МАЙБУТНЄ - За альтернативними джерелами енергії - Медяник

Не секрет, що питання енергозалежності країни, як ніколи актуальне для України. Природно, на цьому тлі в українському суспільстві останнім часом все активніше і активніше обговорюється використання поновлюваних джерел енергії. І не тільки обговорюється. Нещодавно група парламентаріїв зареєструвала законопроект, метою якого є поліпшення умов для тих, хто хоче розвивати цю галузь. Одним з ініціаторів такого документа є народний депутат України Володимир Медяник, з яким і вдалося поспілкуватися на тему поновлюваних джерел енергії.

Володимир Юрійович, очевидно, Ви, не випадково виступили ініціатором проекту закону про стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії. У Зокрема, йдеться про біогаз. Можливо, у розвитку цієї сфери діяльності є те, що в недалекому майбутньому може принести країні конкурентні переваги. Так у чому ж важливість і актуальність цього законопроекту?

Для початку хочу зазначити - прийняття такого законопроекту прямо пов'язане з Планом першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2013 рік. Зокрема, мова йде про зобов'язання нашої країни в рамках Договору про Енергетичне співтовариство, членом якого ми відносно недавно стали. І ось виходячи їх цього, повинен бути розроблений Національний план з відновлюваної енергетики на період до 2020 року. Згідно з вимогами Енергетичного співтовариства, Україна повинна зробити так, щоб до 2020 в енергобалансі країни поновлювані джерела енергії становили не менше 11%. Повірте, це неймовірний масштаб роботи, оскільки на сьогодні ця цифра вимірюється всього лише 2% в енергобалансі. Виходить, що країні доведеться більше ніж у 5 разів збільшити виробництво енергії з відновлюваних джерел. Тому в даній ситуації потрібні нові стимули для розвитку цього сектору, в тому числі, що й, до вдосконалення законодавчої бази.

Що саме на сьогодні необхідно врегулювати на законодавчому рівні?

Чесно кажучи, до сьогоднішнього дня, зважаючи на прийняті Верховною Радою України минулого скликання закони, чинне законодавство України не повною мірою створювало умови для стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел, особливо для біоенергетики. Більше того, деякі норми не тільки не стимулювали, а швидше навпаки - зменшували бажання займатися таким виробництвом. Зокрема, на законодавчому рівні потрібно розібратися з питанням низького коефіцієнта «зеленого тарифу» для електроенергії, виробленої з біомаси та біогазу; потрібно чітко визначити термін «біомаса». Необхідні зміни, які стосуються вимоги щодо частки місцевої складової обладнання, матеріалів і послуг. Також існує необхідність виправити термінологічні неточності в даних основних елементів обладнання для об'єктів електроенергетики, що використовують енергію біомаси та біогазу. І ще одне - потрібно прибрати дискримінаційний підхід до біогазовим установкам, які були введені в експлуатацію до 1 квітня 2013 року.

Для початку розкажіть про проблему з діючим «зеленим тарифом»? Хіба він, так би мовити, не дає «зеленого світла» для розвитку сектора виробництва електроенергії з біогазу?

Ось вам прості дані - незалежні експерти біоенергетичних асоціації України зробили техніко-економічне обгрунтування застосування «зеленого тарифу». Результати не тішать: при коефіцієнті 2,3 рядків окупності проектів у цій галузі складе більше 12-15 років. Зрозуміло, що такі цифри змушують замислитися як українських так і іноземних інвесторів, що явно не викликає їх зацікавленості щодо планування масштабних інвестицій у проекти в цій галузі.

Тому я вважаю, що необхідно ввести більш прийнятний коефіцієнт «зеленого тарифу», зокрема на рівні 3,0 для біогазу із сировини сільськогосподарського походження. А от для всіх інших видів біогазу - на рівні 2,7. І ось за таких нормах, проекти з виробництва біогазу окуплять себе через років 7-10, що в свою чергу приверне більше інвесторів.

 З низьким коефіцієнтом «зеленого тарифу» все зрозуміло, а що там за складнощі з визначенням терміну «біомаси»? Що Вас не влаштовує, і що Ви у своєму законопроекті пропонуєте змінити?

На сьогодні, згідно з чинним законодавством, до терміна біомаса відносяться тільки відходи лісового та сільського господарств, а от продукти - вже ні. Наприклад, дрова, пелети, гранули, тріска і енергетична верба, як паливо для теплоелектроцентралей та електростанцій на біомасі, а також силос кукурудзи, як сировина для біогазових установок - це види біомаси. Але, на жаль, як визначає законодавець, вони не потрапляють під термін «біомаса», оскільки не є відходами за визначенням. Безсумнівно, таку несправедливість треба виправити і в термін «біомаса» включити крім відходів і самі продукти лісового та сільського господарств.

