Ринок паливних брикетів

На енергетичному ринку в сучасному світі найбільший акцент (практично 95% світового паливно-енергетичного балансу) ставиться переважно на невідновлювані джерела енергії, тобто газ, нафтопродукти, вугілля. Хоча найбільшу загрозу представляє саме обмеженість їх запасів. У зв'язку з цим зростає актуальність застосування альтернативних джерел енергії.

Використання деревних та сільськогосподарських відходів різних виробництв є одним із способів вирішення цієї проблеми, оскільки крім вигоди від економії енергетичних й сировинних ресурсів, отримання додаткових робочих місць, така утилізація ще й не має шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Це й призвело до активного впровадження технологій з переробки побутових та промислових відходів: відходів деревопереробки, хімічних виробництв, переробки сільськогосподарської продукції, торфорозробок, харчової промисловості.

Ті держави, які багаті на лісові господарства й ведуть активну політику з підтримки сільського господарства, віддають свою перевагу твердому біопаливу. До такого біопалива належать наступні три категорії:

1. Пелети (або гранули)

Вони мають форму циліндра з максимальним діаметром 25 мм. До якості цього виду палива зазвичай виставляються найбільш високі вимоги. Тут варто відзначити, що у російських виробників цей фактор викликає великі труднощі. Пов'язано це із забрудненістю сировини й недостатнім технічним рівнем виробництв.

2. Дрібний порошок

Вимогою цього виду палива є його однорідність за своїми технічними показниками, оскільки може спалюватися таким же способом, як газ або нафта.

3. Брикети

Брикети можуть мати циліндричну, шестигранну, прямокутну або будь-яку іншу форму, довжину від 100 до 300 мм, діаметр зазвичай становить 50 - 75 мм. Найбільш поширеними з них є наступні: з відходів деревини, торфу, виробництв агропромислового комплексу (так звані агробрикети) та вугільного пилу.

Найбільшу увагу варто приділити третьому виду біологічного палива. Маючи вологість близько 10%, брикети отримали іншу назву «сухого палива». Вони більш зручні в транспортуванні, до якості сировини немає завищених вимог, проте їх вартість дещо вища, ніж у пелет.

Область застосування паливних брикетів та гранул досить широка й різноманітна: заводські котельні й ТЕЦ, промислові підприємства, де є установки, що функціонують на твердому паливі, залізничний транспорт, теплиці, печі та каміни, дубильно-екстракційні заводи, гідролізні та біохімічні підприємства. Своєю широкою поширеністю паливні брикети зобов'язані таким основним властивостям, як підвищена теплотворність й легкість управління процесом згоряння.

Ті споживачі брикетів, які хочуть отримати найкращу якість продукту, зіткнуться з більш високою ціною. На російському ринку середня вартість таких брикетів становить 45-60 рублів за упаковку 6-10 кг (тобто 5000-9000 руб./тонна). Для виробника такі ціни є досить привабливими.

Розглядаючи перспективи споживання паливних брикетів, як альтернативного виду палива, варто звернутися до статистики за попередні роки в країнах Європи та прогнози експертів. На думку фахівців, напрямок розвитку цього екологічно чистого та ефективного виду палива є більш, ніж перспективним: до 2010 року в Європі споживання біопалива зросте з 3 до 12 мільйонів тонн, а в 2020-му становитиме 21 мільйон тонн. Одним зі сприяютливих факторів є розробка різних заохочувальних програм; наприклад, на 2007-2013 рр. бюджетом Євросоюзу було передбачено виділення 2 мільярдів євро на розвиток біоенергетики.

США, Данія, Швеція, Австрія, Німеччина, Норвегія та Фінляндія давно зарекомендували себе, як найбільш великі держави-виробники та споживачі пелет й брикетів. У цих країнах були встановлені наступні обсяги пелет і брикетів, що беруть участь в обороті на ринку біоенергії:

• Європа - 3,0 млн. тонн на рік
• США - близько 2,0 млн. тонн на рік
• Німеччина - близько100 тис. тонн на рік
• Швеція - близько 650 тис. тонн на рік
• Австрія - близько 110 тис. тонн на рік
• Канада - близько 110 тис. тонн на рік
• Фінляндія - близько 100 тис. тонн на рік
• Англія - ​​близько 10 тис. тонн на рік
• Данія - близько 500 тис. тонн на рік
• Японія - близько 3 тис. тонн на рік.

Серед всієї сукупності, лідируючі позиції займає саме Швеція, яка, за деякими прогнозами, через 15 років зможе повністю перейти на альтернативні види енергії.

Звертаючись до поточної економічної ситуації в Росії, очевидним став той факт, що її динаміка виявилася навіть більш стрімкою, ніж передбачалося. Хоча питання про використання паливних брикетів ще донедавна мало небагато підстав для реалізації, зараз його актуальність зросла в багато разів разом з попитом, що підвищується на даний вид продукції. Інтерес до паливних брикетів був спровокований й постійним зростанням цін на нафту та газ, можливими наслідками прийдешнього вступу Росії до ВТО та ратифікації Кіотського протоколу, а також наступними трьома причинами:

1. Росія є країною, в якій наявність біомаси не обмежується ніякими чинниками. Ресурси для виготовлення високоякісних паливних брикетів не монополізовані, а кон'юнктурні світові ринки не поширюють свій вплив на їх вартість. Більше того, для деяких підприємств утилізація біопаливних ресурсів є досить клопітким та витратним заходом.
2. У експортно-орієнтованої галузі виробництва паливних брикетів, яка на даний момент зазнає інтенсивний розвиток, необхідно спрямувати зусилля на розвиток внутрішнього ринку. Такий ринок повинен забезпечувати стабільність збуту, оскільки це допомагає знизити інвестиційні ризики.
3. Зростання зацікавленості промислових підприємств та ЖКГ у використанні паливних брикетів має під собою абсолютно логічні підстави, оскільки їх застосування у великих масштабах в більшості випадків виявляється настільки ж вигідними, як і спалювання вугілля, мазуту або газу. Сприяє цьому розвиток ринку обладнання, що спалює біопаливо, та інфраструктури самого ринку альтернативних видів палива.

