біопаливо
котли, печі
база компаній
замовити
як зробити?
статті
відео
карти
«Україна Комунальна» публікує довгоочікуване інтерв'ю з новопризначеним Віце-прем'єром, який за сумісництвом є Міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, Володимиром Гройсманом.
Тематику та хід нашої бесіди з паном Гройсманом в багато чому визначила політична кон'юнктура в країні. Вперше за всю історію існування галузі Міністр опинився в ситуації, коли йому довелося відповідати на запитання журналістів, що стосуються регулювання діяльності підприємств ЖКГ на окупованих територіях, а також про фінансування галузі при повній відсутності коштів у державній казні. Тому, швидше, тон розмови був стратегічним більшою мірою, ніж зосередженим на технічних та економічних рішеннях. Міністр не залишив жодного питання без відповіді, але не завжди чиновник міг дати конкретну відповідь на них. Конкретику нам обіцяли за результатами півріччя, коли буде ясна фінаносово-економічна ситуація в країні, та й політична теж.
Разом з тим, Володимир Гройсман – чиновник, на якого галузь і споживачі покладають великі надії. Як він їх буде виправдовувати – читайте в наступному інтерв'ю.
– Кримська криза є підставою для безлічі міркувань і домислів. Існує думка, що півострів необхідно «відрізати» від джерел ресурсо- і водопостачання. Чи підтримуєте Ви цю точку зору? Чи пов'язані відключення електроенергії в деяких населених пунктах Криму, що відбулися 23 березня, з початком обмеження поставок?
Ми всі розуміємо, що ситуація в Криму, який є тимчасово окупованою територією, вкрай непроста. Але ми також розуміємо, що в Криму живуть громадяни України, наші співвітчизники, які не повинні обмежуватися в будь-яких правах, насамперед, і в праві недискримінаційного доступу до енергії та ресурсів. Відключення електроенергії, які сталися минулої неділі, носили виключно технічний характер, і ніяких рішень щодо обмеження або припинення постачання ресурсів до Криму урядом не приймалося, і не обговорювалося.
– Які у уряду плани і пропозиції щодо подальшого постачання півострова енергією і водою? Які підходи до вирішення цієї проблеми обговорюються?
Відповіді на ці питання будуть знайдені під час подальшого розгляду і ухвалення в парламенті закону, яким регламентується порядок і положення про діяльність на окупованій території («У.К.» – законопроект № 4473-1 «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території Україна», прийнятий ВР за основу). Зараз ми напрацьовуємо різні підходи, пов'язані в тому числі і з подальшим енергопостачанням та ресурсозабезпеченням Криму, а також розглядаємо, як буде діяти механізм взаєморозрахунків. Всі ці схеми після прийняття відповідного закону будуть регулюватися постановою Кабінету Міністрів.
– Чи очікує жителів Криму збільшення вартості ресурсів?
Тільки лише тому, що їх споживають саме жителі Криму, – ні.
– У якому випадку тоді може бути прийнято рішення про збільшення тарифів на енерго- і водопостачання для населення півострова?
Тарифи на комунальні послуги в подальшому будуть змінюватися, і це торкнеться всіх регіонів країни, не тільки Криму. Але моя позиція як Міністра полягає в тому, що ніяких політичних так званих «санкцій» по відношенню до кримчан бути не може в принципі. Це наші громадяни, що опинилися у складних умовах. Тому з нашого боку посилювати їх положення було б безвідповідально. Громадяни не винні в тому, що вони піддалися агресії. А що стосується механізмів реалізації та стратегії подальшої тарифної політики в цілому, то тут є ряд технічних питань, над якими уряд вже працює.
– Законопроектом про забезпечення прав громадян на окупованій території передбачається ввести мораторій на ведення госпдіяльності, в тому числі, мова йде і про заборону ліцензованої діяльності. Кримські водо- і теплопостачальні підприємства – ліцензіати обох національних регуляторів. Чи буде прийнята така заборона, і як тоді буде забезпечуватися робота галузі на окупованій автономії?
Думаю, що така норма прийнята не буде. Приймаючи рішення, що дозволяють врегулювати кримську ситуацію, необхідно виходити з того, про що я вже сказав на самому початку бесіди, а саме: кримчани – громадяни України. Сьогодні в уряді ще не вироблений єдиний підхід до вирішення цієї проблеми, розглядаються різні пропозиції, але я не чув жодної агресивної позиції, яка б стосувалася енергетичної та ресурсної блокади автономії. Рішення з Криму будуть колегіально прийняті урядом і парламентом. Особисто для мене важливо, щоб через них жодна людина не постраждав. І цей принцип я буду закладати в усі рішення, які будуть затверджуватися відповідними відомствами. Якщо я буду розуміти, що будь-які ініціативи можуть нашкодити громадянам на окупованій території, я буду публічно на них реагувати.