 Ще Ви говорили про вимоги місцевої складової ...

На сьогодні вимоги щодо місцевої складової обладнання, матеріалів і послуг об'єктів, які хочуть отримати «зелений тариф», становлять 30% для проектів, що стартували в 2013 році, і 50% - для тих, хто почне роботу в 2014 році. Це абсолютно неприйнятно. Про таких високих відсотках не може і йти мови, оскільки на сьогодні в Україні майже не виробляють більшість цих комплектуючих. Не кажучи вже про відповідному обладнанні. Потрібно об'єктивно визнати - українські виробники ніколи не випускали високотехнологічне обладнання для проектів по біомасі. І навряд чи, в найближчі час ситуація сильно зміниться. Масштабне виробництво парових котлів, парових турбін - це справа далекого майбутнього, але явно не найближчих 5 - 8 років. Тому цю норму законодавства треба підкоригувати. Доречним буде згадати в цьому зв'язку про рішення всесвітньої торгової організації про невідповідність вимоги «місцевої складової» принципом недискримінаційності. Це рішення було прийнято 19.12.2012 щодо провінції Онтаріо (Канада). Україна зберігаючи вимоги «місцевої складової» ризикує отримати відповідне рішення СОТ. Тим більше, що запропоноване визначення «біомаси» повністю відповідає Європейській директиві, яку Україна зобов'язалася виконати, вступивши в Європейське Енергетичне співтовариство.

Також Ви спочатку говорили про дискримінаційне підході до тих, хто працює з біогазовими установкам. Що Ви мали на увазі?

Згідно з останніми змінами до закону України «Про електроенергетику», виробництва, що виробляють електроенергію з біогазу і введені в експлуатацію до 31 березня 2013 року, взагалі не отримують «зеленого тарифу». Наскільки мені відомо, таких об'єктів в Україні близько 10. При цьому вони будувалися протягом декількох років в очікуванні тарифу на електроенергію з біогазу. І виходить - залишилися ні з чим. А ті, хто почав проекти вже після 1 квітня 2013 року - повністю потрапляють під дію "зеленого тарифу». Таку несправедливу ситуацію ми хочемо виправити і закріпити на рівні закону, що об'єкти, що виробляють електроенергію з біогазу і введені в експлуатацію до 31 березня 2013 року включно, матимуть право на отримання зеленого тарифу нарівні з іншими, які запустилися 1 квітня 2013 по 31 січня 2014 року.

Ну а тепер хотілося б перейти до більш глобального питання - навіщо це взагалі країні? Адже все одно на налагодження повноцінного функціонування системи відновлюваної енергетики може піти не один десяток років ...

Всім відомо, що у нас існує проблема сильній залежності від російського газу. Без нього ми не можемо, але і з ним - фінансово важко. У теж час в енергетичному балансі України газ займає близько 40%. Погодьтеся, не мало. При цьому ще й дорого. Адже всі ми знаємо, як, і у скільки разів ціна на блакитне паливо піднялася за останній час. Зважаючи на таку ситуацію, країні будь-якими шляхами треба йти від газу. Біомаса - варіант непоганий. Наведу приклад однієї з відпрацьованих технологій. Йдеться про спільне виробництво теплової та електричної енергії з біомаси на теплоелектроцентралях. Поясню як саме: велике електростанція, в даному випадку, виробляє електроенергію, а вже для пари, яка пройде через турбіну, встановиться теплообмінник, нагріється вода, яка подається в систему теплопостачання міста. Таким чином, виробляючи електроенергію з біомаси та подаючи її в мережу, ми одночасно будемо виробляти тепло.

А скільки зможемо заощадити на таких станціях?

Проводилися підрахунки, які показали: ми зможемо заощадити на таких станціях до 4 млрд. кубічних метрів газу на рік. Тобто, ті самі 4 млрд. кубометрів газу, які ми закуповуємо в Росії, ми можемо замінити, використовуючи біомасу на ТЕЦ. Ось і економія. Більше того, коли ми імпортуємо газ, то гроші йдуть від нас, і створюють робочі місця десь там далеко. А от коли ми будемо платити за деревину, солому, то гроші підуть у сусідній район, в сусіднє аграрне підприємство. Але в кожному разі, кошти залишаться в регіоні і почнуть працювати на його жителів. Уявіть собі - поставили електростанцію на біомасі та навколо неї відразу виникають робочі місця: хтось біомасу заготовлює, хтось возить, хтось зберігає. І гроші працюють на регіон, і населення зайнято. Тому, як бачите, виробництво електроенергії з біомаси допоможе вирішити як загальнонаціональні питання України, так і проблеми окремих регіонів. У будь-якому випадку - майбутнє за альтернативними джерелами енергії. І інакше бути не може.