Крім того, багато власників приватних будинків почали активно брати приклад в опаленні будинків паливними брикетами від європейських жителів, які вже давно віддали свою перевагу саме цьому паливу. У всіх великих супермаркетах Європи можна знайти брикети в упаковках різного об'єму.

У Росії вперше інтерес до виробництва паливних брикетів з'явився з 2001-2003 рр., коли підприємці деревообробної галузі та господарств лісопиляння, переконалися в ефективності цього біопалива. Формування самої біопаливної галузі відбулося у 2005-2006 рр. Проводячи дослідження витоків біоенергетичного ринку, журнал «Біоенергетика» відзначив, що ряд якісних змін у галузі призвів до того, що в цей час вже з'явилися всі його необхідні складові, а саме:

• існувало близько 30 діючих виробників паливних гранул і до 15 виробників паливних брикетів;
• 3-4 торгові компанії здійснювали скупку та реалізацію біопалива (в основному за кордоном);
• вийшло в друк кілька галузевих журналів та довідників;
• проводився цілий ряд спеціалізованих конференцій.

Такі тенденції не могли не відбитися на обсягах виробництва паливних брикетів й на самій кількості виробників. Починаючи з 2002 р. їх кількість щороку збільшувалася в 2 рази і, відповідно до думки багатьох експертів, такі темпи зберігатимуться і в найближчі 2 роки.

На даний момент один російський завод з виробництва брикетів здатний виробляти близько 100-200 тонн на місяць. Такий показник є не дуже високим і причиною тому кілька проблем, з якими стикаються всі виробництва-початківці, а саме: брак сировини, помилки при проектуванні та комплектації виробництв, брак досвіду експлуатації обладнання. Однак у міру накопичення досвіду ці проблеми зникають, а реальні обсяги виробництва починають набирати обертів.

Крім обсягів виробництва, до постійного зростання (від 5 до 20 відсотків на рік) схильні й закупівельні ціни на паливні брикети, призначені для експорту з Росії. Ціна за тонну, що пропонується російським експортерам, на оптових та роздрібних ринках коливається від 80 до 230 євро за тонну.

Для такого посиленого зростання в останні два роки є ряд причин, які варто докладно розглянути:

• Накопичення досвіду (позитивного та негативного), а також широке розповсюдження інформації та популяризація технологій переробки біологічних відходів.
• Зростання цін на біопаливо на європейському ринку з серпня-вересня 2005 року. Враховуючи особливості першого пункту, а також економію на масштабах виробництва, вся ця сукупність забезпечує отримання рентабельності на рівні не менше 15%, що робить виробництво паливних брикетів привабливим для російських інвесторів.
• Вливання іноземного капіталу у формі кредитів або прямих інвестицій у виробництво біопалива в Росії. Обсяг таких капіталовкладень постійно зростає, і за останні 5-6 років тільки у виробництво біопалива було інвестовано не менше 150 мільйонів євро.

Величезний потенціал біоенергетики в Росії незаперечний, однак для того, щоб реалізувати його повною мірою, необхідне виконання двох умов:

Перше. Оскільки даний ринок все ще перебуває на етапі розвитку, хоч і рухається швидкими темпами, він вимагає переходу конкурентів у розряд колег. Така співпраця, обмін знаннями та досвідом, пошук рішень при формуванні нормативної та законодавчої бази галузі дозволить більш ефективно просунути ринок й особисті інтереси.

Друге - допомога з боку держави у сфері регулювання питань енергозбереження та використання поновлюваних джерел енергії. Оскільки тільки ясна та послідовна політика в цій області, сприятливий інвестиційний клімат зможуть посприяти інтенсивному розвитку.

Зі свого боку, держава все-таки намагається сприяти впровадженню технологій з виробництва біопалива та його поширенню. Серед проведених заходів варто відзначити наступні: розроблена енергетична стратегія Росії на період до 2020 року, Федеральна цільова програма «Енергоефективна економіка» на 2007 - 2010 роки та на перспективу до 2015 року. Метою останньої є досягнення частки поновлюваних джерел енергії в паливно-енергетичному балансі країни до 0,3%. Хоча Європа поставила собі завдання отримати 12% до 2010 року. Крім того, в Держдумі створено групу з розробки закону з Малої енергетики, а також створені групи з розробки законів застосування механізмів Кіотського протоколу. Проте, законодавча база в галузі енергетики все ще вимагає серйозних розробок та впровадження.

Підводячи підсумок вищесказаного, з впевненістю можна стверджувати, що біоенергетика в Росії має всі шанси стати розвиненою, конкурентоспроможною, прибутковою та екологічно чистою галуззю. З набуттям досвіду зросте професійний рівень виробників. Ринок стане більш прозорим та організованим, що допоможе залишити на ринку тільки ефективних виробників, кількість яких теж буде прагнути до збільшення. А постійна популяризація даного виду палива серед споживачів позитивно позначиться на зростанні попиту.