Чому «зелена» енергетика не приживається в самій лісовий державі

Сучасні технології в лісовому секторі економіки виявилися в центрі уваги на третій Міжнародній науково-практичній конференції, яка пройшла в Санкт-петербурзькому науково-дослідному інституті лісового господарства з 22 по 24 травня. Як виглядають світові тенденції в галузі «зеленої» енергетики, наскільки далеко просунулися галузеві технології і яка роль Росії в розвитку лісопромислових інновацій? Об'ємну картину того, що відбувається в різних куточках планети, можна було отримати, побувавши на організованому в рамках конференції спеціальному семінарі «Лісові ресурси та технології майбутнього», який пройшов під егідою європейської економічної комісії ООН.

Криза перевиробництва

Гранули в деяких європейських державах давно перетворилися на важливе джерело альтернативної енергії. Як зазначив асистент професора університету Штату Міссурі Франциско Агілар, виробництво пелетів отримало розвиток не тільки в таких європейських країнах, як Данія чи Швеція, а й в Америці. Японія теж не стоїть осторонь від світових тенденцій і активно підтримує розвиток альтернативних джерел енергії. Правда, в останні роки в США зіткнулися з проблемою диспропорції у виробництві та споживанні пелетів. За оцінками Агілара, з 2008 року обсяги виробництва пелетів в США впали на третину. Сьогодні американські підприємства з виробництва паливних гранул працюють на 50% від існуючих потужностей.

В якості однієї з причин падіння обсягів виробництва американський вчений назвав падіння цін на природний газ, що є головним конкурентом паливних гранул з деревних відходів.

На думку Франциско Агілара, у «зеленої» енергетики немає шансів зайняти лідируюче положення, але її частка буде неухильно підвищуватися. Європа традиційно націлена на розширення горизонтів для альтернативних видів енергії. Серйозність намірів європейців підтверджує і те, що з боку урядів держав-членів ЄС протягом останніх років здійснюється планомірна фінансова підтримка проектів, націлених на збільшення генерування «деревної» енергії. Потенційними точками зростання можуть стати Японія, Китай і Південна Корея, де до теми «зеленої» енергетики виявляють підвищений інтерес.

Франциско Агілар, посилаючись на американський досвід, зауважив, що головною економічною небезпекою може стати перевиробництво пелетів. Він переконаний, що, перш ніж розвивати пелетне виробництво, необхідно чітко прорахувати потреби ринку.

Виробництво без споживання

Про ситуацію на російському біопаливному ринку розповів виконавчий директор Національного лісового агентства розвитку та інвестицій Віталій Ліпський. У 2012 році виробництво деревних гранул в нашій країні склало 1,5 мільйона тонн. За словами Ліпського, пелетне виробництво є найбільш динамічним сегментом в російській лісової промисловості.

- Проте галузь переживає зараз найпотужнішу трансформацію, яка може мати кілька варіантів розвитку, - вважає він.

За підсумками минулого року, 95% вироблених в Росії пелетів були продані за межі країни. Обсяг експорту пелетів у вартісному вираженні склав 6,3 мільярда рублів.

- У Росії практично відсутня така галузь, як лісова біоенергетика, тому що існує виробництво агломерованої палива, але немає його споживання, - говорить Віталій Ліпський. - Дуже мало котелень, які б працювали на трісках. Практично немає котелень, які працюють на пелетах. Російська біоенергетика працює в основному на експорт біопалива. Це пов'язано з макроекономічними факторами і внутріментальними особливостями російської економіки, яка залежить від експорту вуглеводнів.

За даними Ліпського, близько 70% експортних грошових надходжень забезпечується нафтою, природним газом і супутніми матеріалами. За останні 12 років ціни на нафту збільшилися в 4,3 рази, обсяг експорту з Росії зріс в 1,7 рази, а сумарна виручка від експорту нафти підскочила в 7,2 рази. Пропорційно нафти виріс і експорт природного газу. Так як внутрішні російські ціни на вуглеводні істотно відстають від світових цін, відбувається великий приплив нафтогазових грошей в економіку.

Низькі ціни на нафту і газ усередині країни і висока інфляція роблять негативний вплив на розвиток всієї лісової біоенергетики, вважає Ліпський. Він навів дані, згідно з якими за останні 12 років ціни на деревину зросли в 2,5 рази, на природний газ в 4 рази, на електроенергію - в 2,4 рази, а на деревно-паливні гранули - всього в 1,25 рази. Подібне положення справ, вважає Ліпський, означає, що виробництво паливних гранул є нерентабельним. Але явно провальний розклад відкоригувала європейська валюта, яка подорожчала до рубля в 1,53 рази. Якби не курс євро, то, вважає Віталій Ліпський, з біоенергетикою, навіть в експортному її варіанті, в Росії було б давно покінчено.

У сформованій ситуації найважливішим фактором успіху пеллетного виробництва стала територіальна близькість російських підприємств до кордону.

- Вижити можуть тільки ті виробники, які знаходяться близько до кордону, на відстані менше 500 кілометрів. Раніше було багато виробників у Вологодській області, в Поволжі. Зараз вони всі пішли з ринку, - повідомив виконавчий директор агентства.

