біопаливо
котли, печі
база компаній
замовити
як зробити?
статті
відео
картиЕnergiewende (дослівно - "енергетичний поворот"), які деякі німецькі політики порівнюють з висадкою астронавтів на Місяць, дається країні нелегко.
Після Другої світової війни кілька десятиліть німецьке суспільство відновлювало зруйновану країну і покірно слідувало рішенням політиків. Однак у 1970-х роках життя покращилося - і нове покоління почало піддавати постанови уряду гострій критиці. У кінці 70-х кислотні дощі, які пройшли в Німеччині через збільшення викидів вуглекислого газу в атмосферу, і були оголошені вченими основною причиною загибелі лісів, викликали хвилю народного обурення. Тоді уряд бідної на нафту і природний газ країни намагався протиснути будівництво атомних електростанцій.
«У 1975 році неподалік від села Віль, збиралися побудувати атомну станцію, але роботи так і не почалися, - згадує девелопер Джозеф Пеш. - Уряд наполягав: реактор потрібен енергосистемі країни і погрожував залишити жителів Фрайбурга без світла із-за нестачі енергії».
Однак місцеві фермери і студенти на початку 1975 року окупували місце передбачуваного будівництва і відстоювали свої переконання протягом десятиліття, в результаті чого чиновникам довелося відмовитися від своїх планів.
Сьогодні Фрайбург забезпечують електроенергією сонячні батареї. А «сонячне поселення» з 50 будинків, проект якого розробив місцевий архітектор Рольф Діш, генерує більше електрики, ніж споживає. Між тим, в легендарному лісі Шварцвальд недалеко від Фрайбурга височіють дві 98-метрові вітрові турбіни, зведені на кошти 520 приватних інвесторів, яких залучив Джозеф Пеш.
Демонстрації 1970-х і 1980-х років мали на меті не тільки припинити будівництво ядерних реакторів, а й не допустити розміщення американських ядерних ракет у Західній Німеччині. У 1983 році представники "зелених" потрапили у парламент і почали просувати ідею захисту природи. Поворотною точкою стала аварія на Чорнобильській АЕС, після якої одна з двох основних німецьких партій - ліві соціал-демократи - зайняла жорстку антиатомну позицію.
У 1990 році, коли відбулося офіційне об'єднання Німеччини, у Бундестазі прийняли закон, який стимулював energiewende. Текст закону вмістився на двох сторінках, на яких автори закріпили революційний принцип: виробники відновлюваної електроенергії отримували право поставляти її назад в енергосистему, а комунальні служби зобов'язалися оплачувати цю енергію за спеціальним "зворотним" тарифом. Після цього на півночі Німеччини вітрогенератори стали рости як на дріжджах.
Однак Ганс-Йозеф Фелл, який був членом міської ради Хаммельбурга на півночі Баварії, і на той час вже облаштував сонячні панелі на даху свого родинного будинку, усвідомив слабкість цієї ініціативи "зелених": "поворотний" тариф недостатньо заохочував генерацію "чистої" енергії. У 1993 році Гансу-Йозефу вдалося провести через міську раду нову постанову, що зобов'язувала муніципальну енергокомпанію підвищити тариф і робила перехід на поновлювані джерела електрики більш вигідним для населення. Потім Фелл зміг в короткі терміни переконати групу місцевих інвесторів побудувати сонячну електростанцію потужністю 15 кВт - крихітну за сьогоднішніми мірками, але першу у своєму роді.
У 1998 році на хвилі успіху у Хаммельбурзі Фелл був обраний у Бундестаг. Партія зелених в той час вступила в парламентську коаліцію з соціал-демократами. У співпраці з Германом Широм, переконаним прихильником сонячної енергетики в партії СДПН, в 2000 році Фелл став автором закону, згідно з яким "зворотні" тарифи фіксувалися на 20 років на дуже привабливих умовах.
Нині родинне гніздо Ганса-Йозефа Фелла у Хаммельбурзі виділяється яскравою плямою на тлі сірих будівель повоєнного часу. Зведений з модрини будинок має «зелений» дах, сонячні панелі та колектор, встановлені з південної сторони, а у підвалі знаходиться генератор на рослинному маслі, який запускається у похмурі дні. Будівля, як і автомобіль працюють на "чистій" енергії.
"Гасла руху «зелених»: "Затягнути паски! Споживати менше! Економити на всьому!" - сформували хибне враження – люди думали, що доведеться пожертвувати комфортом заради благих цілей, - говорить Ганс-Йозеф. - Правильний посил інший: "Спробуй трохи змінити свій спосіб життя, перейшовши на відновлювану енергію".
Енергетичний закон Фелла допоміг знизити собівартість сонячної та вітрової енергії, давши їм можливість конкурувати з традиційними джерелами електрики. Це, зокрема, підтверджує і зниження "поворотного" тарифу для нових великих майданчиків з сонячними батареями з 50 євроцентів за кіловат-годину до без малого 10.
