Перспективи розвитку біоенергетики

На нещодавній нараді в Рослісгоспі, де обговорювалися перспективи розвитку біоенергетики, прозвучала цілком конкретна пропозиція – внести зміни до законодавства й розширити список підприємств, які можуть претендувати на статус пріоритетних інвестиційних проектів. Пелетні виробництва, впевнені представники Рослісгоспу, заслуговують того, щоб отримати цей статус та претендувати на преференції з боку держави.

Насамперед, мова йде про виділення на конкурсній основі ділянок лісу з 50% «знижкою» з орендної плати. Наскільки доцільно включати пелетні виробництва в список пріоритетних проектів і чи допоможе це російській біоенергетиці? Відповідь на це питання ми шукали разом з науковцями, експертами, екологами та представниками бізнесу.

- З моєї точки зору, дуже розумна пропозиція. Опалення за допомогою деревини – це початок початків. У Росії в минулі часи для опалення приміщень використовувалися значні обсяги деревини. У цьому сенсі перехід на деревне паливо – це добре забуте старе.

Але сьогодні життя пред'являє нам нові виклики, адекватна відповідь на які може бути знайдена за допомогою «зеленої енергетики». Загальновідомо, що природних запасів нафти й газу вистачить при нинішньому рівні споживання на найближчі 40-50 років. Атомна енергетика, незважаючи на свою ефективність, є досить ризикованою галуззю. За кілька майбутніх десятиліть людство має визначитися з джерелами енергії. У нашій країні існує найпотужніше нафтогазове лобі, що не бажаюче нікому поступатися паливним ринком. Зате в багатьох інших країнах, що не мають серйозні запаси корисних копалин і намагаються знизити залежність від закордонних поставок нафти й газу, поновлювані джерела енергії непогано себе зарекомендували.

Зрозуміло, що пелетне виробництво пов'язане з переробкою низькосортної деревини та відходів деревообробки. Принципове питання пов'язане з тим, наскільки подібного роду проекти економічно виправдані. Були проведені необхідні розрахунки, які довели, що, якщо пелети розглядати в якості основного виробництва, то транспортні витрати, пов'язані з доставкою сировини на підприємство, роблять проект практично нерентабельним. Сьогодні пелетне виробництво може вижити як побічний бізнес, «прив'язаний» до великого комбінату.

Але, ведучи мову про перспективи біоенергетики, потрібно розуміти, що перехід на деревні види палива не можна розглядати тільки з точки зору отримання прибутку. Це, перш за все, прекрасна перспектива, пов'язана з оздоровленням російських лісів. Іншими словами, соціальна та екологічна спрямованість біоенергетики дозволяє нам говорити про необхідність державної підтримки проектів, пов'язаних з деревним паливом. Не випадково в країнах, які сьогодні можуть похвалитися високою часткою енергії, виробленої з відновлювальних джерел, діють потужні державні програми з підтримки «зеленої енергетики».

Включення пелетних виробництв до списку пріоритетних проектів і пов'язане з цим 50- процентне зниження ставок орендної плати, безумовно – крок вперед. Але, з нашої точки зору, цього мало. Для підтримки пелетних виробництв було б непогано, якби держава взяла на себе повністю або частково витрати, наприклад, на лісовідновні або інші лісогосподарські роботи, що проводяться за рахунок орендаря. Але тут важливо не впасти в іншу крайність. Ми впевнені, що механізми державної підтримки необхідно включати тільки після того, як інвестор вкладе 25% коштів у створення нового виробництва. Якщо ж просипати на голову інвестора преференції на первинному етапі, коли він лише заявляє про свої наміри, то пелетне виробництво ми отримаємо виключно на папері, у вигляді красивих, але невиконаних обіцянок.

Олексій Ярошенко, координатор лісової програми Грінпіс Росії:

- Мені здається, що ця ідея – правильна. Правда, я запропонував би не звужувати її тільки до пелетного виробництва, а розширити до використання деревних відходів й низькосортної деревини для енергетичних потреб, оскільки пелети – це тільки один з можливих варіантів. Для місцевої енергетики буває більш актуальним використовувати, наприклад, тріску або відходи. Якщо їх не треба далеко везти, то це буває навіть дешевше.

В цілому, повторюся, ідея хороша, оскільки наші ліси серйозно запущені й використовувати їх для виробництва високоякісної продукції часто вже не можна. А якщо вони й використовуються, то лісозаготівники нерідко йдуть на рубки в особливо цінних у природному відношенні лісах. В результаті нераціонального ведення лісового господарства протягом багатьох десятиліть у нас утворилися величезні ресурси. Якщо держава підтримає «зелену енергетику», то це дасть новий імпульс розвитку лісового господарства, принесе доходи лісопромисловим підприємствам, призведе до створення нових робочих місць у вимираючих віддалених селищах і дозволить частково замістити використання не відновлюваних джерел енергії.