З іншого боку, зазначив Віталій Ліпський, помітно збільшилася частка великих виробників деревних гранул. Якщо раніше ефективним проектом вважалося виробництво потужністю 25 тисяч тонн пелетів на рік, то зараз інтерес викликають підприємства потужністю не менше 80 тисяч, а краще 120 тисяч тонн на рік. За словами Ліпського, навіть постачальники обладнання вже усвідомили вимоги ринку і не пропонують «начинку» зі слабкими оборотами.

Що ж буде далі з російським ринком біоенергетики? Віталій Ліпський бачить кілька можливих сценаріїв розвитку подій, залежно від того, як поведуть себе ціни на вуглеводні на зовнішньому і внутрішньому ринках. Однак у кожному разі бурхливий розвиток лісової біоенергетики в Росії можливе, якщо вдасться підштовхнути споживання деревних гранул усередині країни.

Про перспективи російського біопаливного ринку говорила і директор НП «Національне біоенергетичне співдружність» Ольга Ракитова. У першому кварталі 2013 року в Росії виробництво паливної тріски зросла і досягла 135 тисяч кубометрів. У цей же період у Фінляндії виробництво паливної тріски впало ... до 5 мільйонів кубометрів. «Різниця більш ніж у 30 разів між великою Росією і маленькою Фінляндією», - констатувала Ракитова.

Якщо у Фінляндії і в сусідніх скандинавських країнах попит на паливну тріску повільно, але вірно росте, то в Росії, вважає Ольга Ракитова, він практично відсутній.

- У нас декларуються регіональні програми переведення котелень на біопаливо, але на ділі з 20-30 об'єктів переводять на тріску 1-2 котельні, - поділилася вона особистими спостереженнями. На її думку, без серйозної роботи з регіонами перспектив у «зеленої» енергетики в Росії немає.

Легенда про російський лісі

Професор Санкт-петербурзького державного технічного університету рослинних полімерів Едуард Акім захопив учасників семінару розповіддю про нюанси сучасного біо-Рефайнінг деревини, тобто виробництва високоємкої продукції з високою доданою вартістю на базі комплексної глибокої переробки лісових ресурсів безпосередньо в регіоні зростання.

- У світі завдання біо-Рефайнінг розглядається як одна з найближчих завдань трансформації целюлозно-паперових підприємств, - зауважив він.

Іншими словами, якщо целюлозно-паперова промисловість Північної Америки, Західної Європи, Росії бажає зберегти конкурентоспроможність по відношенню до Латинській Америці, Китаю, країнам Азії, то слід з особливою увагою поставитися до перспектив біо-Рефайнінг. Саме цей напрямок, вважає професор, є стратегічним у програмах розвитку світового лісового комплексу.

Біо-Рефайнінг нерозривно пов'язаний із створенням плантацій з прискореного вирощування деревини. За даними ООН, сьогодні лісові плантації займають 5-7% покритої лісом площі і дають понад 50 відсотків лісової продукції.

- Стає вельми проблематично, що російські лісові запаси є ключовою ланкою успішного розвитку нашого лісового комплексу. Легенда про те, що ми знаходимося поза конкуренцією завдяки тому, що володіємо чвертю світових запасів деревини, - вже в минулому. Якщо ми всерйоз не почнемо займатися плантаційним вирощуванням деревини в Росії, то навіть перехід до інтенсивного лісокористування не вирішить російських проблем, - вважає Едуард Яким.

Головна роль у визначенні перспектив, на його думку, належить науці. Однак у всьому світі спостерігається неприємна тенденція, коли великі лісопромислові корпорації не виділяють достатнє фінансування на глибокі наукові дослідження. У всякому разі, в інших галузях ступінь фінансової участі бізнесу в наукових розробках значно вище. Це, на думку вченого, є головним стримуючим чинником переходу до біо-Рефайнінг.

- Необхідно розширювати наукову присутність у вирішенні проблем лісового комплексу, - заявив пан Акім.

Головне - мотиви

Жвавий інтерес учасників семінару викликав виступ заступника керівника Верхнеавстрійского агентства відновлюваної енергії Крістіан Еггер. Сьогодні в невеликій європейській державі третину енергії виробляється з альтернативних джерел. До 2030 року вся енергія в Австрії повинна генеруватися за рахунок альтернативних джерел. Подібна перспектива багатьох у залі повалила в здивування. Як це стало можливим?

Крістіан Еггер не приховувала, що австрійські успіхи на грунті «зеленої» енергетики пов'язані з цілеспрямованою державною політикою. В Австрії розсудили, що краще розвивати власну біоенергетику, ніж опинитися залежними від поставок нафти і газу з інших держав. Це дозволило не тільки звести до мінімуму експортну залежність, а й створити нові робочі місця і скоротити негативний вплив на екологію. Була вироблена ціла програма по державному стимулюванню виробників устаткування. В Австрії розробили державні стандарти, які пред'являються устаткуванню з виробництва пелет. Зокрема, жорсткі вимоги пред'являються до казанів, які повинні мати високу продуктивність і одночасно низький рівень шкідливих викидів. Стандартизації піддалися котли, які використовуються в індивідуальних житлових будинках, школах, дитячих садках, лікарнях та інших соціальних об'єктах.

