Лондонські автобуси переведуть на паливо з кави

Підприємець Артур Кей створив компанію, яка збирається випускати біопаливо для лондонських автобусів з переробленої кави.

Компанія Biobean займається збором кавових відходів (макухи) у великих лондонських кав'ярнях на зразок Costa Coffee та переробкою її в рідке паливо.

Через кілька тижнів компанія розраховує продемонструвати прототип автобуса, який буде працювати виключно на такому паливі.

У Лондоні гостро стоїть питання чистоти повітря – в центрі міста через велику кількість транспорту і щільну забудову якість повітря гірше, ніж в середньому в Європі.

"Ми переживаємо період, коли суспільство відходить від залежності від викопних видів палива і починає використовувати інші види, і біопаливо займає важливе місце в цьому процесі", – говорить Артур Кей.

Біохімічний метод, за допомогою якого з кавової макухи витягується пальне, запатентований, але в ньому використовується процес екстракції гексаном, в ході якого відходи піддаються випаровуванню.

За допомогою цього методу витягується 15-20% олії, що міститься в масі відходів, а залишок перетворюється в грудочки, які можна спалювати в печах.

Нестачі в сировині, каже Кей, в Лондоні не передбачається.

"У Британії щорічно споживається 500 тисяч тонн кави, і якби ми використовували всі залишки, то могли б обігріти таке місто як Манчестер", – зауважує підприємець.

У багатьох країнах світу ведуться активні пошуки нових джерел біопалива, яке може вироблятися практично з будь-яких харчових залишків.

Кілька років Швеція стала виробляти біопаливо з тушок забитих кроликів, яких в країні розвелося занадто багато. Ще до цього в країні був накопичений великий досвід виробництва біопалива. Так, в Стокгольмі близько 15 тисяч автомобілів (багато з них працюють як таксі), а також 300 автобусів працюють на біогазі.

Спочатку біопаливо вироблялося з етанолу, який отримували з бразильського цукрового очерету. Однак в середині 90-х років виникли заперечення проти використання цього цінного харчового ресурсу для виробництва палива, і шведи стали звертати увагу на виробництво біогазу з метану, одержуваного при обробці стічних вод.

Для сприяння застосуванню біогазу під нього переробили двигуни міських автомобілів, що належать міській владі, що спонукало автозаправні станції в Стокгольмі встановити колонки для заправки біогазом.

"Зараз ми досліджуємо нові методи виробництва біогазу з харчових відходів", – говорить Густаф Ландаль, глава проекту в Стокгольмі.

Зокрема, жителі міста з недавнього часу отримали від влади контейнери різного кольору, які використовуються для збору різних органічних відходів.

"Якість повітря в місті сильно покращало, але в деяких місцях проблеми залишаються", – говорить він.

Почасти це пояснюється зростанням популярності дизельних автомобілів в останні роки, а також необхідністю застосування шипованих шин в зимовий час.

У 2009 році влада ЄС прийняла рішення, що до 2020 року 10% транспорту має працювати на поновлюваних джерелах енергії, але з тих пір виникли сумніви щодо деяких таких джерел.

"Висловлюються заперечення проти застосування певних видів біопалива, наприклад, етанолу, який виробляється з кукурудзи або насіння репсу, оскільки ці джерела можуть використовуватися для виробництва продуктів харчування, що породжує конфлікт", – говорить Сесілія Монделлі з Технічного університету Цюріха.

За її словами, масове виробництво рідкого біопалива призводить до нераціонального використання сільськогосподарських земель, які повинні використовуватися насамперед для вирощування харчової продукції.

Тому зараз основна увага дослідників прикута до пошуків шляхів виробництва біопалива з органічних відходів усіх видів, наприклад, кавової макухи.

"Але навіть при застосуванні відходів немає ніяких гарантій, що процес їх конвертації матиме позитивний вплив на навколишнє середовище. Слід враховувати й інші аспекти, в основному обсяг енерговитрат і використання в якості каталізаторів хімічних речовин, а також вироблені відходи такого процесу. Тільки так можна визначити рентабельність та екологічність такого процесу", – відзначає доктор Монделлі.

Вона вважає, що біопаливо складе порівняно невелику частку майбутньої системи енергопостачання поряд з іншими джерелами енергії – воднем, метанолом і сонячною енергією.

Деякі міста світу вибирають більш традиційні шляхи для поліпшення якості повітря, наприклад, стимулюючи жителів до використання електромобілів.

Наприклад, Пекін щойно оголосив про план переводу своїх 70 тисяч таксі на електрику вже з цього року, що обійдеться китайській столиці в 9 млрд юанів.

У Норвегії – найбільше число електромобілів на душу населення в світі, а в березні влада оголосила, що половина реєстрацій нових автомобілів в цьому році припадала на електричні та гібридні автомобілі.

Автомашини з двигунами внутрішнього згоряння обкладаються високим податком в Норвегії, в той час як власники електромобілів майже не платять податків. Вони також мають безкоштовний доступ до платних автодоріг, поромів і паркінгів в громадських місцях.

Тим часом в Лондоні американський автовиробник Ford готується у співпраці з транспортним управлінням Лондона провести пілотні випробування електричних вантажних автомобілів для доставки товарів в роздрібні мережі і споживачам.

Все більше жителів великих міст користуються системами доставки товарів додому, і тому число комерційних вантажних автомобілів зросло на 12%.

"Лондон зростає дуже швидко – пляма його забудови збільшується за тиждень на довжину двох поїздів метро, ​​і ця тенденція збережеться", – говорить Грем Хоар, головний інженер корпорації Ford.

Це змушує міську владу шукати нові способи скорочення заторів на дорогах і поліпшення якості повітря.

На лондонські вулиці вийдуть 20 гібридних вантажівок виробництва Ford, які будуть використовувати в місті електродвигуни, а під час більш довгих перегонів – двигуни внутрішнього згоряння.

Такі електроавтомобілі не є чимось новим, але даний проект є більш радикальним з тієї причини, що вперше вводяться заборони на в'їзд в місто вантажних машин, що мають тільки двигуни внутрішнього згоряння.

Більш того, ці нові вантажні машини будуть мати системи зв'язку, які зможуть дистанційно перемикати роботу двигуна в межах міста на електромотори в разі, якщо водій забуде це зробити.

"Справа не в тому, що ми не довіряємо водіям, – каже Грем Хоар. – Мова йде скоріше про те, щоб гарантувати функціональність машини в даному оточенні".