"У той час у найсміливіших мріях я не міг припустити, що можна буде заробляти на енергії з ВДЕ", - згадує фермер Венделін Айнсідлер, який ступив на шлях energiewende у 1990-х.
Енергетичний закон у 2000 році дозволив братам Айнсідлерам розширити бізнес до дев'яти вітрогенераторів та п'яти біогазових установок, які працюють на кукурудзяному силосі і гною. Отриманий газ транспортується по трубах у село Вільдпольдсрід, що в п'яти кілометрах від ферм, і забезпечує теплом всі громадські будівлі, індустріальний парк і 130 домоволодінь. Сьогодні біогазові установки, сонячні панелі на дахах і вітрові установки генерують в п'ять разів більше електрики, ніж потрібно поселенню.
Німці активно вкладалися в «зелені» проекти, адже більшість прекрасно розуміло, що 50 центів (тоді ще це був еквівалент в пфеннінгах) за кожну кіловат-годину повернутої енергії - це дуже вигідні умови. «Залучати нових приватних інвесторів у проект з вітрогенерації було не складно: у будівництво першої турбіни вклалися 30 осіб, у другу - вже 94 претендента», - згадує Венделін Айнсідлер.
Каталізатором змін стала також катастрофа 2011 року на ядерному реакторі в японській Фукусімі, після якої німецький канцлер Ангела Меркель оголосила курс на відмову від атомної енергетики. До 2022 році Німеччина зобов’язалася зупинити 17 ядерних станцій, 9 з яких вже не працюють. У 1996 році на місці колишньої атомної електростанції в Калькарі на березі Рейну, неподалік від кордону з Голландією відкрився парк атракціонів Wunderland Kalkar.
З вугільною промисловістю у Німеччині все складніше. Сьогодні країна видобуває найбільші у світі обсяги бурого вугілля, при спалюванні якого виділяється більше вуглекислого газу, ніж при спалюванні антрациту. При цьому ніяке викопне паливо не може змагатися з бурим вугіллям по собівартості. У 2014 році вугілля використовувалося для вироблення близько 44% електроенергії: 18% отримали, спалюючи імпортовані антрацити, а 26% - за рахунок менш цінних лігнітів або бурого вугілля.
Для скорочення викидів Німеччині необхідно перейти з лігніту на газ. Однак наразі на ринку склалася парадоксальна ситуація. Через дешеву «зелену» енергію, яка обвалила ціни, генеруючі потужності, в технологічному процесі яких задіяний дорогий газ, і навіть ті, які використовують більш дешеві антрацити, виявилися витіснені з ринку. Як результат, старі заводи, що працюють на бурому вугіллі, завантажені під зав'язку, а сучасні котельні на природному газі, чиї викиди в атмосферу вдвічі нижче, навпаки, простоюють.
"Треба придумати, як відмовитися від вугілля, - говорить Йохен Фласбартх, державний секретар міністерства екології. – Але для країни, яка не може похвалитися багатими природними ресурсами, це завдання не з легких».
Крім іншого необхідно скорочувати споживання бензину і дизельного палива – наразі у Німеччині на транспортний сектор припадає 17% викидів. Схожа ситуація і з приватними домоволодіннями, системи обігріву яких виробляють 30% парникових газів. У країні старі будівлі почали покривати 15-сантиметровим шаром ізоляційної піни і встановлювати в них "енергозберігаючі вікна, але справа йде повільно - щорічно оновлюється не більше відсотка житлового фонду країни. Щоб модернізувати всі домоволодіння до 2050 року, необхідно як мінімум подвоїти темпи робіт.
Сьогодні четверта найбільша економіка світу взяла на себе дуже жорсткі зобов'язання: до 2020 року скоротити викиди на 40% у порівнянні з 1990-м, а до 2050-го - на 80%. Однак промислові підприємства чинять тиск на уряд, аби зменшити темпи радикальних перетворень. Реалізація energiewende в транспортній галузі та теплоенергетиці, які в сукупності виробляють більше викидів СО2, ніж всі електростанції, разом узяті, - справа копітка і довга.
За підсумками 2014 року близько третини електроенергії в Німеччині вироблялося за рахунок поновлюваних джерел енергії вітру та сонця. Це втричі більше, ніж десять років тому, і вдвічі перевищує обсяги "чистої" енергії, яка генерується сьогодні у США.
За переконанням експертів «зеленим» шляхом, рано чи пізно повинні піти всі країни, інакше людству не уникнути катастрофічних змін клімату. Звичайно, неможливо "пересадити" антиатомні настрої та скопіювати трансформації, через які пройшли німці, відновлюючи власну країну майже з нуля, однак можна надихнутися кінцевим результатом і ступити на нелегкий «зелений» шлях змін.
