Кліматичний апокаліпсис настане достроково

Хоча варіант швидкого зростання об'ємів парникових викидів в прогнозах ООН не розглядається, він може виявитися не тільки найбільш песимістичним, але й найвірогіднішим.

Навіть найпесимістичніші прогнози ООН насправді надто оптимістичні. У них не враховуються нові несприятливі фактори, породжені розвитком виробництва в азіатських та латиноамериканських країнах

Починаючи з 1995 року під егідою ООН щорічно проводяться конференції зі зміни клімату. У наукових доповідях, підготовлюваних до цих конференцій, зазвичай зіставляються кілька варіантів прогнозів: два крайніх і проміжні між ними. Причому один крайній варіант полягає в тому, що західні країни докладуть максимум зусиль для мінімізації викидів в атмосферу та інших факторів, що сприяють негативним змінам клімату, а друга – у тому, що ніяких реальних зусиль з боку Заходу не буде, внаслідок чого збережуться нинішні неблагополучні тенденції.

Акцент на ролі Заходу пояснюється тим, що саме промислово розвинені країни разом з транснаціональними корпораціями відповідальні за погіршення стану навколишнього природного середовища протягом кількох останніх століть. Однак для адекватного відображення реалій XXI століття поділ країн на розвинені та нерозвинені є занадто грубим. Досить згадати про вельми швидке економічне зростання ряду азіатських та латиноамериканських країн, зокрема Китаю, Індії, Бразилії.

Ще швидше, ніж їх роль у світовій економіці, збільшується їх вплив на світову екологічну ситуацію. Ці країни вже досить заможні, щоб нарощувати свої виробничі потужності, але ще занадто бідні, щоб піклуватися про екологію. І схоже, що саме ці країни внесуть найбільший внесок у погіршення стану навколишнього природного середовища в найближчі десятиліття. Таким чином, хоча варіант швидкого зростання темпів збільшення концентрації парникових газів в атмосфері взагалі не розглядається в прогнозах ООН, завдяки Азії та Латинській Америці він може виявитися не тільки найбільш песимістичними, але і найвірогіднішим.

Азія додасть жару

Світове споживання вугілля в 2035 році на 17% перевищить рівень 2012 року, причому левова частка цього приросту припаде на Китай (в період до 2025 року) та Індію. Китай вже зараз споживає стільки вугілля щорічно, скільки й всі інші країни світу разом узяті. А Індія вже на початку 2020-х років стане найбільшим імпортером вугілля. Про це йдеться в черговому щорічному дослідженні перспектив світової енергетики (World Energy Outlook 2013), презентованому в листопаді 2013 року Міжнародним енергетичним агентством (IEA), яке діє в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку. Причина популярності вугілля проста: цей вид палива, як констатує IEA, «залишається набагато дешевшим глобально, ніж природний газ».

У грудні 2013 року IEA презентувало середньострокову доповідь про ринок вугілля (Medium Term Coal Market Report 2013), де висловлюється побоювання, що, якщо нинішня тенденція збережеться і далі, зростання температури на планеті до кінця сторіччя не обмежиться двома градусами, а може досягти й чотирьох. У зв'язку з цим виконавчий директор IEA Марія ван дер Хевен (Maria van der Hoeven) підкреслила, що ще в шістдесятих були створені більш чисті технології для вугільних ТЕС, проте на більшості електростанцій, побудованих з тих часів і що будуються зараз, ці інновації ніяк не використовуються. За її словами, якби всі ТЕС, що будуються в Індії та Південно-Східній Азії, розроблялися з урахуванням цих нових технологій, це дозволило б добитися великих результатів в плані скорочення викидів вуглекислого газу, ніж дали всі встановлені в Європі вітряки. Але судячи з усього, економія на екології триватиме й далі.

«У нас у Франції деякі навіть починають забувати про існування вугілля. Наша остання шахта в Лотарингії закрилася майже десять років тому, і за допомогою вугілля виробляється лише 4% всієї електроенергії», – відгукнувся на доповідь IEA економічний оглядач онлайн-журналу Slate.fr Жерар Орні. Він спробував пояснити французам, чому вугілля – це необхідність для країн, що розвиваються: «У нас іноді забувають, що у майже мільярда людей по всьому світу до сих пір немає доступу до електрики. Це стосується, наприклад, приблизно третини населення Індії. Найпростішим та швидким рішенням для цієї країни з її значними виробничими потужностями та великими портами стало б будівництво теплових електростанцій на основі цієї перевіреної часом та економічної технології. Якщо вам потрібно забезпечити електроенергією величезну масу людей, яка до того ж збільшується на кілька мільйонів щороку, вередувати особливо не доводиться».

