Чи допоможе «зелена» економіка розв’язати проблеми глобального розвитку? Частина 2

Лісовий сектор

Загальновідомо, що ліси є ключовим елементом "екологічної інфраструктури", адже в них знаходиться 80% наземних біологічних видів, тому саме від їх стану багато в чому залежить благополуччя більш ніж одного мільярда людей, що проживають у них або поряд з ними. З огляду на це, пріоритетним об'єктом інвестування має стати зменшення вирубки лісів. Так, економічний аналіз свідчать, що зниження темпів вирубки у два рази перевищує втричі вигоди від політики щодо регулювання зміни клімату Землі.

Інвестування 0,03% ВВП у 2011 - 2050 роках у вигляді призначених для збереження лісів виплат власникам лісових угідь, а також приватне фінансування у відновлення лісів можуть підвищити додану вартість в лісовій галузі більш ніж на 20%. Ці заходи не лише сприятимуть збільшенню кількості вуглецю, що поглинається лісовими масивами, а і збільшенню офіційної зайнятості в окресленому секторі.

Наголосимо, що на даний часі у сфері лісництва вже створено та апробовано багато економічних механізмів, які можна використовувати на регіональному та глобальному рівнях адже вони довели свою ефективність, наприклад: програми виробництва сертифікованої деревини, сертифікація продукції з деревини із "дощових" лісів, плата за екосистемні послуги, програми спільного використанні та різні партнерства місцевого рівня.

Сільське господарство

У більшості досліджень та пропозицій "озеленіння" сільського господарства пов'язується не лише з покращенням якості природного капіталу, а і з розв'язанням продовольчої проблеми та підвищенням рівня життя у багатьох країнах, що розвиваються. Так, аналіз, проведений на прикладі окремих ферм, показує, що "зелені" сільськогосподарські технології можуть істотно підвищити врожай, особливо на невеликих фермах, внаслідок використання екологічно безпечних методів роботи, серед яких - ефективне споживання води, широке вживання органічних і природних добрив, оптимальна обробка грунту і комплексний контроль над шкідниками.

Щорічне інвестування в "зелене" сільське господарство $100 - 300 млрд. у період з 2010 року по 2050 рік згодом могло б призвести до підвищення якості грунту і збільшення світових врожаїв найважливіших культур на 10% у порівнянні з показниками, які планується досягти при збереженні нинішніх інвестиційних стратегій. Незважаючи на те, що такі темпи зростання є недостатніми, щоб забезпечити рівний доступ голодуючих до продовольства, рух у цьому напрямку є важливим для подолання продовольчої кризи.

Нестача водних ресурсів

На початку XXI століття нестача водних ресурсів стає все більш очевидною, причому не лише в країнах третього світу, а й у промислово розвинених державах, у тому числі - європейських. Експерти ЮНЕП вважають, що головними напрямками мінімізації негативних наслідків цього процесу є збільшення інвестицій у поліпшення водопостачання і підвищення ефективності використання води, що є важливим для забезпечення цим ресурсом як людей, так і екосистем з урахуванням нестачі, надлишку (небезпеки затоплення) та якості води.

Згідно до прогнозів, щорічне інвестування $100 -300 млрд. у водний сектор у період з 2010 по 2050 роки призведе до підвищення ефективності в сільськогосподарському, промисловому і муніципальному секторах та зменшить до середини поточного століття попит на водні ресурси приблизно на 20%, а також на споживання підземних і поверхневих вод, як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

Рибальство

Важливість сталого та екоорієнтованого розвитку цього сектора обумовлюється економічними та соціальними факторами, його місцем у розв'язанні продовольчої проблеми та покращенням життя людей, що працюють в цій сфері. Однак на початку XXI століття спостерігаються значні дисбаланси його розвитку, пов'язані зі значним субсидіюванням (за приблизними оцінками -$27 млрд. на рік), завдяки чому створено надлишкові потужності, які удвічі перевищують здатність рибних ресурсів до відтворення. Тому процес "озеленіння" вимагає переорієнтації державних витрат та виводу з експлуатації зайвих суден, а також надання скороченим працівникам інших робочих місць.

Підраховано, що одноразова інвестиція у розмірі $100 - 300 млрд. може призвести до збільшення річного вилову риби з нинішніх 80 млн. тон до 90 млн. тон у 2050 році, незважаючи на тимчасове падіння улову до 2020 року, адже в цей період рибні запаси будуть відновлюватися.

Заміна викопного палива джерелами відновлюваної енергії та технологіями з пониженим рівнем викидів вуглецевих сполук

Факти свідчать, що сучасна структура глобального енергетичного сектора, заснована на викопному паливі, не лише призводить до змін клімату Землі, збільшуючи "парниковий" ефект, а і створює постійний ризик підвищення ціни на викопне паливо та зростання їх волотильності, що в кінцевому результаті впливає на економічний розвиток як у національному, так і у глобальному масштабі. Наприклад, на частку нафти припадає 10 - 15% загального імпорту енергоносіїв африканських країн, при цьому вона поглинає в середньому більше 30% їх доходів від експорту. Деякі африканські держави, включаючи Кенію і Сенегал, витрачають більше половини свого доходу від експорту на імпорт енергоресурсів, а у Індії цей показник сягає 45%.

Результати багатьох досліджень демонструють, що переорієнтація інвестування з джерел енергії з високим рівнем вмісту вуглецю на інвестиції у чисту енергетику могли б утричі збільшити ступінь проникнення відновлюваних джерел у виробництво енергії - з 16% до 45% у 2050 році та значно підвищити енергетичну, економічну та фінансову безпеку у цілому ряді країн. І це завдання є посильним для виконання, адже багато країн, й особливо - третього світу, мають сьогодні потужні природні ресурси для впровадження альтернативної енергетики.

Зменшення матеріаломісткості виробництва та підвищення його енергоефективності

Цей напрямок розвитку "зеленої" економіки є надзвичайно важливим і обумовлюється тим, що на даний час промисловість є головним споживачем природного капіталу. Так, цей сектор відповідає за 35% світового споживання електроенергії, понад 20% світових викидів вуглецю і видобуток більш ніж 25% первинних ресурсів. Також виробництво є одним з найбільших споживачів водних ресурсів (приблизно за 10% світової потреби у воді) й очікується збільшення цієї частки до 2030 року більш ніж на 20%. Таким чином, використання води на виробництві може досягти за обсягом її споживання у сільському господарстві та в містах.

"Озеленіння" виробничого сектора передбачає широке коло заходів щодо продовження терміну служби товарів за рахунок перепроектування, ремонту, модернізації та утилізації - процесів, що лежать в основі виробництва із замкнутим циклом. Наприклад, технології, засновані на переробці використаної продукції та деталей, що надходять через систему їх збирання, в даний час дозволяють щорічно заощаджувати приблизно 10700000 барелів нафти...