біопаливо
котли, печі
база компаній
замовити
як зробити?
статті
відео
карти
Енергетичний потенціал торфу
Постійне зростання цін на традиційні енергоносії, зокрема газ, застаріле котельне господарство, екологічні проблеми - все це змушує звернути увагу на пошук більш дешевих та ефективних способів отримання енергії. Одним з рішень є використання такого альтернативного джерела, як торф, запаси якого в Україні перевищують запаси рідкого й газоподібного палива. Із сировини, що добувається на вітчизняних торф'яних родовищах, можна виробляти торф'яні гранули (пелети), торф'яні брикети, торф кусковий та торф фрезерний.
Якщо порівнювати видобуток торфу та вугілля, то розробка торф'яних родовищ значно вигідніша. Для цього необхідні менші фінансові витрати. До того ж торф лежить у поверхні, і немає необхідності добувати його шахтним способом. Що, у свою чергу, знижує ризики та кількість аварійних випадків на видобувних підприємствах.
Торф'яні родовища зустрічаються майже на всій території України, за винятком приморських та південних областей (Луганська, Одеська, Чернівецька, АРК). Найбільш поширені торфові родовища в Рівненській, Волинській, Чернігівській, Житомирській, Київській, Львівській областях. Заторфованість Рівненської та Волинської областей досягає 6.5%, тоді як у Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Сумській та Харківській вона не перевищує 1.9% всієї території. Ще рідше зустрічаються родовища торфу в Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській областях, де ступінь заторфованості не перевищує 0.1%.
Нерівномірність територіального поділу торф'яних ресурсів в Україні обумовлена неоднорідністю кліматичних, геологічних та інших факторів, які визначають процеси торфоутворювання.
В основу геолого-економічної оцінки ресурсів торфу в Україні покладений Державний облік запасів торфу, геологічна вивченість родовищ торфу та потреба в торфі народного господарства. За даними Держкомгеології, на території України виявлено та розвідано 3118 торф'яних родовищ з геологічними запасами близько 2.2 млрд. т. Загальна площа родовищ - близько 3 млн. га, в промислових кордонах - близько 600 тис. га. Балансові запаси торфу становлять приблизно 735 млн. т.
Ресурси торфу - це значний енергетичний та агрохімічний потенціал України. Торф може використовуватися в якості комунально-побутового місцевого палива та служити джерелом сировини для інших галузей народного господарства. Торф'яні паливні гранули (пелети), торф'яні паливні брикети, а також торф кусковий паливний можуть бути використані в якості твердого палива на промислових - для газогенераторів, в заводських котельнях, на залізничному транспорті. Комплексне використання торфу одночасно для потреб сільського господарства та промисловості обумовлюється наявністю великої різноманітності його видів навіть в межах одного родовища.
Загальний енергетичний потенціал промислових запасів торфу в Україні, який представляє собою енергопотенціал всіх його геологічних запасів, в перерахунку на умовне паливо становить 836,5 млн. т у.п.; економічно доцільний потенціал або енергетичний потенціал балансових родовищ - приблизно 362 млн. т у.п.
Енергетичний потенціал торфу в областях України
| Область |
Загальний енергетичний потенціал торфу,
млн МВтч |
Економічно доцільний потенціал,
млн МВтч |
| Вінницька | 136.4 | 34.6 |
| Волинська | 1378.1 | 761.8 |
| Дніпропетровська | 0.25 | - |
| Донецька | 2.4 | - |
| Житомирська | 290.5 | 159.2 |
| Закарпатська | 0.2 |
- |
| Запорізька | 1.08 |
- |
| Івано-Франківська | 45.2 |
17.19 |
| Київська | 716.5 | 146.5 |
| Кіровоградська | 8.7 |
- |
| Луганська | 0.24 | - |
| Львівська | 690.6 | 244.1 |
| Миколаївська | 1.26 | - |
| Одеська | - | - |
| Полтавська | 364.3 | 143 |
| Рівненська | 1176.2 | 575.3 |
| Сумська | 331.0 | 575.3 |
| Тернопільська | 384.3 | 114.8 |
| Харьківська | 15.7 | - |
| Херсонська | 11.3 | 7.96 |
| Хмельницька | 236.6 | 99.04 |
| Черкаська | 191.6 | 79.7 |
| Чернівецька | - | - |
| Чернігівська | 818.5 | 356 |
| АР Крим |
- | - |
| Разом | 6801.0 | 2941 |
Джерело:
— Атлас енергетичного потенціалу ВНДЕ України
— Атлас енергетичного потенціалу ВНДЕ України
Структура галузі
Видобутком та переробкою торфу в країні займається держконцерн "Укрторф". Він був створений в 2007 р. на базі однойменного державного об'єднання, до складу якого входили сім підприємств, що займаються видобутком та брикетуванням торфу, Коростишівський завод "Реммашторф" та Українська інспекція з контролю якості торф'яної продукції й торф'яних брикетів "Укрінспаливо".
