Чи допоможе «зелена» економіка розв’язати проблеми глобального розвитку? Частина 1

На початку XXI століття людство одночасно переживає кілька криз (кліматичну, паливну, продовольчу, водну, зменшення біорізноманіття, фінансової системи та економіки в цілому), які, накладаючись одна на одну, спричиняють синергетичний ефект та загрожують безпечному існуванню і сталому розвитку як окремих націй, так і багатьох регіонів.

Аналіз причин їх виникнення вказує на спільну природу і свідчить про недосконалість сучасної економічної моделі (та відповідної парадигми) розвитку. Пересічні громадяни вже яскраво відчули на собі стрибок цін на паливо під час фінансово-економічної кризи 2008 року і пов'язане з ним зростання цін на продовольство та сировинні товари, що є проявом структурних недоліків і ризиків розвитку, які не були усунені попри широке коло рішень на міжнародному та національному рівнях, а навпаки, стають все більш очевидними. Проблеми розвитку єврозони, які до цього часу ще не подолані, також демонструють тонку грань між балансом та хаосом і змушують замислитись, що нас чекає завтра та післязавтра.

Процес пошуку більш ефективних моделей економічного розвитку, що триває вже не одне десятиріччя, значно прискорився внаслідок останньої економічної кризи, яка поставила перед усіма країнами світу завдання нагальної розробки антикризових, мінімізаційних та превентивних заходів. У результаті погляди багатьох теоретиків та практиків звернулися до "зеленої" економіки.

Аналіз свідчить, що протягом кількох десятиліть "зелена" економіка розглядалася переважно не як цілісна економічна модель, що формує нову парадигму розвитку та відповідні політичні процеси, а як набір окремих технологічних інновацій, які зменшують негативний вплив на довкілля. Знаковою подією міжнародного рівня, що знаменувала початок нового етапу у міжнародній політиці щодо економічної екологізації світового розвитку, та "офіційно" дала старт широкомасштабній розробці відповідних стратегічних орієнтирів та їх імплементації, стало проголошення ЮНЕП восени 2008 року Глобального зеленого нового курсу (ГЗНК), спрямованого на сприяння оздоровленню фінансової системи, подолання рецесії в економіці, переведення посткризового розвитку на екологічно чисту і стійку модель та збільшення кількості робочих місць.

Головними секторами, на яких у рамках цього курсу було рекомендовано сфокусувати увагу, є такі: чиста енергія та чисті технології, відновлювані джерела енергії та використання біомаси, стале сільське господарство, включаючи органічне, обмеження емісій від процесу збезлісіння та деградації лісів і сталий розвиток міст, включаючи планування, транспорт та "зелене" будівництво, ефективне використання матеріалів у виробничих процесах та утилізація відходів.

Для впровадження елементів "зеленої" економіки в окреслених секторах було запропоновано розробити комплекс заходів у таких напрямках, як державні інвестиції, фіскальні стимули, реформи у політиці та ціноутворенні, інфраструктура та зайнятість у трансформованих секторах економіки. До речі, піонером у впровадженні окреслених пропозицій став Європейський Союз, країни-члени якого включили до пакетів національних антикризових заходів і деякі із запропонованих заходів.

Розвиваючи викладені положення, ЮНЕП присвятила свою нову доповідь 2011 року "Назустріч "зеленій економіці": шлях до сталого розвитку та викорінення бідності" аргументації необхідності інвестування у 2012 - 2050 роках 2% світового ВВП (приблизно $1300 000 000 при нинішньому світовому ВВП) у такі ключові сектори, що можуть ініціювати прискорення переходу до ресурсоефективної економіки з низькими викидами вуглецю: сільське господарство, житлово-комунальне господарство, енергетика, рибальство, лісове господарство, промисловість, туризм, транспорт, утилізація та переробка відходів і управління водними ресурсами, хоча було наголошено, що ці інвестиції мають бути підтримані реформуванням національної та міжнародної політики.

Головна пропозицій ЮНЕП полягає у тому, що "зелена" економіка має потенціал стати моделлю, яка підвищує добробут людей та забезпечує соціальну справедливість, істотно знижуючи при цьому ризики для навколишнього середовища та його збідніння. Передбачається, що зростання доходів і зайнятість мають забезпечуватися державними і приватними інвестиціями, зменшенням викидів вуглецю і забруднення, підвищенням ефективності використання енергії та ресурсів, а також запобіжними заходами щодо втрати біорізноманіття та екосистемних послуг. Ці інвестиції необхідно каталізувати та підтримувати за допомогою цільових державних витрат, реформ у галузі політики і зміни системи регулювання. Такий шлях розвитку має зберігати, збільшувати і, де це необхідно, відновлювати природний капітал як найважливіший економічний актив і джерело суспільних благ, особливо для бідних верств населення, джерела доходу і захищеність яких залежать від природи.

Окреслена доповідь, підготовлена за участю світових експертів, органів управління та наукових структур, як розвинених країн, так і країн, що розвиваються, доводить, що в сценарії "зеленої" економіки економічне зростання і екологічна стійкість - поняття зовсім не взаємовиключні. Три головні месиджі цього документу до світової спільноти, економістів, можновладців, політиків та усіх зацікавлених сторін виглядають таким чином:

1. "озеленіння" економіки не лише породжує зростання, і, зокрема, прирощення природного капіталу, але і забезпечує більш високе зростання ВВП і ВВП на душу населення,
2. викорінення бідності та краща підтримка і збереження стану природних ресурсів є нерозривно пов'язані,
3. при переході до "зеленої" економіки створюються нові робочі місця в кількості, яка з часом перевищить число робочих місць, зниклих у "коричневій" економіці.

Моделювання, проведене при підготовці доповіді "Назустріч "зеленій економіці": шлях до сталого розвитку та викорінення бідності" показало, що "зелені" інвестиції забезпечать у наступні десятиліття більш високі річні темпи зростання, ніж інвестиції у звичайний розвиток. І це економічне зростання не матиме негативних наслідків для навколишнього середовища:
очікується, що відношення викидів до біологічної ємності, що становить сьогодні 1,5, знизиться до 2050 року до 1,2 і наблизиться до рівня 1, що відповідає сталому розвитку, в той час як в сценарії звичайного розвитку він може перевищити коефіцієнт на рівні 2 . Це обґрунтовує середньо- та довгострокові вигоди від переведення найбільш перспективних секторів на "зелену" модель розвитку.