Російське пелетне виробництво швидко розвивається без державної підтримки

У травні компанія «Виборзька целюлоза» запустила в Ленінградській області найбільше в світі виробництво пелет. За словами президента компанії Олексія Казьміна, поки завод випускає 20-30 тис. тонн продукції на місяць, але до жовтня вийде на проектну потужність - 1 млн тонн на рік. Для порівняння: найбільші діючі підприємства в США і Норвегії виробляють по 450-750 тис. тонн пелет на рік.

Незабаром на Північно-Заході з'являться ще кілька великих біопаливних виробництв. Холдинг «Російські лісові пелети», за інформацією його президента Валерія Рощупкіна, в 2011 році має намір ввести в дію потужності в Псковській і Новгородській областях на 77 тис. тонн гранул на рік кожна, а до 2017-го - побудувати завод в Архангельській області. У Республіці Комі здійснюються два пріоритетних біопаливних проекти. Компанія «ПечораЕнергоресурс» запустила на початку 2011 року пелетні потужності в обсязі 10 тис. тонн паливних гранул на рік, а до 2012-го планує виготовляти 74 тис. тонн. «ЦентрВудКом» до кінця року має намір відкрити виробництво потужністю 100 тонн біопалива в рік.

Інтерес лісопереробників до біоенергетики стрімко зростає. У 2008 році в РФ вироблено близько 1 млн тонн паливних гранул. В 2010-м, за даними дослідження маркетингового агентства «Навігатор», потужності вітчизняного пеллетного виробництва зросли до 3 млн тонн. До кінця 2011 року за умови реалізації всіх заявлених проектів сукупний випуск продукції наблизиться до 5 млн тонн.

Обійми ЄС

Незважаючи на стрімке зростання обсягів виробництва, надвиробництво ринку не загрожує. «У найближчі кілька років потенціал європейського ринку пеллет буде практично необмеженим і російські підприємства будуть орієнтовані переважно на експорт», - каже керівник порталу wood-pellets.com Антон Овсянко. Так, "Виборзька целюлоза" за три місяці роботи вже відправила суду зі своєю продукцією шведської Vattenfall, скандинавської Fortum, французької EDF, розповідає Олексій Казьмін. Всього є домовленості з десятьма європейськими споживачами.

Зростаючий попит пояснюється прийнятими країнами ЄС зобов'язаннями довести до 2020 року рівень використання відновлювальних джерел енергії, зокрема біомаси, до 20%, а згодом - до 25%. Европа в 2010 році спожила 12 млн тонн біопалива, при тому що виробляє 8 млн. До 2020-го ЄС розраховує наростити обсяг споживання до 80-100 млн тонн.

Приміром, у Великобританії в минулому році прийнято п'ятирічний план будівництва цілої серії електростанцій, що працюють на біомасі, реалізація якого підвищить обсяг застосування біопалива на 30 млн тонн на рік. Схожа програма діє в Німеччині. Китай в ті ж терміни має намір збільшити споживання пеллетного палива з 4,6 до 54 млн тонн.

У нерівних умовах

Росія займає третє місце серед постачальників промислових гранул в Європу, конкуруючи з виробниками з Канади, США, Австралії та країн Балтії. «Ми цілком витримуємо конкуренцію за якістю пелет, але змагатися за ціною складно», - коментує Антон Овсянко.

Як пояснює виконавчий директор НП «Національний біоенергетичний союз» Ольга Ракітова, рівень субсидій на переробку неділової деревини в США такий, що фактична собівартість виробництва паливних гранул на східному узбережжі країни (наприклад, у Північній Кароліні) складає всього 3 долари за тонну проти 40-50 доларів у Росії. Євросоюз також виділяє величезні кошти у вигляді довгострокових пільгових кредитів на здійснення проектів в області виробництва біопалива, на створення електростанцій і ТЕЦ, що працюють на біопаливі, особливо в державах Східної Європи та Прибалтики.

До реалізації масштабної програми розвитку біопаливної промисловості приступив Китай. Ця програма передбачає використання державних коштів і залучення масштабних інвестицій з приватного сектора. Навіть Україна нещодавно дозволила ввезення без сплати мита і податку на додаткову вартість техніки і обладнання, що використовуються для реконструкції та будівництва підприємств з виробництва біологічних видів палива.

У Росії освоєння нового напрямку в біоенергетиці поки обходиться без допомоги держави. Навіть "Виборзька целюлоза" - найбільший проект галузі не був підтриманий на рівні регіону або країни. У жовтні 2010 року, коли компанія не укладалася в термін, губернатор Ленобласті Валерій Сердюков пообіцяв інвестору пільги по податках на майно і прибуток. Проте, як визнає Олексій Казьмін, компанія обіцяних преференцій поки не отримала, хоча зберігає надію на пільги по податках на майно.

Не для себе

У Росії також були визначені цілі енергетичної політики держави в сфері розвитку відновлюваних джерел енергії. У постанові уряду від 2009 року встановлено цільові показники обсягу виробництва і споживання електричної енергії з використанням відновлюваних джерел. Згідно з документом, до 2020 року цей показник має досягти 4,5% (зараз, за оцінкою експертів, - не вище 1%). Після чого в деяких регіонах були розроблені програми, пов'язані з використанням деревного палива (в СЗФО - Архангельськ, Вологда, Великий Новгород). У Комі незабаром буде сформована робоча група по використанню деревних відходів в комунальному господарстві. У Карелії збираються переводити котельні на тріску.

«Але фактично плановані поодинокі проекти перекладу муніципальних котелень малої потужності на біопаливо не вирішують проблем екології та економіки регіонів, не роблять впливу на регіональні паливно-енергетичні баланси. Чітких цілей і збалансованого планування по виробництву і використанню біопалива на федеральному і регіональних рівнях немає», - стверджує директор НП« Російсько-шведський центр біоенергетики (біоцентру) Володимир Холодков. У результаті більше 80% випущених в Росії пеллет відправляється на Захід.