– У парламенті розглядається проект закону, яким пропонується направити близько 1,2 мільярдів гривень, передбачених для фінансування галузі, на витрати української армії. Бюджет ЖКГ і так є дефіцитним, але очевидно, що з прийняттям такого закону, коштів на дотування галузі в казні не буде. Як планується тоді фінансувати галузь ЖКГ в поточному році?
Потрібно розуміти, що реальна фінансова ситуація, що склалася сьогодні, свідчить про те, що державна казна була розграбована. Тобто, у держбюджеті відсутні кошти не тому, що українська економіка їх не згенерувала, а тому що їх просто вкрали. Хто і скільки вкрав? На це питання повинні дати відповідь відповідні правоохоронні відомства. Важливо розуміти, що бюджет переглядається не тому, що це примха українського уряду чи парламенту, а тому, що це – життєва необхідність. Зараз мова йде, в першу чергу, про те, як збалансувати держказну і забезпечити фінансування поточних статей витрат. Поки ми змушені тимчасово перерозподіляти ресурси, які були спочатку закладені на реалізацію різних програм, в тому числі, що стосуються асигнувань галузі ЖКГ. І ці рішення торкнуться фінансування галузі цього року. Як дотуватиметься ЖКГ в 2015 році – поки сказати складно.
– І все ж, як перерозподіл бюджетних ресурсів позначиться на фінансуванні галузі? Який обсяг дотацій може бути направлений в ЖКГ?
Давайте розглянемо, як виглядає існуюча нині система. На протязі 23 років до реалізації заявлялися різні загальнодержавні галузеві програми. Для цього щорічно виділялися і прямували сотні мільярдів бюджетних гривень. Втім, запланований результат так і не був досягнутий. Це означає, що та система, яка існувала досі себе не виправдала. Зараз бюджетного ресурсу немає. Після стабілізації витрат і доходів державного бюджету, за результатами першого півріччя ми зрозуміємо, який ресурс насправді ми маємо в своєму розпорядженні, і ці кошти будуть відразу ж передані на місця для реалізації інфраструктурних проектів з урахуванням системи справедливого розподілу і умов співфінансування.
– Якими будуть основні критерії такого розподілу коштів?
Насамперед, розподілятися фінансування буде за типом проблем. Наприклад, умовно, 200 мільйонів гривень, передбачених у держбюджеті на модернізацію ліфтового господарства, будуть розділені на кількість ліфтів в країні і направлені в регіони, де вони будуть використовуватися на умовах спільного фінансування з місцевими бюджетами. Підходи до децентралізації галузі будуть застосовуватися з урахуванням європейської практики, яка вже пройшла апробацію і довела свою ефективність. Висновки з зарубіжного досвіду можна зробити наступні: як тільки кошти будуть передані «зверху – вниз», ми відразу підвищимо ефект від реалізації галузевих програм на 30 відсотків.
– Проте, поки децентралізацію ще не здійснено, Мінрегіон є головним розпорядником коштів. Які ще ключові статті галузевих витрат будуть обов'язково фінансуватися в поточному році? Чи буде виплачуватися підприємствам тарифна різниця, наприклад?
Уряд зараз працює над пошуком фінансових джерел для виплати заборгованостей з компенсації різниці в тарифах, зокрема, вивчається питання, який ресурс ми можемо мобілізувати для цього. Безумовно, це питання вирішуватиметься на рівні держави, оскільки держава і створила цю проблему.
– Яке це може бути джерело фінансування?
В уряді розглядається кілька конкретних варіантів, про які я поки не можу говорити, оскільки це буде не моє одноосібне рішення, а результат роботи всього уряду. Але з упевненістю можу сказати, що ця проблема буде вирішена в поточному році.
– Які ще напрями розвитку будуть однозначно фінансуватися в 2014 році?
