Навіщо Україні біопаливо з соломи і насіння

Українська галузь твердого біопалива активно розвивається в останні роки завдяки безперервному зростанню попиту на альтернативні види палива і, відповідно, цін на нього на світовому та європейському ринках. За даними "Українського біопаливного порталу", тільки в секторі виробництва деревних пелет в 2012 році в Україні спостерігався майже двократне зростання кількості виробників, яке до кінця року досягла 105. Аналогічне зростання спостерігається і серед підприємств, що виробляють пелети з лушпиння соняшника та соломи, а також твердопаливних деревних брикетів. До кінця 2012 року українські компанії сумарно виробили близько 1,5 млн. тонн різних видів паливних брикетів та пелет, а експорт твердого біопалива з нашої країни забезпечує до 10% загальної потреби ЄС в даній продукції.

Хто, що і навіщо робить?

Основна маса виробленої в Україні твердопаливною продукції - до 90% за підсумками 2012 року - йшла на експорт до країн ЄС. Основним споживачем українських гранул з деревних відходів, лушпиння соняшника та соломи багато років є найближчий сусід - Польща, яка купує порівняно дешеві українські пелети для потреб ТЕС. І хоча польські компанії купують українську паливну продукцію за нижчими цінами, ніж за неї пропонують контрагенти з інших країн, наприклад, Бельгії та Італії, саме польський ринок кращий для українських виробників з багатьох причин:

•     Відносна близькість і, відповідно, низькі транспортні витрати.
•     Наявність добре відпрацьованих зв'язків і каналів постачання. Показовий приклад - робота найбільшого постачальника деревних пелет, компанії ТОВ "Барлінек Інвест" (Вінницька область). Компанія є дочірньою структурою потужного польського деревообробного концерну "Барлінек" і відправляє продукцію на експорт переважно своїм дружнім компаніям.
•     Не самі високі вимоги щодо якості продукції, оскільки її цільове призначення - спалювання на твердопаливних і змішаних (тверде біопаливо плюс вугілля) теплових електростанціях.

Дещо більш рівномірний розподіл експорту в сегменті деревних брикетів, які завдяки високій якості широко використовуються не тільки електростанціями і великими котельнями, але й приватними домогосподарствами. При збереженні безумовного лідерства за Польщею, на частку якої припала половина всіх проданих за межами України брикетів, друга половина цієї продукції пішла на інші ринки, в першу чергу до Німеччини, де сьогодні в приватному секторі на твердому біопаливі працює близько тридцяти тисяч котлів.

Тенденції розвитку галузі в 2012 році

Незважаючи на постійне зростання попиту на твердопаливні пеллети та брикети в ЄС, виробники даної продукції випробовували в 2012 році істотні труднощі. Однією з несподіваних тенденції 2012 став продаж рекордної кількості працюючих заводів, яке у рази перевищувала рівень попередніх років. Причини вимушеного виходу багатьох гравців з бізнесу з виробництва пелет, як правило, комплексні.

У першу чергу, з ринку йдуть дрібні та середні виробники твердого біопалива, які не мають власної сировинної бази і хто купує сировину на ринку. У 2012 році більшість таких підприємств зіткнулися з проблемою гострої нестачі сировини. Так, у сегменті виробництва пелет з лушпиння соняшнику спостерігається повна монополізація сировинного ресурсу: більшість маслоекстракційних підприємств, що забезпечували ринок лушпинням, поступово перейшли на використання вироблюваних ними відходів для власних потреб. Ці заводи сьогодні самостійно виробляють пелети на продаж, отримуючи високий додатковий прибуток, або спалюють відходи у власних модернізованих котелнях для отримання тепла та електроенергії, що дозволило підприємствам відмовитися від дорогого газу і підвищити енергоефективність. Як результат, виробники пелет з лушпиння, що орієнтувалися раніше на покупну сировину, опинилися без сировинної бази.

