Біоенергетика позбавить від енергозалежності

У всьому світі біоенергетику вважають одним з найбільш ефективних і перспективних видів альтернативної енергетики. Така технологія отримання енергії є ще й нешкідливою для навколишнього середовища.

 

Біоенергетика - вид відновлюваної енергетики, мета якої отримання палива з біомаси. Дуже давно хтось поклав дерево у вогонь для отримання тепла і для приготування їжі. Це і було перше використання біопалива. Сьогодні біоенергетика - це велика окрема галузь, в якій працюють фахівці різних напрямків. У ХХІ столітті вчені та енергетики займаються такими трьома основними напрямами добування енергії з біологічних відходів:

- Спалюванням біомаси;

- Отриманням енергії в процесі бродіння біомаси;

- Отриманням різних видів палива (спирт, газ) при спеціальній обробці біомаси.

Виділимо три основних види біопалива, над якими сьогодні активно працюють вчені по всьому світу: біоетанол, біодизель та біогаз. Біоетанол є аналогом автомобільного бензину. У Великобританії його роблять з пшениці, в Північній і Південній Америках - з цукрових буряків, очерету, маїсу та сої. Біодизель - вид дизельного палива, що виготовляється з олійних культур: з ріпаку або пальмового масла. Біогаз отримують внаслідок анаеробного розкладання промислових і харчових відходів.

За останнє десятиліття у світі виробництво біопалива виросло в десятки разів. Зараз поточний обсяг цього виду палива перевищив 60 млн. тонн на рік. Міжнародні організації та аналітичні компанії прогнозують, що вже до 2020 р 15% автомобільного палива будуть виготовляти з біомаси. У жовтні 2014 Рада Європи поставив нову мету - до 2030 р перевести 27% енергоспоживання на біопаливо. У країнах ЄС для зниження залежності від поставок нафти і газу, влада надає фермерам, готовим займатися виробництвом біомаси, високі субсидії.

В кінці 2012 року в країнах ЄС була також прийнята Директива, яка обмежує частку біопалива першого покоління (отримують з традиційного харчової сировини) і заохочує розвиток біопалива другого покоління (його виготовляють з непродовольчого сировини). У підсумку, станом на 2013 р, на частку біоенергетики в ЄС припадало близько 9% валового кінцевого енергоспоживання.

У Сполучених Штатах ситуація схожа. Ефективне виробництво біопалива, за даними Міністерства енергетики США, провокує зниження обсягів споживаної нафти на 14% (до 824 барелів на день), що за рік становить 47700 млн. літрів. Особливою популярністю в Америці користується біопаливо з кукурудзи. Близько 112,5 млн тонн зерна використовують для виробництва етанолу.

У Китаї більшою популярністю користується біопаливо другого покоління. Зараз вчені там активно працюють над розвитком нового виду отримання енергії з водоростей. До 2020 р Китай планує виробляти до 12 млн. тонн авіаційного біопалива на рік.

Україна значно відстає від розвинених країн в плані впровадження біоенергетики, незважаючи на те, що в нашій країні є сприятливі умови для виробництва різних видів біопалива. За даними Державної служби статистики за 2013, на частку біомаси у валовому кінцевому енергоспоживанні доводилося 2,28%. Це значно більше, ніж було в 2012 р (вклад біомаси та відходів до загальної постачання первинної енергії збільшився на 23%), але в цілому не дуже багато.

Експерти прогнозують на 2015 рік ще більший підйом біоенергетики в Україні. Енергетичний потенціал біомаси в Україні, за розрахунками біоенергетичних асоціації України, перевищує 27 млн. тонн умовного палива. Глава асоціації Георгій Гелетуха вважає, що біомаса може забезпечити близько 15% загального споживання первинних енергоносіїв. Він пов'язує це з нагальною необхідністю заміщення природного газу альтернативними видами палива та впровадженням заходів, що сприяють цьому процесу.