У мене була зустріч з представниками Світового Банку, з якими ми обговорювали реалізацію низки досить ефективних програм сумарною вартістю близько 3 мільярдів гривень. Це, перш за все, проект «Розвиток міської інфраструктури» та його компонентні складові. Проекти у сфері теплоенергетики оцінюються на суму 382 мільйони гривень, і вже зараз 10 теплокомуненерго заявили про готовність реалізовувати енергоефективні програми. Умови такого фінансування – «довгі» кредити, з оптимальним для галузі рівнем процентних ставок. Крім того, зараз уряд веде переговори з Міжнародним валютним фондом про виділення Україні позики. Як тільки домовленості з МВФ будуть досягнуті, це стане відправною точкою для подальшого фінансового благополуччя країни в цілому, і галузі – зокрема. Я вважаю, що найголовнішим завданням уряду в поточному році є стабілізація економічної ситуації і прийняття ряду може непопулярних, але антикризових заходів.
– Повертаючись до питання децентралізації, і як наслідок, – до посилення повноважень місцевої влади. Як убезпечити галузь від зайвої «політизації» на місцях? Які функції з контролю будуть збережені за Мінрегіоном?
Контроль не повинен виходити з боку профільного Міністерства. Відомство буде займатися виробленням правил і норм, що регулюють роботу того чи іншого сегмента галузі. Тобто – здійснювати політику, позначати загальнодержавні пріоритети розвитку. У нас дуже централізована країна. І це не мої слова. Подивіться на досвід європейських країн – там кожна територіальна громада заробляє гроші, і надалі реінвестує їх в ті напрямки, які вважає пріоритетними. Я вважаю, що подальша централізація держави призведе лише до зміцнення корупції. Тому основне завдання Міністерства – децентралізація влади, реформа місцевого самоврядування, формування самодостатніх громад, які зможуть заробляти кошти на свій розвиток.
Крім того, відомству також необхідно чітко сформулювати принципи державної регіональної політики, якої сьогодні в Україні взагалі немає. У регіональних стратегіях розвитку повинні бути чітко прописані функції держави, цілі, які ми ставимо перед собою з урахуванням проблематики, специфіки та економічного потенціалу кожного регіону. Також необхідно сформувати виконавчі комітети на рівні областей і районів, а за облдержадміністраціями зберегти функції контролю за виконанням законодавства. При цьому ОДА повинні координувати роботу представництв центральних органів виконавчої влади на територіях. У планах – формування та реалізація прозорої та відкритої роботи Рахункової Палати, яка повинна контролювати цільове витрачання бюджетних коштів на місцях, а також удосконалення законодавчої бази у сфері держзакупівель в частині виведення їх «з тіні». Очевидно, що, якщо система продовжить функціонувати по-старому, ми ніколи не напрацюємося для того, щоб Україна стала благополучною країною.
– У зв'язку з цим вважаєте ви, що у подальшому таке відомство як Мінрегіон має бути розформовано?
Коли будуть повністю налагоджені механізми роботи галузі ЖКГ, профільне Міністерство варто скасувати за непотрібністю. Те ж стосується і будівельної галузі. Коли правила і регуляторні процедури вже будуть сформовані та апробовані, вносити до них зміни можуть парламентарі та уряд. Для цього державі не потрібно тримати окреме відомство. Але, роль Міністерства регіональної політики дуже важлива, оскільки в цій сфері існує безліч питань, які постійно вимагають участі і компетентних рішень. Розвиток регіонів – це живий процес, що потребує регулювання. Наприклад, відомство має бути посередником у питаннях міжрегіональної співпраці, виконувати об'єднуючу функцію.
– Якими будуть первинні кроки щодо децентралізації влади?
Перше, що потрібно зробити – кардинально змінити нинішню корупційну систему роботи Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК). І в цьому напрямку ми вже почали працювати. Зокрема, ми підготували законопроект, яким функції з здачі об'єктів в експлуатацію із збереженням декларативного принципу, а також принципу «мовчазної згоди», будуть передані органам місцевого самоврядування, оскільки саме функцією цих органів є планування і розвиток територій. А от функція ДАБК як центрального органу буде полягати в здійсненні контролю за їх діями і за якістю будівництва. Зараз цей документ візується в Кабміні і найближчим часом буде зареєстрований у парламенті. Після того, як він буде прийнятий в Раді, буде потрібно три місяці для того, щоб реалізувати положення і норми цього закону.
По-друге, на одному з найближчих засідань урядом буде прийнято Концепцію реформи місцевого самоврядування, яка передбачає створення виконавчих районних та обласних рад, закладається принцип субсидіарності. У цей документ також будуть інтегровані основні положення Європейської хартії про місцеве самоврядування, які чітко визначають, що повноваження та фінансові ресурси мають передаватися «вниз», – на місця. Це та база, на підставі якої розроблятиметься надалі українське законодавство, що стосується органів місцевого самоврядування.
