Енергетична верба — на Волині зібрали перший врожай

Трирічні пагони, які не встигли сильно розростися в товщину, косив і подрібнював на щепу звичайний кормозбиральний комбайн із спеціальною жаткою, розповідає директор ТОВ «Салікс Енерджі» Ірина Гнап.

«Трактори з 20-25-кубовими причепами вивантажують біля поля готове біопаливо, яке навантажувач складає у своєрідні скирти висотою до 4 м – «бурти», кожен з яких містить 1000-2000 кубів щепи, - пояснює вона. – Навантажувач періодично перекладає бурти з подрібненим верболозом, який сохне навіть просто неба, а в дощ промокає, як показав досвід, на глибину не більше 10-15 см».

Нинішньої зими поблизу Зубильного збирали перший товарний урожай. «Поле дає по 80 кубів щепи з гектара, - розповідає Ірина Гнап. - Це добре як для першого укосу, середня врожайність якого становить 70 м3/га». 

Вологість свіжозібраної щепи зазвичай коливається в межах 45-50%, продовжує директор ТОВ «Салікс Енерджі». 

«Якщо весна не буде мокрою, до квітня вологість верболозу можна знизити до 30%, а до травня – до 25%, - пояснює вона. – Оскільки влітку біопаливо вже не потрібне, воно залишається у буртах до початку опалювального сезону».

Отриману щепу ТОВ «Салікс Енерджі» частково використовує у трьох власних котельнях, які забезпечують теплом соціальний сектор у смт Іваничі, а решта – йде на продаж, розповідає Ірина Гнап.

«Найбільший попит має щепа з вологістю 40% - з самовивозом близько 200 грн/м3 , деякі купують і вологішу – для котлів, які можуть спалювати тверде паливо вологістю до 60%, але таких небагато, - пояснює вона. - Високоефективні моделі котлів з розумною електронікою, вимагають щепи вологістю не більше 30%, однак її важко знайти - покупці, як правило, беруть 40%-ву і досушують в процесі зберігання».

Для отримання 1 гігакалорії тепла потрібно спалити в середньому 1,8-2,2 м3 деревної щепи залежно від її вологості та зовнішньої температури, наголошує Ірина Гнап. «За минулий рік три наші котельні в Іваничах заощадили територіальній громаді 3 млн гривень витрат на опалення порівняно з газовим, - розповідає вона. – Саме для досягнення таких результатів ми взялися за вирощування енергетичних порід дерев».

Сьогодні ТОВ «Салікс Енерджі» має 1700 га енергетичних плантацій у радіусі 100 км від Іваничів: у Локачинському, Іваничівському, Горохівському районах Волині і у прилеглих районах Львівщини. Найбільший кластер – близько 900 га – поблизу Зубильного. З такими площами фірма вийшла на 1 місце серед виробників енергетичних культур в усій Східній Європі.

Термін виходу на окупність проекту з вирощування енергетичної верби досить довгий, підкреслює Ірина Гнап. «Рік – на підготовку ділянки, потім 3 роки виростає перший урожай, потім зі скошеної при землі верби знову 3 роки виростає другий, і лише тоді енергетична верба входить у повне плодоношення, - пояснює вона. - Наприклад, середній урожай першого укосу – 70 м3/га, і лише починаючи з другого – 150-200 м3/га: всього ж плантація дає 6-7 повноцінних укосів кожні три роки, після чого врожайність починає знижуватися, тож експлуатувати плантацію довше, ніж 25 років, економічно недоцільно».

При такому тривалому терміні окупності інвестицій землі доводиться брати лише такі, які виробникам основних польових культур непотрібні: піщані, перезволожені, на не угіддях, каже Ірина Гнап. «Такі землі можна недорого орендувати на тривалий термін, необхідний для плантації енергетичної верби (25 років), однак не всі вони придатні для енергетичної верби, - пояснює Ірина Гнап. - Це не повинні бути горби або сильно зарослі лісом чи чагарником ділянки, які дорого розкорчовувати, верба любить вологу і не терпить сухих місць – найкраще не менше 650 мм опадів на рік з глибиною залягання ґрунтових вод – 0,5-1,5 м, разом з тим заболочені землі теж не підходять».

Зараз «Салікс Енерджі» експериментує з новими породами дерев. У планах висадити енергетичну тополю на більш сухих місцях і важких ґрунтах. Наразі створено маточник, саджанці для якого завозили з Італії, яка є європейським лідером у селекції цієї культури.

З Іспанії торік компанія завезла саджанці швидкорослої деревної культури – павловнії (10 євро/шт.), яка вирощується не на біомасу для спалювання, а на ділову деревину, дуже легку й міцну. За словами Ірини Гнап, про перспективи вирощування павловнії можна буде говорити, коли потеплішає і стане зрозуміло скільки дерев вимерзло.