерелах висловлюються глобальні сумніви в обгрунтованості роздутого ажіотажу.