Згідно з директивою Європейської комісії (European RED II), вся біомаса, що використовується на теплоелектростанціях і для котелень Європи повинна надходити з країн, які ратифікували кліматичну Паризьку хартію. Сполучені штати Америки, як відомо, вийшли з договору по скороченню викидів парникових газів, прийнятому більшістю країн в столиці Франції.

Як наслідок американські виробники гранул можуть повністю втратити європейський ринок збуту. Вихід з ЄС для пелетних заводів США може бути досить болючим. На даний момент США є головними партнерами Європи щодо поставок деревних паливних гранул. Щорічно з цієї країни в ЄС надходить 4-5 млн тонн пелет. В основному їх використовують у Великобританії, Данії та Бельгії.

У 1 кварталі 2017 року імпорт твердого пелетованного біопалива збільшився з Північної Америки до Європи на 8%. Зростання відбулося за рахунок підвищення попиту на бельгійському та датському ринках. Чи зможе США перенаправити потік пелет, що випускаються, на азіатський напрямок в Південну Корею і ряд інших країн або використовувати 4-5 млн тонн «європейських пелет» всередині своєї країни — сказати складно.

З іншого боку, для виробників гранул з Канади і Росії, які також входять до трійки лідерів з поставок даної продукції в Європу, з'являються нові можливості по розширенню збуту. Однак російські виробники пелет поки не готові замінити 4-5 млн тонн американських пелет російською продукцією. В Росії випускається лише трохи більше 1 млн тонн пелет, які активно експортуються в Європу і Південну Корею. У той же час можливостей для створення нових виробництв існує досить багато, але як раніше писало ІАА «ІНФОБІО», розширювати промисловість, повністю орієнтовану на експорт в Європу, досить небезпечно. Потрібен внутрішній попит. У США є внутрішній ринок споживання пелет, і тому їх пелетна промисловість після втрати європейського ринку зможе хоча б частково перенаправити біопаливо, що випускається, на власні ТЕЦ і котельні. У Росії поки це зробити не можна, тому що не створюється мережа подібних біоенергетичних станцій через сильне лобіювання газовиків і вугільників.

До сих пір в більшості російських регіонів розмови про перехід на місцеві види палива, зокрема, біопаливо, повисають у повітрі.

Що ж буде робити Європа без 4-5 млн тонн на рік американських гранул теж передбачити складно. Політика ЄС будується на тому, щоб все більше і більше використовувати біомасу замість вугілля. Чи будуть замінювати деревні пелети гранулами з лушпиння, лушпиння або соломи — відкрите питання. Може дана заміна і стане можливою після виходу американських компаній з Європи. Поки ж великі електростанції Європи пред'являють жорсткі вимоги до теплотворення і зольності пелет з деревини. Агрогранули поки не можуть задовольнити дані нормативи.