Димарі для печей лазні, камінів і котлів

Перші димоходи для лазні будувалися з цегли. Особливу популярність на Русі вони отримали в 17 столітті, що також сприяло розвитку професії сажотруса. З часом майстри усвідомили, що навіть невелика вибоїна може стати перешкодою для виходу диму і гару, а також вони сприяють накопиченню сажі. Тому на зміну цегляній кладці прийшли димоходи керамічні. За своїми технічними характеристиками такі димоходи були на порядок вище, але їх громіздкість змусила шукати нові рішення.

Димар для лазні

Сучасні димарі для лазні виробляються з нержавійки, використання даного матеріалу дозволяє отримати абсолютно гладку внутрішню поверхню, яка зводить до мінімуму осідання сажі та інших елементів на його внутрішніх стінках. Легкий монтаж, невелика вага, а також відсутність необхідності встановлення потужного фундаменту – вивели димарі з нержавійки на новий рівень та відкрили широкі можливості.


Перш ніж приступити до установки димоходу для лазні необхідно провести розрахунки і підготовчі роботи. Встановити димар можна кількома способами, наприклад у вентиляційному каналі. Якщо використовується керамічна або металева труба її можна встановити в цегляному каналі. Другий варіант – це розташування труби димовідводу всередині самої будівлі. У цьому випадку дуже важливо забезпечити пожежну безпеку при проході перекриттів між поверхами і покрівлею. Третій варіант – димохід можна вивести через стіну назовні і потім вести його вгору вже по вулиці уздовж стіни.

Труба повинна розташовуватися виключно прямо, якщо необхідно змістити його в сторону, використовують додаткові елементи димоходу, типу коліно або трійник. Для забезпечення належної тяги, над рівнем коника даху, димохід повинен виступати не менш ніж на 30 сантиметрів. Для того щоб звести до мінімуму утворення конденсату, необхідно забезпечити хорошу теплоізоляцію, при необхідності в процесі монтажу можна встановити спеціальний резервуар, куди буде йти волога. Особливу популярність останнім часом отримали труби, виконані з нержавіючої сталі або сендвічі.

Димар для камінів

Згідно з правилами димар для каміну повинен бути встановлений у вертикальному положенні, його висота повинна становити не менше ніж п'ять метрів, навіть у невеликому одноповерховому будиночку. Залежно від індивідуальних особливостей проводиться остаточний і точний розрахунок висоти і діаметра димовідводу. При цьому чималу увагу необхідно приділити пожежній безпеці.

Вибираючи димар для каміна потрібно враховувати:

• Висоту – саме висота димовідводу відповідає за тягу, чим більше буде висота труби, тим сильніше буде тяга, але якщо труба буде занадто високою, то більша частина тепла буде просто йти в трубу, а паливо швидко прогорати.
• Діаметр – даний фактор розраховується виходячи з потужності опалювального обладнання. Необхідно пам'ятати, що діаметр патрубка топки повинен бути ідентичним діаметру димоходу, якщо вони не збігаються, використовується спеціальний перехідник.

Димар для печей і котлів

Димар для котла, може розташовуватися в капітальній стінці. Для того щоб звести до мінімуму утворення конденсату, необхідна хороша теплоізоляція, якщо неможливо її забезпечити і конденсат все одно утворюється, у димовідводі робиться спеціальний відвід для конденсату. Якщо димар для печей проходить з зовнішньої сторони будинку і використовується цегляна кладка, то вона повинна складати як мінімум дві цеглини. Особливу популярність отримали димарі з нержавіючої сталі або сендвічі, які вже мають утеплювач. До того ж внутрішня частина їх абсолютно гладка, що дозволяє уникнути накопичення продуктів згоряння.

Димар для печей і котлів, а також камінів, та й будь-якого іншого опалювального обладнання, повинен монтуватися з урахуванням всіх правил пожежної безпеки, починаючи від самої топкової камери і закінчуючи дахом.