Крім того, ми розробили ще два проекти закону, які також плануємо незабаром представити на розгляд Кабміну. Перша ініціатива визначає порядок та процедуру добровільного об'єднання територіальних громад, що дозволить, наприклад, двом невеликим селам консолідуватися, отримати власний бюджет, і вже самостійно управляти своєю територією. Другий документ регламентує положення про співробітництво між територіальними громадами. Планується, що на підставі його норм, громади зможуть мобілізувати свої фінансові ресурси для вирішення яких-небудь загальних проблем.
Ось це і є три знакові ініціативи, які і відкриють шлях до реформи місцевого самоврядування. Ми розуміємо, що це тільки перший етап нашої роботи. У процесі подальшого реформування буде потрібно вносити зміни до Конституції та Бюджетного Кодексу.
Більше того, ми сформували чотири робочих групи, які об'єднують громадськість, експертів та учасників всіх сегментів галузі. Групи працюють в сферах регіональної політики та місцевого самоврядування, ЖКГ, будівельної галузі, а також займаються розробкою пропозицій для Кабміну з надання адміністративних послуг і розробки концепції е-government.
–У які терміни планується здійснити названі вами плани щодо децентралізації?
У 2014 році ми повинні розробити всі зміни до законодавства і нормативно-правову базу, а також затвердити їх. З 2015 року має розпочати роботу нова децентралізована система. І я не бачу ніяких об'єктивних причин, які б завадили це реалізувати.
– Повернімося до тарифної політики. Український уряд вже зробив заяву про підвищення вартості тарифів на природний газ для населення з 1 травня. Як держава планує дотримуватися інтересів споживачів? Які компенсаторні механізми будуть для цього задіяні?
Тарифне зростання – це вимушений крок, і ми як громадяни повинні з розумінням до цього ставитися. Також очевидно, що тарифи на комунальні послуги повинні бути економічно обгрунтовані, і вже давно пора було розірвати це «порочне коло» перехресного субсидування та взаємозарахувань. Що стосується соціального захисту, – держава буде оберігати від посилення фінансового навантаження тих громадян, рівень доходу яких не дозволяє їм оплачувати послуги ЖКГ за тарифами, що окуповують витрати виробників і постачальників. Можливо буде переглянутий поріг призначення субсидій для працевлаштованих категорій громадян у бік зниження. Планується також диференціювати тарифи за обсягами споживання на всі комунальні послуги. Підвищення їх вартості ніяк не відіб'ється на пенсіонерах і незаможних громадянах. Тобто, вони як і раніше не платитимуть більше 10 відсотків (для непрацюючих) і 15 відсотків (для працюючих) свого сукупного доходу за послуги ЖКГ. У той же час, у держави збільшиться навантаження на бюджет, оскільки сума виплат субсидій із зростанням тарифів зросте. Держава повинна передбачити для цього кошти. І ми зараз над цим працюємо.
– Чи можна говорити про те, що збільшення обсягу виплат субсидій – тимчасовий захід?
Ні, цей механізм працюватиме і надалі, проте умови нарахування субсидій будуть змінюватися пропорційно зміні рівня доходів населення. Але очевидно вже сьогодні, що більше 15 відсотків свого доходу ніхто не заплатить, який би тариф не був встановлений. Крім того, ми будемо пропонувати ряд заходів щодо спрощення самої процедури субсидування. Йдеться про збільшення термінів призначення субсидій з 2 до 4 місяців, що дозволить уникнути черг. Також планується ввести декларативний принцип отримання пільг на оплату послуг ЖКГ. Для цього громадянину буде достатньо подати відповідну заяву та декларацію, а органи соціального захисту самостійно перевіряють і підтверджують право на субсидію. Це необхідно для того, щоб громадяни не ходили по різних інстанціях, адже бюрократія відбирає їх час. Крім того, побутовим споживачам потрібно дозволити провести реструктуризацію своїх заборгованостей за послуги ЖКГ.
– Якою буде кадрова політика Міністерства?
Штат Міністерства вже скорочено на 20 відсотків, і він буде скорочуватися і надалі. Я не вважаю за потрібне когось звільняти: коли люди, з якими ти працюєш, не сповідують твоїх принципів, вони самі будуть виходити з системи. Я маю намір працювати з професіоналами, які готові служити справі і людям.
– Чи будуть у Міністерстві працювати люди, які були частиною вашої вінницької команди? Чим вони будуть займатися?
