Ринок біопалива 2-го покоління

Історія світового біопаливного ринку налічує кілька десятиліть. Ще в часи першої нафтової кризи в 1970-х рр. людство задумалося про пошуки альтернативних джерел енергії, здатних замінити традиційне вуглеводневе паливо. Однак, ринкові умови того часу (відносно невисокі, порівняно з поточними, ціни на нафту) та недосконалість технологій значно знижували комерційну привабливість біопаливних проектів.

Сучасний біопаливний ринок почав формуватися в останнє десятиліття. Серед факторів, що зумовили його розвиток, присутні як політичні, так і екологічні та соціальні. До їх числа належать:

• прагнення знизити залежність окремих держав від нафтового імпорту, що гарантує їм економічні вигоди і одночасно більшу політичну розкутість;
• слідування вимогам Кіотського протоколу, що передбачає скорочення викидів парникових газів в атмосферу;
• необхідність розвитку аграрного сектора економіки, створення нових робочих місць і т.д.

До теперішнього моменту біопаливо займає незначну частку енергетичного ринку. Наприклад, в США рівень споживання альтернативного автомобільного пального складає всього 4-5%, приблизно такий же показник в Європі. Максимальна питома цифра представлена в Бразилії, котра має значні запаси дешевої біологічної маси.

Прогнозні оцінки розвитку ринку свідчать про однозначне зростання біопаливного сегменту за умови збереження пріоритету за традиційним пальним. До 2030 р. залежно від регіону біопаливо може зайняти від 10 до 30% сукупного енергетичного споживання.

Світовий біопаливний ринок має всі характеристики інноваційних ринків: постійно ведуться дослідження в галузі вдосконалення технологій виготовлення, поліпшення фізико-хімічних властивостей поновлюваного пального, анонсується ряд виробництв (але реально працюючих виробництв одиниці), створюється значний інформаційний тиск.

У результаті значно розширені можливості з використання біологічної сировини: переробляють три категорії біомаси – сільськогосподарські культури, деревну масу та відходи.

Важливим видом біопалива є рідке паливо, яке на теперішньому етапі підрозділяють на 1-е, 2-е і 3-е покоління.

Близько 90% світового споживання біопалива припадає на біоетанол та біодизель. Інші альтернативні варіанти характеризуються низькою конкурентоспроможністю через високу собівартість виробництва.

Біопаливо 2-го покоління представляє собою наступний ступінь переробки біологічної сировини, що передбачає використання таких сировинних джерел, як деревна маса (целюлоза, лігнін), відходи виробництва, сільського господарства, менш цінні аграрні культури, солома та інш.

До основних видів біопалива даного класу відносяться біоетанол (з целюлози), біодизель (вироблений за методом Фішера-Тропша), біометанол, біо-МТБЕ, біо-ДМЕ, біоводень, біо-ЕТБЕ, HTU-дизель.

Основні переваги біопалива 2-го покоління в порівнянні з біопаливом 1-го покоління:

• різноманітність біологічної маси, придатної до переробки;
• більш висока ефективність виробництва – в середньому на 30-40%;
• суттєве скорочення викидів деяких видів парникових газів в процесі використання біопалива може досягати 90% (біопаливо 1-го покоління – 50%).

Основні недоліки біопалива 2-го покоління:

• недосконалість технологій, висока собівартість випуску;
• економічно вигідними стають лише масштабні виробництва зі значною продуктивністю, а значить – великими капіталовкладеннями.

Останній факт має основоположний вплив на розвиток галузі. Для його ілюстрації наведемо наступний факт: для виробництва целюлозного етанолу потужністю 50 млн галонів на рік необхідні інвестиції в розмірі 375 млн доларів, у той час як для виробництва біоетанолу за традиційною схемою – всього 67 млн доларів. У загальному вигляді вартість випуску біопалива 2-го покоління вища на 30-70%.

Окреслені труднощі визначають факт того, що ринку біопалива 2-го покоління до теперішнього моменту не існує. Запущені поодинокі виробництва носять експериментальний характер. Основні ж зусилля зосереджені на дослідних проектах.

Інтерес у розвитку даного біопалива проявляють найбільші нафтохімічні, машинобудівні, енергетичні компанії. Спільними зусиллями будуються багатоетапні виробничі плани, розраховані на середній термін реалізації – 5-7 років.

Ринок біопалива 2-го покоління має довгострокову перспективу свого розвитку. Запуск перших реальних виробництв прогнозується в період 2010-2020 рр. Лише після 2020 р. планується масштабна комерційна реалізація паливних продуктів. Частка традиційного біопалива буде скорочуватися, проте, воно ще довго збереже домінуюче положення.

Імовірно, гравцями ринку стануть великі високоінтегровані холдинги, які в значній мірі контролюють ціни на сировину та кінцеву продукцію.