Як правило, всі торфопідприємства розташовуються в регіонах, багатих покладами торфу, і там, де неможливо провести газ або забезпечити населення іншими енергетичними ресурсами.
В структурі "Укрторфу" діють наступні держпідприємства: "Волиньторф" (до складу входять два торфобрикетних заводи - "Маневицький" та "Сойне"), "Житомирторф", "Київторф" (здійснює діяльність на території трьох областей: Київської, Полтавської та Черкаської, один торфобрикетний завод "Черкаситорф"), "Поділляторф" (Хмельницька, Вінницька та Тернопільська обл.), "Рівнеторф" (один завод з виробництва торф'яних брикетів "Смигаторф"), "Сумиторф", "Чернігівторф" (два діючих торфобрикетних заводи - "Смолінський" та "Ірванцівський").
Фінансування концерну та підприємств, що входять до його складу, здійснюється з держбюджету.
Обсяги видобутку торфу в Україні, 2010 р.
| Підприємство | Обсяги видобутку,
т |
| "Волиньторф" | 192 000 |
| "Житомирторф" | 17 700 |
| "Київторф" | 37 500 |
| "Поділляторф" | 1 200 |
| "Рівнеторф" | 166 600 |
| "Сумиторф" | 0 |
| "Чернігівторф" | 44 270 |
| Разом | 459
270 |
Джерело:
— ГК "Укрторф"
— ГК "Укрторф"
Торфобрикетні заводи
Торф'яні брикети є гідною альтернативою традиційним видам палива, таким як солярка, вугілля, газ, дрова та тирсові брикети.
Торфобрикети представляють собою міцні шматки однакової форми, отримані з фрезерного торфу шляхом його подрібнення та розсівання. У першу чергу торфобрикети використовуються для спалювання в міських котельнях, водонагрівальних котлах, а також для різних побутових потреб. Торфобрикет також є високоякісним паливом для печей, камінів, саун та ін
Варто відзначити, що в процесі переробки торфу в торфобрикет його теплотворна спроможність у багато разів підвищується та наближається до рівня кращих сортів кам'яного вугілля. При цьому даний вид паливних брикетів є одним з найбільш доступних за ціною - середня вартість торфобрикету згідно "Укрторф" складає близько 400 грн./т.
Торфобрикет має достатньо стійкий органічний склад й вміст шкідливих домішок у ньому мінімальний. Димові гази практично не містять екологічно шкідливих речовин, а торф'яна зола - аналогічна деревної, що дозволяє використовувати її як ефективне калійне добриво.
В Україні в 1991 р. налічувалося 37 торфобрикетних заводів. До теперішнього часу їх залишилося всього 6.
Найбільшим підприємством з виробництва торфобрикетів в країні є ДП "Волиньторф" (виробляє більше 50% всіх торфобрикетів), до його складу входять 2 торфобрикетних заводи, розташованих у м. Маневичі: "Сойне" (проектна потужність - 70 тис. т торфобрикетів на рік) і "Маневицький" (30 тис. т). При цьому завод "Сойне" вважається наймолодшим в галузі, незважаючи на те, що йому вже більше 25 років ("Маневицькому" - трохи більше 40 років). Показники торф'яних брикетів, що випускаються на підприємстві, відповідають показникам якості та використовуються в основному для місцевих бюджетних організацій й населення. Невелика частина продукції експортується до Польщі, Чехії та Словаччини.