Так, я думаю, це будуть IT-фахівці, а також вінницькі експерти з питань житлової політики. Поки, мабуть, все.
Тематику та хід нашої бесіди з паном Гройсманом в багато чому визначила політична кон'юнктура в країні. Вперше за всю історію існування галузі Міністр опинився в ситуації, коли йому довелося відповідати на запитання журналістів, що стосуються регулювання діяльності підприємств ЖКГ на окупованих територіях, а також про фінансування галузі при повній відсутності коштів у державній казні. Тому, швидше, тон розмови був стратегічним більшою мірою, ніж зосередженим на технічних та економічних рішеннях. Міністр не залишив жодного питання без відповіді, але не завжди чиновник міг дати конкретну відповідь на них. Конкретику нам обіцяли за результатами півріччя, коли буде ясна фінаносово-економічна ситуація в країні, та й політична теж.
Разом з тим, Володимир Гройсман – чиновник, на якого галузь і споживачі покладають великі надії. Як він їх буде виправдовувати – читайте в наступному інтерв'ю.– Кримська криза є підставою для безлічі міркувань і домислів. Існує думка, що півострів необхідно «відрізати» від джерел ресурсо- і водопостачання. Чи підтримуєте Ви цю точку зору? Чи пов'язані відключення електроенергії в деяких населених пунктах Криму, що відбулися 23 березня, з початком обмеження поставок?
Ми всі розуміємо, що ситуація в Криму, який є тимчасово окупованою територією, вкрай непроста. Але ми також розуміємо, що в Криму живуть громадяни України, наші співвітчизники, які не повинні обмежуватися в будь-яких правах, насамперед, і в праві недискримінаційного доступу до енергії та ресурсів. Відключення електроенергії, які сталися минулої неділі, носили виключно технічний характер, і ніяких рішень щодо обмеження або припинення постачання ресурсів до Криму урядом не приймалося, і не обговорювалося.
– Які у уряду плани і пропозиції щодо подальшого постачання півострова енергією і водою? Які підходи до вирішення цієї проблеми обговорюються?
Відповіді на ці питання будуть знайдені під час подальшого розгляду і ухвалення в парламенті закону, яким регламентується порядок і положення про діяльність на окупованій території («У.К.» – законопроект № 4473-1 «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території Україна», прийнятий ВР за основу). Зараз ми напрацьовуємо різні підходи, пов'язані в тому числі і з подальшим енергопостачанням та ресурсозабезпеченням Криму, а також розглядаємо, як буде діяти механізм взаєморозрахунків. Всі ці схеми після прийняття відповідного закону будуть регулюватися постановою Кабінету Міністрів.
– Чи очікує жителів Криму збільшення вартості ресурсів?
Тільки лише тому, що їх споживають саме жителі Криму, – ні.
– У якому випадку тоді може бути прийнято рішення про збільшення тарифів на енерго- і водопостачання для населення півострова?
Тарифи на комунальні послуги в подальшому будуть змінюватися, і це торкнеться всіх регіонів країни, не тільки Криму. Але моя позиція як Міністра полягає в тому, що ніяких політичних так званих «санкцій» по відношенню до кримчан бути не може в принципі. Це наші громадяни, що опинилися у складних умовах. Тому з нашого боку посилювати їх положення було б безвідповідально. Громадяни не винні в тому, що вони піддалися агресії. А що стосується механізмів реалізації та стратегії подальшої тарифної політики в цілому, то тут є ряд технічних питань, над якими уряд вже працює.
– Законопроектом про забезпечення прав громадян на окупованій території передбачається ввести мораторій на ведення госпдіяльності, в тому числі, мова йде і про заборону ліцензованої діяльності. Кримські водо- і теплопостачальні підприємства – ліцензіати обох національних регуляторів. Чи буде прийнята така заборона, і як тоді буде забезпечуватися робота галузі на окупованій автономії?
Думаю, що така норма прийнята не буде. Приймаючи рішення, що дозволяють врегулювати кримську ситуацію, необхідно виходити з того, про що я вже сказав на самому початку бесіди, а саме: кримчани – громадяни України. Сьогодні в уряді ще не вироблений єдиний підхід до вирішення цієї проблеми, розглядаються різні пропозиції, але я не чув жодної агресивної позиції, яка б стосувалася енергетичної та ресурсної блокади автономії. Рішення з Криму будуть колегіально прийняті урядом і парламентом. Особисто для мене важливо, щоб через них жодна людина не постраждав. І цей принцип я буду закладати в усі рішення, які будуть затверджуватися відповідними відомствами. Якщо я буду розуміти, що будь-які ініціативи можуть нашкодити громадянам на окупованій території, я буду публічно на них реагувати.