Орні поділився ще одним спостереженням: розвинені країни зараз не подають приклад турботи про скорочення викидів в атмосферу, а навпаки, теж економлять на екології. Так, в Австралії консерваторний уряд Тоні Ебботта відмовився від узятих ним раніше на себе зобов'язань щодо розвитку відновлювальної енергетики. Опинившись під тиском підприємств, він робить все можливе, щоб не допустити підвищення цін на електрику. Повністю переглянула свою енергетичну політику і Японія – до цього її змусила катастрофа у Фукусімі. Уряд Сіндзо Абе 15 листопада оголосив нові плани з викидів вуглекислого газу: замість їх скорочення до 2020 року на 25% порівняно з рівнем 1990 року мова йде лише про обмеження їх зростання до 3%.

Поля на місці сельви

Латинська Америка в найближчі десятиліття вплине на кліматичну ситуацію двома способами: різким нарощуванням нафтовидобутку та вирубкою тропічних лісів. Що стосується першого, то про очікувані наслідки попередила екологічна організація Greenpeace. Вже в 2016 році з нових родовищ в Мексиканській затоці буде щодня видобуватиметься близько 2,1 млн. бар. нафти. Це виллється в 350 млн. т щорічних викидів вуглекислого газу – стільки припадало на всю Францію в 2010 році. У Венесуелі до 2035 року передбачається щодня видобувати 2,3 млн. бар. нафти в родовищах, розташованих у басейні річки Оріноко. Це щорічно дасть додаткові викиди вуглекислого газу в кількості 190 млн. т. А найбільш несприятливим за своїми наслідками є бразильський проект. У 2007 році, коли на глибині в вісім кілометрів на континентальному шельфі були виявлені запаси нафти від 50 до 100 млрд. бар., тодішній президент Лула да Сілва вимовив подячну молитву за цей подарунок. Нинішній президент Ділма Русеф запевнила, що ці запаси є для країни путівкою в майбутнє. Але, на думку Greenpeace, це путівка до катастрофи. Беруть участь у проекті компанії – в першу чергу бразильська Petrobrаs, а також транснаціональні Chevron, Statoil та Shell – мають намір вже до 2020 року видобувати близько 2 млн. бар. в день. В результаті викиди вуглекислого газу зростуть ще на 330 млн. т. А в 2035 році в рамках цього проекту передбачається щодня видобувати 4 млн. бар., що викличе збільшення викидів на 660 млн. т.

Про ситуацію з вирубкою лісів у басейні Амазонки розповідає іспанський науковий портал Materia. Після того як уряд Бразилії змінив Лісовий кодекс з метою полегшити розвиток агропромислового комплексу, місцеві аграрні компанії мають намір вже до 2020 року подвоїти обсяг сільськогосподарського виробництва. Дослідники з декількох університетів Бразилії та США сконструювали модель взаємодії клімату та землекористування та дійшли парадоксального висновку: збільшення площі посівів вдвічі за рахунок скорочення тропічних лісів призведе до таких змін клімату в регіоні, що до 2050 року врожаї сої та кормових культур скоротяться на 30% в порівнянні з нинішніми. «Якщо говорити коротко, знищення лісів веде до скорочення випаровування води рослинами, а це викликає скорочення кількості вологи в атмосфері, яка потім випадає у вигляді дощу», – пояснює професор Маркос Кошта з федерального університету в Вісозі (бразильський штат Мінас-Жерайс).

В даний час в басейні Амазонки лісова біомаса поглинає за рік 91,5 млрд. т вуглекислого газу – в середньому по 179 т з гектару. Як стверджують автори дослідження, при контрольованій вирубці лісів поглинання вуглекислого газу знизиться до 2050 року до 105-112 т з гектару. А якщо відбудеться лібералізація, яку так наполегливо вимагають агропромислові круги, ці показники скоротяться ще більше: до 64-74 т з гектару. Якщо розрахунки дослідників виявляться вірними, залишиться тільки один вихід: заново засівати лісами басейн Амазонки. Але самі вчені не вірять в реалістичність цього сценарію, оскільки навіть не враховували його при конструюванні моделей сільськогосподарського виробництва.