Глава асоціації нагадує, що Національний план дій з відновлюваної енергетики встановив спільну мету з розвитку цього сектору в Україні до 2020 рр. Внесок відновлюваної енергетики в валове кінцеве енергоспоживання повинен скласти 11% відповідно до зобов'язань України як члена Європейського енергетичного співтовариства. На частку біомаси при цьому відведено 85% від усіх відновлюваних джерел енергії.

Георгій Гелетуха виділив наступні проблеми розвитку біоенергетики в Україні. За словами експерта, місцеві теплокоммунерго не зацікавлені в об'єктах альтернативної теплогенерації і перешкоджають видачі технічних умов на підключення. Вирішення цієї проблеми Біоенергетична асоціація України бачить у зміні закону «Про теплопостачання», який давав би пріоритетний доступ об'єктам альтернативної теплогенерації до теплових мереж.

Ще одна проблема виникає на етапі видачі ліцензії. Експерти відзначають, що потрібно встановити градацію для виробників теплової енергії з біомаси таким чином, щоб дозвіл могли видавати і органи місцевого управління (при обсязі виробництва до 20 тис. Гкал / год), а не тільки НКРЕКУ. Третя проблема, за словами голови асоціації, полягає в тому, що багато енергетичних культур все ще не віднесені до розряду сільськогосподарських та їх вирощування на землях сільськогосподарського призначення неможливо.

Наступний недолік в тому, що Держлісгоспи не мають необхідної техніки та мотивації для значного збільшення заготівлі деревного палива. Разом з тим існує цілий ряд обмежень для приватних компаній з цього виду діяльності. «Біоенергетична асоціація України» бачить вирішення цієї проблеми у врегулюванні питання заготівлі деревного палива приватними компаніями, що мають відповідну техніку, в лісах державної форми власності.

Несприятливими для інвестування в біоенергетику, за словами Гелетухи, були також такі урядові рішення, прийняті в 2014 р .: «скасування звільнення від податку на прибуток для виробників електроенергії з відновлюваних джерел енергії; відміна звільнення від ПДВ операцій з продажу біопалива, в тому числі дров, трісок, гранул, брикетів; відмова від перегляду величини «зелених» тарифів на електроенергію з відновлюваних джерел енергії в залежності від курсу євро; введення акцизів на виробництво рідких біопалив.

Особливо важко сприймаються нинішніми та потенційними інвесторами в біоенергетичні проекти з вироблення електроенергії ряд недавніх рішень НКРЕКУ по зменшенню «зеленого тарифу» для відновлюваних джерел енергії від встановленого законом рівня ». Нагадаємо, що «зелений тариф», який застосовується для об'єктів альтернативної енергетики України, з 25 березня 2015 знизився в два рази.

Директор енергетичних програм Центру ім. Разумкова Володимир Омельченко впевнений, що Україна під силу мінімізувати залежність від інших постачальників енергоресурсів за рахунок розвитку біоенергетичної галузі. Експерт виділяє дві основні умови, яких необхідно дотримуватися для того, щоб максимально наблизитися до енергонезалежності. По-перше, забезпечення принципу верховенства права, по-друге - адаптація та імплементація законодавства ЄС у рамках енергетичного співтовариства.

«За рахунок своїх коштів Україна не здатна вирішити величезні і складні проблеми, які утворилися в галузі альтернативної енергетики. Щоб залучити інвесторів необхідно, щоб сам інвестор повірив, що в Україні дійсно існують закони і, що ці закони виконуються», - переконаний Омельченко.

В Україні є ресурси - як природні, так і людські - для розвитку біоенергетики. Досі не вистачає головного - достатньої підтримки з боку влади. Україна потребує удосконалення законів, пов'язаних з областю розвитку альтернативної енергетики, сільського господарства і залучення інвесторів. Для того щоб в нашій країні ефективно запрацювала область альтернативної енергетики і щоб ми дійсно змогли в 2020 р вийти на рівень 11%, необхідно створити умови, при яких ведення бізнесу в цій галузі стало б більш реальним як для українців, так і для іноземних інвесторів.