– У парламенті розглядається проект закону, яким пропонується направити близько 1,2 мільярдів гривень, передбачених для фінансування галузі, на витрати української армії. Бюджет ЖКГ і так є дефіцитним, але очевидно, що з прийняттям такого закону, коштів на дотування галузі в казні не буде. Як планується тоді фінансувати галузь ЖКГ в поточному році?
Потрібно розуміти, що реальна фінансова ситуація, що склалася сьогодні, свідчить про те, що державна казна була розграбована. Тобто, у держбюджеті відсутні кошти не тому, що українська економіка їх не згенерувала, а тому що їх просто вкрали. Хто і скільки вкрав? На це питання повинні дати відповідь відповідні правоохоронні відомства. Важливо розуміти, що бюджет переглядається не тому, що це примха українського уряду чи парламенту, а тому, що це – життєва необхідність. Зараз мова йде, в першу чергу, про те, як збалансувати держказну і забезпечити фінансування поточних статей витрат. Поки ми змушені тимчасово перерозподіляти ресурси, які були спочатку закладені на реалізацію різних програм, в тому числі, що стосуються асигнувань галузі ЖКГ. І ці рішення торкнуться фінансування галузі цього року. Як дотуватиметься ЖКГ в 2015 році – поки сказати складно.
– І все ж, як перерозподіл бюджетних ресурсів позначиться на фінансуванні галузі? Який обсяг дотацій може бути направлений в ЖКГ?
Давайте розглянемо, як виглядає існуюча нині система. На протязі 23 років до реалізації заявлялися різні загальнодержавні галузеві програми. Для цього щорічно виділялися і прямували сотні мільярдів бюджетних гривень. Втім, запланований результат так і не був досягнутий. Це означає, що та система, яка існувала досі себе не виправдала. Зараз бюджетного ресурсу немає. Після стабілізації витрат і доходів державного бюджету, за результатами першого півріччя ми зрозуміємо, який ресурс насправді ми маємо в своєму розпорядженні, і ці кошти будуть відразу ж передані на місця для реалізації інфраструктурних проектів з урахуванням системи справедливого розподілу і умов співфінансування.
– Якими будуть основні критерії такого розподілу коштів?
Насамперед, розподілятися фінансування буде за типом проблем. Наприклад, умовно, 200 мільйонів гривень, передбачених у держбюджеті на модернізацію ліфтового господарства, будуть розділені на кількість ліфтів в країні і направлені в регіони, де вони будуть використовуватися на умовах спільного фінансування з місцевими бюджетами. Підходи до децентралізації галузі будуть застосовуватися з урахуванням європейської практики, яка вже пройшла апробацію і довела свою ефективність. Висновки з зарубіжного досвіду можна зробити наступні: як тільки кошти будуть передані «зверху – вниз», ми відразу підвищимо ефект від реалізації галузевих програм на 30 відсотків.
– Проте, поки децентралізацію ще не здійснено, Мінрегіон є головним розпорядником коштів. Які ще ключові статті галузевих витрат будуть обов'язково фінансуватися в поточному році? Чи буде виплачуватися підприємствам тарифна різниця, наприклад?
Уряд зараз працює над пошуком фінансових джерел для виплати заборгованостей з компенсації різниці в тарифах, зокрема, вивчається питання, який ресурс ми можемо мобілізувати для цього. Безумовно, це питання вирішуватиметься на рівні держави, оскільки держава і створила цю проблему.
– Яке це може бути джерело фінансування?
В уряді розглядається кілька конкретних варіантів, про які я поки не можу говорити, оскільки це буде не моє одноосібне рішення, а результат роботи всього уряду. Але з упевненістю можу сказати, що ця проблема буде вирішена в поточному році.
– Які ще напрями розвитку будуть однозначно фінансуватися в 2014 році?
У мене була зустріч з представниками Світового Банку, з якими ми обговорювали реалізацію низки досить ефективних програм сумарною вартістю близько 3 мільярдів гривень. Це, перш за все, проект «Розвиток міської інфраструктури» та його компонентні складові. Проекти у сфері теплоенергетики оцінюються на суму 382 мільйони гривень, і вже зараз 10 теплокомуненерго заявили про готовність реалізовувати енергоефективні програми. Умови такого фінансування – «довгі» кредити, з оптимальним для галузі рівнем процентних ставок. Крім того, зараз уряд веде переговори з Міжнародним валютним фондом про виділення Україні позики. Як тільки домовленості з МВФ будуть досягнуті, це стане відправною точкою для подальшого фінансового благополуччя країни в цілому, і галузі – зокрема. Я вважаю, що найголовнішим завданням уряду в поточному році є стабілізація економічної ситуації і прийняття ряду може непопулярних, але антикризових заходів.