Віталій Ліпський, виконавчий директор Національного лісового агентства розвитку та інвестицій:

- Справжня пропозиція не відповідає ринковій ситуації та макроекономічним тенденціям. На поточний момент практично немає пелетних виробництв, що використовують круглий ліс в якості сировини, за винятком ТОВ «Виборзька Лісопромислова Корпорація», яка має серйозні проблеми і не може вийти на проектну потужність. Виробництво пелет з круглого лісу економічно необгрунтовано. Практично всі діючі в даний час пелетні виробництва існують у складі інтегрованих лісопромислових груп і виробляють продукцію з відходів лісопереробки. Незалежних виробників пелет, не пов'язаних технологічно з підприємствами ЛПК, на ринку немає. Проекти такого типу були 10 років тому, деякі з них були реалізовані і практично відразу заморожені.

За останні 5 років сегмент виробництва пелет був істотно переформатований, насамперед через макроекономічні чинники. Зростання цін на ресурси всередині країни значно обганяє зростання цін на пелети в країнах Євросоюзу – на основному ринку споживання. Це призвело до закриття дуже багатьох підприємств з виробництва гранул, особливо розташованих далеко від кордону. Російські пелетні заводи не можуть виробити й доставити до споживача гранулу за ринковою ціною, оскільки їхні витрати дуже великі. Як результат, виживають підприємства, які працюють на відходах лісопереробки, тобто на сировину з мінімальною вартістю, і підприємства, розташовані в безпосередній близькості до ринків збуту – країнам ЄС.

Необхідно розуміти, що в середньостроковій перспективі темп зростання внутрішніх цін на виробничі ресурси (енергію, оплату праці, сировину і т.д.) буде обганяти темп зростання цін на гранули в країнах ЄС, який не перевищуватиме середньоєвропейську інфляцію – 1,5-2, 5%. За таких макроекономічних умов рентабельність виробництва паливних гранул буде неухильно скорочуватися, що призведе до звуження можливостей бізнесу в цьому сегменті.

Змінити поточні негативні тенденції може або істотне зростання внутрішнього споживання гранул, або значна девальвація рубля. І той і інший сценарій малоймовірний в найближчі 3-5 років. При поточному макроекономічному сценарії статус пріоритетного інвестиційного проекту нічого не дасть пелетним виробництвам. Навіть більше того, цей статус підштовхне десятки інвесторів вкласти кошти в заздалегідь економічно неефективні й високоризикові проекти.

Варто відзначити, що на даний момент функціонує не більше 10% від загального числа реалізованих пелетних виробництв, решта зупинили виробництво через економічну недоцільність. Виробництво пелет раціонально при переробці низькоякісної сировини – дров'яної деревини або технічної сировини. Якщо відкрити лісотаксаційні довідники, то відсоток виходу дров'яної деревини з високобонітних деревостанів не перевищує 1-2%, а з листяних ділянок з низькими якісними характеристиками – 11-13%. При таких низьких значеннях виходу дров'яної деревини ділянки лісу, що виділяються під пелетне виробництво, повинні бути незрівнянно величезні, навіть за умови часткового покриття лісоспоживання.

Виробництво пелет з круглого лісу надто витратно. Наприклад, для лісозаготівників в Ленінградській області собівартість заготівлі одного обезличеного кубічного метра становить залежно від умов 900-1200 рублів. А ринкова ціна дров'яної деревини близько 700-800 рублів. Оскільки частка даної сировини в загальному обсязі заготівель невелика, вона реалізується на ринку за цінами нижче собівартості, що дозволяє забезпечити часткове покриття витрат лісозаготівників. Як видно, в цих умовах заготівля власними силами не дозволяє отримати мінімальну ціну на сировину.

Іншими словами, підтримка проектів пелетних виробництв, технологічно не пов'язаних з переробними підприємствами, недоцільна. Можлива підтримка проектів лісопереробних підприємств, у складі яких планується виробництво пелет для утилізації відходів, проте пелети в подібних проектах будуть побічною продукцією. Ще більш ефективні заходи спрямовані на створення кластера російських промислових споживачів пелет для генерації теплової та електричної енергії. Саме такий шлях дозволить створити стійкий сегмент виробництва деревних паливних гранул.

Наталія Пінягіна, доктор економічних наук, директор із взаємодії з державними органами влади ВАТ «Архангельський ЦПК»:

- Я вважаю, що вже давно назріла необхідність державної підтримки проектів, пов'язаних з виробництвом деревного палива. Підприємства, які організовують пелетні виробництва, вирішують відразу кілька завдань. Насамперед, це комплексна переробка всієї біомаси дерева, включаючи утилізацію відходів, що, звичайно, підвищує ефективність лісопромислового виробництва. Паралельно йдеться про поліпшення екології, оскільки дозволяє лісопильним підприємствам раціонально використовувати для технологічних потреб купи стружок й тирси, які скупчуються й гниють на заводських територіях.