На думку Крістіан Еггер, успіх задуманих перетворень залежить від вірно обраної мотивації.

- Для змін необхідно вибрати правильний спусковий курок, - каже вона.

У США важливим  мотивом для розвитку «зеленої» енергетики може стати створення нових робочих місць. У Росії, припустила Еггер, спусковим механізмом для розвитку ринку біопалива можуть вибрати боротьбу з лісовими пожежами. За її словами, важливо знайти взаємозв'язку між лісовим господарством і підприємствами енергетики. Звичайно, в цих процесах важлива та позиція, яку займає держава. Мало толку, якщо на урядовому рівні переважає філософія стороннього спостерігача за процесами. Держава, вважає Крістіан Еггер, має активно підштовхувати процеси розвитку альтернативних видів енергії. Наприклад, стимулювати створення внутрішнього ринку деревних відходів. В Австрії уряд стимулює компанії, що надають комунальні послуги населенню, пропонуючи їм певні преференції, в обмін ті зобов'язуються закуповувати певний обсяг відходів у невеликих фермерських господарств.

На думку пані Еггер, варіацій на тему державного регулювання може бути безліч. Головне, щоб на рівні уряду було розуміння того, куди рухається енергетика. При цьому мотивація повинна бути зав'язана не так на вузьких завданнях великих бізнес-структур, а співвіднесена з загальнонаціональними інтересами.

Не плакуча верба

- Незважаючи на найбільші запаси лісу в світі і, здавалося б, величезний лісовий енергетичний потенціал Росії, однією з основних проблем і ризиків біоенергетичної галузі є відсутність якісної і доступної бази сировини, - каже вчений секретар СПбНІІЛХ Ольга Бічарева, аргументуючи необхідність створення лісових плантацій.

Велика частина лісових насаджень, за її оцінкою, є або стиглими, або перестійними, або недоступними для освоєння через відсутність лісової інфраструктури.

- Все це веде до серйозних перешкод, що заважають швидкому та ефективному розвитку біоенергетичного сектору, - висловила вона чергову версію того, чому «зелена» енергетика в нашій країні не приживається.

У той час, як біоенергетика відчуває дефіцит в доступній сировині, в Росії не використовується 43 мільйони гектарів сільськогосподарських земель, які теоретично можна було б за діяти під лісові плантації, призначені для невеликих котелень. Ольга Бічарева розповіла про наукові дослідження, націлених на вивчення можливостей плантаційного вирощування верби на європейському Півночі Росії. Продуктивність вербових плантацій досягається за рахунок внесення добрив з компосту.

- За рік тільки в Ленінградській області накопичується близько 3 тисяч тонн відходів, - намалювала Бічарева райдужні перспективи з отримання добрива для вербових плантацій. У таких добривах присутні важкі метали, що обмежує сферу їх використання. Якщо для вирощування сільськогосподарської продукції вони не підходять, то для лісових плантацій цілком годяться.

Як наочний підтвердження сказаного вона продемонструвала фотографії вербових заростей, які отримали підгодівлю, і зображення іншої ділянки, на якій рослини змушені були пробиватися в життя без добрив. Згідно з проведеним інститутом експерименту, за рік верба без добрив виростає на 60 сантиметрів, а з ними - в два рази вище!

«Висока продуктивність, легкість створення плантацій, висока стійкість і приживлюваність, можливість практично повної механізації робіт», - перерахувала Ольга Бічарева плюси штучно створених вербових насаджень. До переваг відноситься і перспектива використання плантації в якості природних фільтрів для відходів сільського господарства. Явні мінуси - це тривалий період окупності проектів по створенню вербових плантацій, необхідність держпідтримки, неможливість тривалого зберігання сировини.

- Важливість плантаційного вирощування швидко рослих рослин незаперечна як для забезпечення енергетичної галузі, так і для цілей біо-Рефайнінг, - уклала вчений секретар.

Виступ Ольги Бічаревой викликало безліч запитань у учасників семінару. Багатьох цікавило питання: перш ніж досліджувати перспективи вербових плантацій, хтось прорахував економіку? Іншими словами, чи дадуть вербові плантації необхідний енергетичний «вихлоп»? Наприклад, вчені з Республіки Білорусь переконані, що плантації з верби взагалі ніколи не окупляться і економічний ефект від них близький до нуля.

За словами Ольги Бічаревой, економічну доцільність вербових плантацій в інституті поки не прикидали, мовляв, це справа майбутнього. Колеги по інституту її підтримали, припустивши, що неможливе на сьогоднішній день може стати актуальним і економічно цікавим у майбутньому.

Можливо, націленість наших вчених на далеку і туманну перспективу без опори на економіку сьогоднішнього дня теж не кращим чином впливає на просування біотехнологій у лісовому секторі?