Схожа ситуація і в сегменті виробництва деревних гранул і брикетів. Виробники, які орієнтуються на покупку відходів деревообробних підприємств та лісопилок на вільному ринку, все частіше стикаються з проблемою відсутності сировини в економічно виправданому видаленні від їх виробничих потужностей. Сьогодні кількість працюючих компаній в цьому сегменті сягнула критичного рівня, що гарантує жорстку конкуренцію за деревну сировину. Окрім іншого, паливним компаніям в цьому сегменті доводиться конкурувати за ринок сировини ще й з виробниками МДФ і ДСП, які мають суттєві переваги, забираючи відходи деревообробки за контрактами ще до виходу їх на ринок. У цьому сегменті в найближчі роки буде продовжуватися процес витіснення дрібних компаній, що не мають своїх сировинних ресурсів, а також формування повністю вертикально інтегрованих структур, що володіють замкнутими виробничими циклами - від заготівлі деревини до виробництва твердого біопалива та його використання в енергетичних цілях.

Не меншою проблемою для виробників є і зростаюча собівартість виробництва, пов'язана, в першу чергу, із зростанням цін на сировину. "Така корова потрібна самому" - ця фраза з мультфільму все частіше стає девізом українських виробників. Якщо раніше відходи деревообробки, маслоекстракційних заводів, аграрних підприємств просто викидалися, то сьогодні, коли активні представники бізнесу показали високу вигоду від їх використання, виробники відходів все частіше знаходять кошти для розвитку власного бізнесу з виробництва твердого біопалива. Як результат, лише за 2012 рік ціни на сировину для твердопаливних пелет і брикетів зросли на 10-15%. Не малу лепту в подорожчання виробництва вносить і необхідність шукати сировину на значній відстані від основного підприємства, що збільшує витрати на логістику і, часом, робить бізнес невеликих підприємств нерентабельним.

В результаті сьогодні виграють саме ті підприємства, для яких біопаливний бізнес є додатковим і грунтується на власній сировинній базі.

Солома як стратегічний ресурс української енергетики

Єдиною нішею у виробництві твердого біопалива, яка, по суті, не зайнята сьогодні, є сегмент виробництва пелет із соломи. За оцінкою експертів Україна володіє величезним потенціалом цієї сировини, використання якого сьогодні вкрай мале, що пов'язано з відсутністю обладнання і техніки для правильного збирання соломи з полів. Різні експерти оцінюють величину цього потенціалу по різному, адже солома активно використовується ще і в тваринництві, частина її повинна залишатися на полі для відновлення грунту.

Тут доречно спиратися на приклад Данії, яка є світовим лідером з використання соломи в енергетичних цілях - в країні спалюється щорічно до 14% усієї виробленої сільським господарством соломи. Розрахунок кількості паливної соломи за параметрами Данії показує, що мінімум п'ять мільйонів тонн цієї сировини, що залишається тільки після збору злакових культур, може бути використане в Україні для виробництва паливних гранул. Повна утилізація цих обсягів для виробництва пелет могла б сприяти економії в загальнодержавному масштабі до трьох мільярдів кубометрів природного газу. Тут доречно згадати, що існуючі сьогодні технології в галузі біопалива дозволяють утилізувати і переробляти в цінні паливні гранули та брикети не лише солому, але і будь-яку іншу біомасу: кукурудзяні качани і стебла, стебла соняшника, очерет та інше. Та частина біомаси, що не згодовується худобі, може бути потенційною сировиною для виробництва біопалива.

Сьогодні "солом'яний" напрям поступово набирає в Україні обертів. Так, компанія "Смарт Енерджі", яка входить до групи "Смарт-Холдинг", запустила восени 2012 року новий потужний завод з виробництва паливних пелет "Він-Пеллета" у селищі Турбів Липовецького району Вінницької області. В експлуатацію введена перша черга заводу виробничою потужністю 75 тис. тонн / рік. На свою остаточну проектну потужність 150 тис. тонн пелет на рік завод розраховує вийти в 2013 році. Сировиною для виробництва пелет є солома зернових культур, яка буде закуповуватися у п'яти районах області.

