Чи допоможе «зелена» економіка розв’язати проблеми глобального розвитку? Частина 3

Утилізація відходів

За оцінками, окреслений сектор економіки має досить великий потенціал до озеленіння, адже ємність світового ринку відходів, від збору до утилізації, оцінюється в $410 млрд. на рік при об'ємі регенерації або утилізації на рівні всього лише 25%.

У світовому масштабі, при розвитку подій за сценарієм "зелених" інвестицій, ступінь утилізації у 2050 році могла б утричі перевищити аналогічний показник, що прогнозується для "коричневої" економіки, при
цьому кількість відходів, призначених для поховання, могла би зменшитися більш ніж на 85%. Очевидні й переваги для клімату: викиди метану з поховань відходів, що прогнозуються на 2030 рік, могли би зменшитися на 20 - 30% без будь-яких витрат і на 30 - 50% - з витратами менше $20 за тону еквіваленту вуглекислого газу на рік.

Також вдосконалення процесу утилізації відходів, можливе завдяки впровадженню елементів "зеленої" економіки, може призвести до майже стовідсоткової утилізації е-відходів при тому, що на даний час цей показник становить, згідно до оцінок, 15%.

Останнім часом все більш прибутковим та перспективним напрямком стає повторне використання матеріалів та отримання енергії з відходів. Так, чисельні дослідження доводять, що щорічно у світі, головним чином у сільській місцевості, генерується 140 млрд. метричних тон сільськогосподарських відходів, енергетичний потенціал яких відповідає аналогічному потенціалу 50 млрд. тон нафти. Тому повноцінне впровадження у сферу утилізації відходів елементів "зеленої" економіки передбачає до 2050 року перехід на повне використання цієї біомаси для отримання компосту або електроенергії.

Модернізація ЖКХ

Чисельні дослідження, проведені протягом останніх років, свідчать, що "зелена" економіка є більш сприятливою для сталого розвитку міст і зменшення шкідливих викидів в атмосферу.

Найважливішою умовою створення "зелених" міст є модернізація транспортної інфраструктури та будівництва, а також впровадження сталого та екоорієнтованого планування і містобудування. Опалення, освітлення, охолодження і вентиляція споруд є одним з найбільших у світі джерел викидів "парникових" газів в атмосферу (з обсягом викидів в 8,6 млрд. тон у перерахунку на еквівалент вуглекислого газу). Крім того, у містах споживається більше третини світових матеріальних ресурсів, включаючи 12% всієї прісної води, а частка цього сектора у генеруванні твердих відходів, за оцінками, сягає приблизно 40%. Згідно до деяких прогнозів, вплив житлово-комунального господарства на навколишнє середовище подвоїться і досягне у наступні десятиліття 15,6 млрд. тон у перерахунку на еквівалент вуглекислого газу (приблизно 30% всього вуглекислого газу, що генерується в енергетичному секторі).

Щодо транспортної інфраструктури, то як показало моделювання, щорічні інвестиції в "озеленіння" цього сектору у розмірі 0,34% світового ВВП починаючи приблизно з суми $195 млрд. у період з 2010 до 2050 років, сприятимуть зниженню споживання палива на основі нафти максимально на 80% у порівнянні зі сценарієм звичайного розвитку і одночасно може підвищити зайнятість на 10%

Глобальні зміни клімату Землі

Теоретично доведено, що переведення на "зелені" моделі більшості секторів економіки дозволить істотно знизити викиди "парникових" газів. Спрямування згідно до сценарію "зеленого" інвестування у розмірі більше половини від коштів на підвищення енергоефективності різних галузей і більш активне використання відновлюваних джерел енергії, включаючи біопаливо другого покоління, дозволить знизити світове питоме енергоспоживання приблизно на 40% до 2030 року і щорічні викиди вуглекислого газу, пов'язані з енергетикою, до 20 Гт в 2050 р., у той час як сьогодні вони складають близько 30 Гт . Разом зі зниженням викидів вуглецю за рахунок переведення на "зелені" технології сільського господарства очікується, що "зелений" сценарій інвестування дозволить зменшити концентрацію викидів до 2050 року до 450 частин на мільйон, тобто до рівня, необхідного для того, щоб у людства з'явилася можливість обмежити глобальне потепління двома градусами Цельсія.

Боротьба з бідністю

Щодо потенціалу "зеленої" економіки у зменшенні глобальної бідності, то на даний час цей зв'язок активно вивчається, як на прикладі окремих позитивних прикладів, так і на базі даних моделювання. Разом з тим, вже доведено, що ця модель створює широкі можливості для економічного розвитку країн, що розвиваються. Беручи до уваги структуру їх агропромислового комплексу, виділяється кілька найбільш перспективних напрямків впровадження елементів "зеленої" економіки, які, по-перше, враховують існуючі та потенційні можливості, а по-друге не вимагають великих та спеціальних зусиль і витрат. Серед них: "озеленіння" сільського господарства, інвестування у розбудову інфраструктури надання населенню базових екосистем них послуг, зміна в структурі енергетичного сектору та розвиток туризму.

Соціальний потенціал

Щодо соціального потенціалу "зеленої" економіки, то передбачається, що вона здатна забезпечити такий же рівень робочих місць, як і "коричнева" економіка, а у цілому ряді секторів (сільське господарство, будівництво і експлуатація житла, лісове господарство і транспорт), вона сприятиме більш помітному підвищенню зайнятості в коротко-, середньо-та довгостроковій перспективі, ніж звичайний розвиток. Хоча у секторах, в яких спостерігається сильне виснаження природного капіталу, наприклад, рибальство, перехід до нової моделі може призвести до втрати певної кількості робочих місць у коротко- та середньостроковій перспективі, що пов'язано з необхідністю відтворення рибних запасів та скорочення у цей час їх вилову. Це актуалізує розробку превентивних та мінімізаційних соціальних заходів і розширення інвестування в процес освіти та перекваліфікації трудових резервів.

Отже, на даний час "зелена" економіка вбачається досить перспективним і прогресивним механізмом досягнення сталості, що може адекватно відповідати викликам та загрозам розвитку. Вона стимулює економічне зростання, збільшення доходів та зайнятості й спростовує твердження про компроміс між економічним розвитком та екологічною усталеністю. Навпаки, однією з кінцевих цілей окресленої моделі є збереження та відновлення природного капіталу, що вимагає широкого комплексу дій: структурної перебудови багатьох секторів економіки, інвестицій у чисті (енергоефективні та "низько вуглецеві") технології та людський капітал, розширення участі держави та приватних партнерів, розв'язання проблеми субсидій, розширення міжнародного співробітництва тощо.

Разом з тим, впровадження її елементів, навіть у якості широкомасштабного експерименту, вимагає значного фінансування. Запропоновані ЮНЕП 2% від світового ВВП в умовах перманентної глобальної кризи вбачаються нам у найближчий час нездійсненим завданням, натомість ми пропонуємо перейти до сегментарного "зеленого" інвестування у найбільш показових секторах. Позитивні результати такої апробації стимулюватимуть розширення екологізації економічного розвитку та відповідних політичних процесів.