Одноразова епоха

Головний принцип одноразової епохи: «використав – викинь». Сьогодні ми переживаємо пік одноразовості. І що дивно – не тільки речей. Це може здатися неймовірним, але сміття змінило нашу свідомість, а ми навіть не помітили цього.

Спочатку ми звикли легко викидати речі, а потім так само легко стали розкидатися всім іншим: відносинами, переконаннями, життєвими принципами. Сміття пробирається в нашу голову, в нашу душу, в нашу мораль. Одноразові думки, побачення, пристрасті, бажання. Одноразові новини та сенсації, знаменитості та політики. Все це занадто швидко, катастрофічно швидко стає сміттям.

Запорука успіху – споживання, доведене до абсурду.
Головне правило сміттєвої епохи: Немає нічого постійного, нічого вічного, нічого по-справжньому цінного. Включаючи і нас самих.

Епоха одноразових людей?

Якщо раніше спостерігалося деяке схиляння людей перед речами та предметами, які зроблені настільки добре, що можуть служити довше одного середнього людського життя, то зараз перевага віддається одноразовим речам настільки, що це доходить здавалося б до абсурду. У чому причина?

Виходить, у прогресі і внаслідок цього зміні економіки. Безумовно, 100 років тому, коли призвести що-небудь коштувало великих зусиль та витрат часу, не було сенсу робити одноразові речі. Бувало й так, що син носив черевики після батька. Зараз про це навіть помислити смішно. Прогрес досяг такої точки, що на виробництво потрібно мало часу і коштів завдяки використанню машинної праці. Здавалося б, це все очевидно. Але чи так вже очевидні висновки? Великі компанії та виробники стимулюють людей на все більше споживання. Доходить до того, що, бажаючи придбати новий гаджет тієї ж фірми, ми повинні оновити всі аксесуари та супутню електроніку, бо роз'єми стали нового покоління. А чого варті «Наносімки». Невже у нас з вами стане краще зв'язок? Ні, просто виробникам телефонів необхідний новий сплеск продажів.

І це все набирає обертів, притому що екологія сильно страждає і від підвищеного виробництва, і від сміття, кількість якого зростає в таких же темпах, що й прогрес.

Як же так виходить, що 100 років тому будували будівлі і вони ще стоять, будучи пам'ятниками архітектури та спадщиною наших предків. А зараз будують так, що, здається, будинки не простоять і 50 років. Виходить, що власники будівельних компаній думають про майбутнє своїх дітей, інакше їм коштувати буде нічого і ніде. А взагалі, це бізнес-ідея: не продавати землю разом з будинком, а ставити його на обслуговування, здираючи з мешканців плату за ремонт, а через 50 років будинок знести і знову продавати квартири. Це, звичайно, абсурд, але виглядає дуже перспективно, виходячи із сьогоднішньої тенденції.

Більше того, зараз виявляється дуже вигідним для економіки те, що люди не створюють сім'ї, а живуть одинаками. Адже інакше їм багато чого треба було б одне на двох, а це ой як не вигідно.

І в результаті ой як не вигідно продавати якісні товари, і тому переплачувати за якість не модно. У нас одноразовий дизайн, одноразова якість і в результаті стимулювання недовгочасних відносин – одноразові люди. Зайдіть в нічний клуб і ви їх побачите, якщо не вірите мені на слово.

Дуже хочеться зрозуміти, що ж ми після себе залишимо, крім Інтернету, не завжди добре реставрованих пам'яток архітектури попереднього покоління та легенд про стреси XXI століття? Виходить, що купи сміття. Хм, якось не почесно, чорт візьми.