Це тільки перший "солом'яний" проект компанії. Надалі холдинг розраховує продовжити будівництво заводів з виробництва паливних пелет в різних регіонах країни і довести їх кількість до десяти підприємств загальною потужністю 1,5 млн тонн / рік, що з урахуванням потенційних запасів соломи в країні відповідає приблизно 15% її використання.

Цільове створення сировинної бази

Ще одна тенденція на ринку твердого біопалива України - поява і розвиток підприємств, які орієнтуються не на існуючу сировинну базу відходів агропромислового комплексу та деревообробної галузі, а створюють власні ферми з вирощування енергетичної біомаси. В якості такої біомаси використовується деревина швидкорослих порід, таких як евкаліпт, тополя, верба, міскантус та інші. В Україні, в силу сформованих кліматичних умов, найбільшу привабливість в якості такої рослини представляє енергетична верба (Salix Viminalis). З 1-го гектара плантацій енергетичної лози можна збирати в середньому 8-12 тонн сухої деревини в рік, при цьому збір "урожаю" здійснюється раз на три роки протягом 25-30 років.

Найбільшу активність з вирощування енергетичної лози в Україні виявляють компанії західній частині країни. Характерним прикладом розвитку даного напрямку є проект з вирощування енергетичної лози (верби) в Рівненській області. У 2012 році промислові плантації цієї рослини досягли загальної площі 26 га у п'яти поліських районах області - Березнівському (4 га), Володимирецькому (9 га), Дубровицькому (5 га), Костопільському (5 га), Рокитнівському (3 га).

За аналогічним шляхом йдуть все більше компаній в багатьох регіонах України. Лідером у даному напрямку є Волинська область, де сьогодні діє регіональна програма з енергозбереження, що фінансується за рахунок обласного бюджету. За даною програмою вже засаджено 148 га енергетичної верби в Горохівському районі (90 га), Старовижівському (55 га) та Володимир-Волинському (3,5 га). Також в області лозу вирощує і приватний інвестор - найбільша в цьому секторі компанія "SALIX energi", що має посіви в 130 га в Горохівському районі та плануюча найближчим часом закласти нові плантації в Іваничівському районі.

В області створено сприятливі інвестиційні умови, є політична воля місцевої влади з розвитку даного напрямку. У цілому передбачається довести площу плантацій під вирощування енергетичної лози до 30 тисяч гектар.

Важливою особливістю цього напрямку є те, що для вирощування енергетичної лози використовуються непридатні для ведення сільського господарства заболочені землі. Таким чином, даний бізнес, на відміну від такого популярного вирощування ріпаку, що не завдає шкоди земляним ресурсів. Більш того, в Європі існує багато проектів, в яких "енергетичні" плантації створюються на місцях колишніх звалищ, на мулових полях очисних споруд, забезпечуючи не тільки енергетичну складову, але і сприяючи рекультивації земель, що стали непридатними внаслідок діяльності людини.

Законодавство у галузі регулювання ринку твердого біопалива та його вплив на галузь

Діючі в Україні закони, що дають виробникам твердого біопалива різні пільги - від звільнення від сплати податку на прибуток і ПДВ до пільгового безмитного ввезення обладнання - сьогодні або не працюють взагалі, або працюють досить вибірково. Практично не працює і закон про "зелений" тариф, яким до справжнього моменту скористалися лише дві компанії, які генерують електроенергію з енергії біомаси: ПАТ "Кіровоградмасло" і ТОВ "Смілаенергопромтранс" (Черкаська область). Проте, успішне застосування даного закону в інших галузях відновлюваної енергетики залишає надії на активне його використання в майбутньому і підприємствами біопаливної галузі. Додає впевненості в цьому і сформована стійка тенденція зростання внутрішнього споживання біопаливних ресурсів.

