Не кидай дрова на вітер. Чи може біопаливо замістити Україні російський газ

З жовтня в Україні діє новий тариф на альтернативу енергію. На цей раз його ввели не для розвитку сонячної або вітряної енергії, а для заміщення газу біопаливом в ЖКГ.

Селище Северинівка Жмеринського району Вінницької області стоїть практично на газопроводі "Дружба". При цьому не використовує ні краплі газу для виробництва тепла. Енергію, необхідну для обігріву комунальних об'єктів Северинівки, а заодно і шести шкіл Жмеринського району, одержують, спалюючи тріску.

"Проект почали ще в 2006-му. Початкові інвестиції були мінімальними, потім знайшли донорів, які допомогли придбати тріскодробарку і трактор, щоб цю щепу возити", – розповідає ідеолог модернізації Северинівки, енергоаудитора Олег Левченко.

За його словами, вартість теплогенерації з тріски в перерахунку на тонну умовного палива становить близько 440 грн. Це вдвічі дешевше опалення газом. Але сусіди наслідувати приклад Северинівки поки не поспішають. На думку Левченко, причина – банальна лінь. "З газом ти підключив котел, і все. А з біопаливом потрібно знайти сировину, налагодити поставки тріски, найняти кочегарів, контролювати якість і завантаження ...". Але скоро число бажаючих наслідувати приклад Северинівки зросте.

Тонкощі переходу
 
Потужним стимулом для переходу на тверде паливо став страх залишитися без тепла взимку. "В останні місяці ми спостерігаємо підвищений попит підприємств на установку твердопаливних котлів і відмову від газу", – підтверджує Соломія Петрина, менеджер по роботі з банками програми UKEEP (кредитна лінія Європейського банку реконструкції та розвитку щодо інвестування в проекти підвищення енергоефективності).

До останнього часу подібні проекти були одиничними. Справа в тому, що державу не цікавила альтернативна енергетика, якщо не брати до уваги вітро- і сонцегенерацію наближених до "сім'ї" фінансово-промислових груп.

Ситуацію змінила газова криза. З жовтня вступила в дію постанова Кабінету міністрів "Про стимулювання заміщення природного газу", яким для котелень, що працюють на будь-якому паливі крім газу, виплачуватимуть дотації з бюджету. Завдяки цьому стане вигідним їх переобладнання – з газу на тверде паливо.

До цього, за словами глави біоенергетичної асоціації України Георгія Гелетухи, головним споживачем біомаси була промисловість. При ціні газу в 6,2 тис. грн за тисячу кубометрів хорошу окупність давав перехід на будь-який вид біомаси, включаючи дорогі пелети – інвестиції в модернізацію котлів окупалися за 2-3 роки. Для ЖКГ замінювати газ було невигідно: за рахунок держдотацій його вартість для теплогенерації знижувалася до 1,3 тис. грн за тисячу куб. м.

Одна гігакалорія тепла при такій ціні на газ коштує 314 грн. Навіть найдешевший вид біопалива – тріска – не міг конкурувати з дотаційним блакитним паливом. Відповідно, головне нововведення цього року – дотація уряду "альтернативникам" у розмірі до 508 грн. за кожну Гкал, вироблену без використання газу, при рентабельності до 21%.
 
Навіть разом з максимальною доплатою вартість 1 Гкал альтернативного тепла не перевищить 822 грн. Така ціна влаштовує державу, оскільки це на 10% менше дотацій при використанні газу. І це робить вигідним виробництво тепла з альтернативного палива, принаймні з окремих його різновидів (див. Ціна альтернативи). Настільки, що Кабінет міністрів зарезервував на рахунках 500 млн грн на переведення з газу як промислових підприємств, так і будинкових господарств. А аграрії готуються вирощувати біопаливо під зростаючий попит.

Питання палива

В агрохолдингу "Сварог Вест Груп" Сергія та Олександра Буряків вирішили зайнятися новим бізнесом. На додаток до пшениці, сої та цукрових буряків аграрії заклали плантацію міскантусу – бур'яну родом з Південної Америки. Його основні переваги – швидке зростання і невибагливість, що дозволяє за короткий час отримувати велику кількість біомаси, яку можна використовувати в якості палива.
 
Левову частку паливної біомаси в Україні отримують з трьох джерел: агровідходів (соломи та соняшникового лушпиння), відходів деревообробної промисловості та вирощування енергетичних рослин (найпопулярніші – верба, міскантус і тополя).
 
Відходи деревообробки годяться на роль ідеального палива в тому випадку, якщо їх не потрібно купувати. В історії з Северинівкою Олег Левченко не дарма згадує про покупку трактора і тріскодробарки – одним з основних джерел палива служать лісопосадки, що розрослися. А ось з покупкою такого палива можуть бути проблеми.
 
"Деревні відходи купують на аукціонах, проведених держлісгоспами. При цьому виробники будівельних плит з подрібненого дерева мають преференції – право на першочергову купівлю відходів деревини. У результаті, якщо в регіоні з'являється такий завод, виробники деревних пеллет залишаються без сировини", – розповідає Ігнатенко, приводячи в приклад Львівську та Волинську області, де нещодавно працювали десятки пелетних виробництв, а зараз – жодного.
 
До речі, з оглядкою на це в Северинівці почали садити "енергетичну вербу". Практично всі подібні рослини легко вирощувати, вони ростуть на землях, непридатних для вирощування сільськогосподарських культур. Таких в Україні навіть більше, ніж потрібно. "У країні близько 80 млн га земель, непридатних для землеробства, але підходящих для енергетичних культур. Це набагато більше, ніж потрібно для насичення ринку", – говорить Олександр Ганженко з Інституту біоенергетичних культур. Додаючи, що ринок енергетичних культур в Україні тільки зароджується.

Ігри в майбутнє
 
Основа теплопостачання в комунальній сфері – близько 24 тис. невеликих і середніх котелень. За даними Мінрегіонбуду, близько 16 тис. з них працюють на газі, і в основному саме вони спожили ті 8 млрд кубометрів природного газу, які були витрачені на нагрів води для комунальних потреб в минулому році.
 
Типова котельня такого типу – це від 5-10 МВт встановленої потужності, яка може вироблятися з вугілля, мазуту, торфу або газу. Як правило, на кожній котельні є кілька печей для різних видів палива. Модернізація однієї такої котельні під тверде біопаливо, за даними біоенергетичних асоціації України, обійдеться в 10-20 млн грн (близько 1,8 млн грн за МВт встановленої потужності).
 
Якщо витратити на ці цілі всі 500 млн грн, зарезервованих в бюджеті-2014, до кінця року вдасться перевести на альтернативне паливо до 50 об'єктів, або 0,3%. Проте в Кабінеті міністрів розраховують за п'ять років перевести на тверде паливо більше половини об'єктів, скоротивши споживання газу до 2020-го на 5 млрд кубометрів на рік.

Теоретично це можливо: якщо в хід підуть кредити, які будуть брати муніципалітети або обслуговуючі компанії, погасити їх за рахунок різниці в тарифах можна буде за термін від 1,5 до 4 років. Але тільки якщо в уряду на це будуть гроші.

"Будь-які нововведення по субсидіях і дотаціях можуть закінчитися тим, що Кабмін просто не зможе їх оплатити. Наскільки нинішні регуляторні зміни виявляться дієвими для розвитку галузі, можна буде судити через рік", – вважає співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. Якщо його побоювання підтвердяться, такі об'єкти, як Северинівка, як і раніше залишаться рідкістю.