Показники якості торфобрикетів
| Показник | Норма |
| Масова частка загальної вологості в робочому стані палива (Wp), не більше |
16.5 |
| Зольність (Аd) |
17 |
| Механічна міцність під час випробування в барабані (залишок цілих та частково розбитих брикетів з розмірами шматків більше 25 мм), %, не менше |
94 |
| Масова частка дрібних шматків (розміром менше 25 мм),
%, не більше |
6 |
| Теплота згоряння під час спалювання в калориметричній бомбі, (QpН)
середня МДж/кг кКал/кг |
14.9 4 000 |
В Рівненській області, що займає друге місце за кількістю покладів торфу після Волині, в смт. Смига Дубенського району діє підприємство з виробництва торф'яних брикетів "Смигаторф". Споживачами торфобрикетів є населення, школи, сільради, причому не тільки Рівненської обл. (половина якої негазифікованих), але й довколишніх Тернопільської, Хмельницької та Житомирської областей.
На Чернігівщині розташовані 2 торфобрикетних заводи - "Смолінський" та "Ірванцівський". Основними споживачами торф'яних брикетів тут є місцеві відділи освіти, сільські ради, різні організації та населення. На експорт продукція реалізується в Німеччину та Угорщину.
Однак низька завантаженість торфобрикетних заводів тягне за собою високу вартість продукції, що не дозволяє їй в достатній мірі конкурувати не тільки на міжнародному, а й на національному ринку. Наприклад, "Ірванцівський завод" може бути прибутковим при річній реалізації 14 тис. т продукції, а торік він справив її на 4.6 тис. т менше.
Ще один невеликий торфобрикетний завод розташований в Черкаській області і входить до складу держпідприємства "Київторф" - "Черкаситорф". Продукція торфозаводу реалізується в основному населенню та місцевим бюджетним організаціям, в I кв. 2010 р. експортувалася до Болгарії.
Обсяги виробництва торфобрикектів в 2010 р.
| Завод | Обсяги виробництва,
т |
| "Сойне" | 86 610 |
| "Маневицький" | 34 829 |
| "Смигаторф" | 58 840.7 |
| "Смолінський" | 8 216 |
| "Ирванцівський" | 9 430 |
| "Черкаситорф" | 15 657.2 |
| Разом | 213
582.9 |
Джерело:
— Торфобрикетні заводи
— Торфобрикетні заводи
Проблеми галузі
Незважаючи на широку географію покладів торфу, низьку вартість торф'яних брикетів при відносно високих теплотворних показниках, українська торф'яна промисловість не тільки практично не розвивається, а, навпаки, з кожним роком все сильніше занепадає - закриваються діючі родовища й торфобрикетні заводи.
Потенційно потужний "Укрторф" очікуваних прибутків не дає. Сьогодні лише два дочірніх підприємства держконцерну виходять на самоокупність та приносять прибуток - це "Волиньторф" й "Рівнеторф". Інші підприємства вже кілька років поспіль залишаються збитковими.
Так, торфобрикетні заводи "Черкаситорф" та "Чернігівторф" не завантажені на повну потужність у зв'язку з відсутністю збуту продукції - перейшовши на природний газ, багато споживачів перестали використовувати торф для опалення. У цьому зв'язку держполітика в галузі енергозбереження не витримує ніякої критики: з одного боку, видаються різні накази про розвиток місцевих альтернативних видів палива, а з іншого, надаються субсидії на придбання дорогого газу, тим самим заохочується його широке використання.
У "Київторф" існує інша проблема - відсутність земельних ділянок під розробку торфу. Дійсно, хто, наприклад у Київській або Черкаській області, просто так віддасть 250 га землі під розробку торфу?
Плюс до всього, згідно зі ст. 150 Земельного Кодексу України, торф'яники з глибиною залягання більше одного метра й осушені, незалежно від глибини, відносяться до особливо цінних земель. Це практично повністю блокує можливість задіяти дані земельні площі під розробку торфу - отримання дозволу на землевідведення можливе тільки "через постанову Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо викуп земельної ділянки погоджується з Верховною Радою України".