Прогноз розвитку галузі твердого біопалива в Україні в 2013-2014 році

"Не було щастя, так нещастя допомогло" - саме це прислів'я все частіше визначає основні двигуни розвитку внутрішнього споживання біопаливних ресурсів в Україні. Ще тривають кілька років безрезультатні переговори з Росією про зменшення необгрунтовано високої ціни на імпортований в Україну природний газ диктують життєву необхідність скорочення споживання російського газу підприємствами України, його заміщення альтернативними видами палива. Власники виробничих компаній, регіональні влади все частіше звертають свої погляди на ринок твердого біопалива як надійний шлях до енергоефективності та економії коштів. З одного боку - це вже відзначені вище олійноекстракційні заводи, найбільші з яких перейшли на використання для своїх енергетичних потреб замість природного газу власних відходів лушпиння соняшника. Це забезпечує в цілому по країні економію 200 мільйонів кубометрів газу.

З іншого боку, в Україні в 2012 році почали будуватися теплові електростанції, що працюють на твердопаливному біологічному і змішаному сировину. Прикладом може служити біо-ТЕЦ на деревній трісці потужністю 18 МВт, яка добудовується в цьому році (вже готова на 80%) компанією "Біогазенерго" в смт. Іванькове Київської області. Реалізацією проекту управляє компанія EIG Engineering. У 2013 році EIG Engineering планує почати будівництво аналогічних ТЕС у Житомирській і Рівненській областях, а надалі заплановано введення в експлуатацію мережі "зелених" ТЕС по всій Україні.

У 2012 році почався активний переведення котлів на тверде біопаливо у комунальному секторі країни. Подібні роботи розпочато в Київській області, де вже працюють кілька котлів, обігрівають школи і в цілому до 2014 року заплановано реконструювати близько 150 котелень і побудувати п'ять твердопаливних електростанцій. У Донецьку прийнята "Комплексна програма поводження з деревними відходами та переведення вугільних котелень на використання твердого деревного біопалива". У Вінницькій області в рамках програми зі зменшення споживання газу встановлять 58 біопаливних котлів.

Масове переведення котлів з газу на тверде біопаливо у комунальному секторі країни стримує відсутність фінансування. Однак працюючі сьогодні пілотні проекти вже цієї зими показали свою високу ефективність і швидку окупність. При існуючих цінах на газ і тверде біопаливо застосування біопаливних котлів забезпечує практично дворазове зменшення вартості теплової енергії. Крім скорочення імпорту газу перехід на альтернативне паливо здатний забезпечити ще й суттєве зменшення комунальних тарифів. Ці фактори повинні стимулювати місцеві влади виділяти кошти і розвивати біопаливну галузь.

Ще одним фактором, що впливає на переорієнтацію українських виробників твердого біопалива на внутрішній ринок, є складна в 2013 році кон'юнктура європейського ринку і величезна залежність українських виробників твердопаливною продукції, в першу чергу, пелет, від поставок на ринок Польщі. У зв'язку з фінансовими проблемами Польщі з одного боку, та успіхами цієї країни в переговорах з російським "Газпромом" про зниження цін на газ - з іншого, польські власті вирішили повністю відмовитися від субсидування електростанцій, що працюють на змішаному паливі, що призвело до тотального скорочення попиту на пелети з боку польських ТЕС. У результаті, українські виробники твердого біопалива в 2013 році втрачають найбільший у минулому ринок для власної продукції. Найбільш постраждалі від такої ситуації виробники сьогодні працюють "на склад" і змушені шукати нові ринки збуту. Одне з рішень з'явилася проблеми збуту - пошук покупців всередині України, а також створення власних електро / теплогенеруючих підприємств і отримання "зеленого" тарифу.

Таким чином, можна прогнозувати, що в 2013-2014 роках буде спостерігатися активна переорієнтація українських виробників на внутрішній ринок України, перехід місцевих підприємств комунального сектора, інших секторів економіки на теплозабезпечення за допомогою котлів на твердому біопаливі, поява мережі ТЕС на альтернативному паливі.

Автор: Віктор Андрієнко, керівник відділу аналітики IBCentre
По материалам: "Дело"