– Повертаючись до питання децентралізації, і як наслідок, – до посилення повноважень місцевої влади. Як убезпечити галузь від зайвої «політизації» на місцях? Які функції з контролю будуть збережені за Мінрегіоном?
Контроль не повинен виходити з боку профільного Міністерства. Відомство буде займатися виробленням правил і норм, що регулюють роботу того чи іншого сегмента галузі. Тобто – здійснювати політику, позначати загальнодержавні пріоритети розвитку. У нас дуже централізована країна. І це не мої слова. Подивіться на досвід європейських країн – там кожна територіальна громада заробляє гроші, і надалі реінвестує їх в ті напрямки, які вважає пріоритетними. Я вважаю, що подальша централізація держави призведе лише до зміцнення корупції. Тому основне завдання Міністерства – децентралізація влади, реформа місцевого самоврядування, формування самодостатніх громад, які зможуть заробляти кошти на свій розвиток.
Крім того, відомству також необхідно чітко сформулювати принципи державної регіональної політики, якої сьогодні в Україні взагалі немає. У регіональних стратегіях розвитку повинні бути чітко прописані функції держави, цілі, які ми ставимо перед собою з урахуванням проблематики, специфіки та економічного потенціалу кожного регіону. Також необхідно сформувати виконавчі комітети на рівні областей і районів, а за облдержадміністраціями зберегти функції контролю за виконанням законодавства. При цьому ОДА повинні координувати роботу представництв центральних органів виконавчої влади на територіях. У планах – формування та реалізація прозорої та відкритої роботи Рахункової Палати, яка повинна контролювати цільове витрачання бюджетних коштів на місцях, а також удосконалення законодавчої бази у сфері держзакупівель в частині виведення їх «з тіні». Очевидно, що, якщо система продовжить функціонувати по-старому, ми ніколи не напрацюємося для того, щоб Україна стала благополучною країною.
– У зв'язку з цим вважаєте ви, що у подальшому таке відомство як Мінрегіон має бути розформовано?
Коли будуть повністю налагоджені механізми роботи галузі ЖКГ, профільне Міністерство варто скасувати за непотрібністю. Те ж стосується і будівельної галузі. Коли правила і регуляторні процедури вже будуть сформовані та апробовані, вносити до них зміни можуть парламентарі та уряд. Для цього державі не потрібно тримати окреме відомство. Але, роль Міністерства регіональної політики дуже важлива, оскільки в цій сфері існує безліч питань, які постійно вимагають участі і компетентних рішень. Розвиток регіонів – це живий процес, що потребує регулювання. Наприклад, відомство має бути посередником у питаннях міжрегіональної співпраці, виконувати об'єднуючу функцію.
– Якими будуть первинні кроки щодо децентралізації влади?
Перше, що потрібно зробити – кардинально змінити нинішню корупційну систему роботи Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК). І в цьому напрямку ми вже почали працювати. Зокрема, ми підготували законопроект, яким функції з здачі об'єктів в експлуатацію із збереженням декларативного принципу, а також принципу «мовчазної згоди», будуть передані органам місцевого самоврядування, оскільки саме функцією цих органів є планування і розвиток територій. А от функція ДАБК як центрального органу буде полягати в здійсненні контролю за їх діями і за якістю будівництва. Зараз цей документ візується в Кабміні і найближчим часом буде зареєстрований у парламенті. Після того, як він буде прийнятий в Раді, буде потрібно три місяці для того, щоб реалізувати положення і норми цього закону.
По-друге, на одному з найближчих засідань урядом буде прийнято Концепцію реформи місцевого самоврядування, яка передбачає створення виконавчих районних та обласних рад, закладається принцип субсидіарності. У цей документ також будуть інтегровані основні положення Європейської хартії про місцеве самоврядування, які чітко визначають, що повноваження та фінансові ресурси мають передаватися «вниз», – на місця. Це та база, на підставі якої розроблятиметься надалі українське законодавство, що стосується органів місцевого самоврядування.