Не можна забувати і про соціальну складову. Розвиток виробництва паливних гранул й пелет особливо актуально для регіонів, не охоплених газифікацією. В Архангельській області, наприклад, газифікація населених пунктів хоч і почалася, але це тривалий процес. У зв'язку з цим деревне паливо стає прекрасною альтернативою вугіллю та мазуту, які доводилося завозити з районів Крайньої Півночі, що є занадто дорогим задоволенням. До того ж вугілля й мазут крім дорожнечі вкрай негативно впливають на довкілля, що теж є важливим аргументом на користь «зеленої енергетики». Деревне паливо відноситься до «чистих» енергоресурсів.

Розуміючи важливість використання деревних відходів для виробництва теплової та електричної енергії, які забезпечують не тільки технологічні потреби підприємства, а й «працюють» на комунальні потреби мономіста Новодвінська, Архангельський ЦПК розробив цілу програму, пов'язану з модернізацією енергетичного господарства з метою розширення використання біопалива. В останні роки на комбінаті в експлуатацію були введені спеціальні котли з киплячим шаром для спалювання деревної кори та відходів.

На лісозавод № 25, який входить до складу Групи компаній «Титан», створено одне з найбільших в Росії виробництво деревних гранул та пелет. Раніше велика частка біопалива поставлялася на експорт. В даний час ГК «Титан», сприяючи розширенню внутрішнього ринку споживання біопалива, співфінансує програму переобладнання муніципальних котелень для можливості використання в якості палива деревні гранули та пелети. Для міст та селищ це одночасно і поліпшення екологічної обстановки для населення, і підвищення ефективності житлово-комунального сектора. Фактично мова йде про перехід на дешеві та «чисті» види палива.

Але великий мінус полягає в тому, що деревне паливо об'єктивно є низькорентабельною продукцією, хоча з її допомогою вирішується цілий ряд державних завдань. Це й утилізація відходів, та забезпечення міст і селищ екологічними видами палива, і комплексна переробка деревини. Враховуючи ці моменти, державна підтримка, спрямована на розвиток поновлюваних видів енергії, не тільки бажана, вона – необхідна. Я сподіваюся, що надання проектам зі створення пелетних виробництв статусу пріоритетних дозволить стимулювати розвиток біоенергетики в Росії.

Борис Романюк, завідувач лабораторією лісовпорядкування ФБУ «СПбНІІЛХ»:

- Усе залежить від поставленої мети. Якщо мета – розвиток біоенергетики, то її стимулювання повинно мати певну економічну логіку, інакше це не буде працювати.

У країнах ЄС економічна логіка чітко простежується. Основою стимулювання біоенергетики є підвищення привабливості виробництва кінцевого продукту – наприклад, електроенергії, через складні системи податкових пільг. Стимулюється не виробництво біопалива, а створюється сектор економіки, де використання біопалива стає вигідним. При цьому досягаються зовсім конкретні цілі – це зниження паливної залежності від інших країн, підвищення стійкості власної економіки, створення нового високотехнологічного сектора економіки. Оскільки в ЄС, наприклад, ціни на всі види палива визначаються ринком, то іноді застосовуються досить невеликі ставки збільшення ціни електроенергії в межах квот (10-15%), при яких використання біопалива вигідно.

Іншим важливим моментом є те, що лісова інфраструктура і система лісового господарства в цих країнах добре розвинена, тому обсяг і ціна заготовлюваного деревного біопалива чудово прогнозується на тривалий період. Для інвестицій у сектор лісової біоенергетики такий прогноз є одним з ключових моментів.

Ситуація в нашій країні діаметрально протилежна. Росія сама видобуває і є одним з найбільших у світі експортерів практично всіх викопних видів палива, має дуже розвинену систему для їх переробки та транспортування. Собівартість викопних видів палива значно нижче в порівнянні з порівнянним за тепловіддачею об'ємом біопалива. У такій ситуації досить важко пояснити схему та необхідність субсидування біоенергетики. Інша проблема – дуже низька економічна доступність біопалива, якого в наших лісах потенційно багато. При спробі збільшити обсяг заготівлі деревного біопалива його ціна багаторазово зросте, оскільки буде включати витрати на розвиток лісової інфраструктури. У таких умовах інвестиції в біоенергетику стають, м'яко кажучи, досить ризикованими.

Що ж робити? З нашої точки зору, є два можливих варіанти вирішення. Перший пов'язаний із забезпеченням значного обсягу економічно доступного біопалива через розвиток лісової інфраструктури, в першу чергу лісових доріг. Це завдання цілком здійсненне при переході на інтенсивну модель лісокористування. Інший напрям пов'язаний з ідеєю поділу країни на зони з переважно централізованим та децентралізованим енергозабезпеченням. Зрозуміло, що розвивати «зелену енергетику» слід насамперед у зонах з переважно децентралізованим енергозабезпеченням.