Крім того, ми розробили ще два проекти закону, які також плануємо незабаром представити на розгляд Кабміну. Перша ініціатива визначає порядок та процедуру добровільного об'єднання територіальних громад, що дозволить, наприклад, двом невеликим селам консолідуватися, отримати власний бюджет, і вже самостійно управляти своєю територією. Другий документ регламентує положення про співробітництво між територіальними громадами. Планується, що на підставі його норм, громади зможуть мобілізувати свої фінансові ресурси для вирішення яких-небудь загальних проблем.
Ось це і є три знакові ініціативи, які і відкриють шлях до реформи місцевого самоврядування. Ми розуміємо, що це тільки перший етап нашої роботи. У процесі подальшого реформування буде потрібно вносити зміни до Конституції та Бюджетного Кодексу.
Більше того, ми сформували чотири робочих групи, які об'єднують громадськість, експертів та учасників всіх сегментів галузі. Групи працюють в сферах регіональної політики та місцевого самоврядування, ЖКГ, будівельної галузі, а також займаються розробкою пропозицій для Кабміну з надання адміністративних послуг і розробки концепції е-government.
–У які терміни планується здійснити названі вами плани щодо децентралізації?
У 2014 році ми повинні розробити всі зміни до законодавства і нормативно-правову базу, а також затвердити їх. З 2015 року має розпочати роботу нова децентралізована система. І я не бачу ніяких об'єктивних причин, які б завадили це реалізувати.
– Повернімося до тарифної політики. Український уряд вже зробив заяву про підвищення вартості тарифів на природний газ для населення з 1 травня. Як держава планує дотримуватися інтересів споживачів? Які компенсаторні механізми будуть для цього задіяні?
Тарифне зростання – це вимушений крок, і ми як громадяни повинні з розумінням до цього ставитися. Також очевидно, що тарифи на комунальні послуги повинні бути економічно обгрунтовані, і вже давно пора було розірвати це «порочне коло» перехресного субсидування та взаємозарахувань. Що стосується соціального захисту, – держава буде оберігати від посилення фінансового навантаження тих громадян, рівень доходу яких не дозволяє їм оплачувати послуги ЖКГ за тарифами, що окуповують витрати виробників і постачальників. Можливо буде переглянутий поріг призначення субсидій для працевлаштованих категорій громадян у бік зниження. Планується також диференціювати тарифи за обсягами споживання на всі комунальні послуги. Підвищення їх вартості ніяк не відіб'ється на пенсіонерах і незаможних громадянах. Тобто, вони як і раніше не платитимуть більше 10 відсотків (для непрацюючих) і 15 відсотків (для працюючих) свого сукупного доходу за послуги ЖКГ. У той же час, у держави збільшиться навантаження на бюджет, оскільки сума виплат субсидій із зростанням тарифів зросте. Держава повинна передбачити для цього кошти. І ми зараз над цим працюємо.
– Чи можна говорити про те, що збільшення обсягу виплат субсидій – тимчасовий захід?
Ні, цей механізм працюватиме і надалі, проте умови нарахування субсидій будуть змінюватися пропорційно зміні рівня доходів населення. Але очевидно вже сьогодні, що більше 15 відсотків свого доходу ніхто не заплатить, який би тариф не був встановлений. Крім того, ми будемо пропонувати ряд заходів щодо спрощення самої процедури субсидування. Йдеться про збільшення термінів призначення субсидій з 2 до 4 місяців, що дозволить уникнути черг. Також планується ввести декларативний принцип отримання пільг на оплату послуг ЖКГ. Для цього громадянину буде достатньо подати відповідну заяву та декларацію, а органи соціального захисту самостійно перевіряють і підтверджують право на субсидію. Це необхідно для того, щоб громадяни не ходили по різних інстанціях, адже бюрократія відбирає їх час. Крім того, побутовим споживачам потрібно дозволити провести реструктуризацію своїх заборгованостей за послуги ЖКГ.
– Якою буде кадрова політика Міністерства?
Штат Міністерства вже скорочено на 20 відсотків, і він буде скорочуватися і надалі. Я не вважаю за потрібне когось звільняти: коли люди, з якими ти працюєш, не сповідують твоїх принципів, вони самі будуть виходити з системи. Я маю намір працювати з професіоналами, які готові служити справі і людям.
– Чи будуть у Міністерстві працювати люди, які були частиною вашої вінницької команди? Чим вони будуть займатися?
Так, я думаю, це будуть IT-фахівці, а також вінницькі експерти з питань житлової політики. Поки, мабуть, все.
