Чому потрібно використовувати пелети, а не нафту

При спалюванні різних видів палива в топках котлів, промислових печах, двигунах внутрішнього згоряння та інших теплових агрегатах в атмосферу викидається значна кількість токсичних та канцерогенних речовин: оксидів сірки і азоту, ароматичних вуглеводнів (бензапірену) і альдегідів. За різними статистичними даними, 73% SO₂, 42% NO_x, 2,4% вуглеводнів і 20,5% твердих частинок від загального обсягу викидів в атмосферу припадає на теплові агрегати.

Навіть при ідеально організованому спалюванні порівняно чистого безсірчаного природного газу, коли в продуктах згоряння повинні міститися тільки CO₂, H₂O, N₂ и O₂, в реальних умовах утворюються і викидаються в атмосферу токсичні сполуки: CO, NO_x, аміак, синильна кислота, фенол, формальдегід, поліциклічні ароматичні вуглеводні, у тому числі бензапірен. При спалюванні сірковмісних природних і штучних газів в атмосферу надходять також оксиди азоту, а при спалюванні мазуту та інших золо- та азотовмісних палив – мінеральні сполуки, в тому числі оксиди металів у вигляді миш'яку, свинцю, ртуті, а також додаткова кількість оксидів азоту та циклічних ароматичних вуглеводнів. Постійне зростання промислового виробництва викликає збільшення споживання органічного палива, яке буде супроводжуватися залученням до використання гірших сортів, зокрема, з підвищеним вмістом сірки.

Велику стурбованість вчених викликає накопичення двоокису вуглецю в шарах атмосфери через інтенсивне спалювання органічних палив. Виникає «парниковий ефект», що змінює клімат землі, який може завдати величезну шкоду довкіллю. У процесі горіння палива виникають оксиди азоту, які поряд з іншими хімічними елементами створюють «озонові діри» і порушують герметичність атмосфери, в результаті чого на землю надходить надмірна кількість шкідливих ультрафіолетових променів.

Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Допустимою може бути визнана тільки така концентрація тієї або іншої речовини в атмосферному повітрі, яка не чинить на людину прямого або непрямої шкідливої і неприємної дії, не знижує її працездатності, не впливає на самопочуття і настрій. Звикання до шкідливих речовин має розглядатися як несприятливий момент і доказ неприпустимості досліджуваної концентрації. Неприпустимими вважаються також такі концентрації шкідливих речовин, які несприятливо впливають на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.

В даний час використовуються максимально разові (Гдкр) та середньодобові (ПДКс) гранично допустимі концентрації населених місць, гранично допустимі концентрації робочої зони. Для речовин, для яких не визначені ГДК населених місць, встановлюються орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ).

Максимально разова ГДК встановлюється в цілях попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміни біоелектричної активності головного мозку, світлової чутливості очей тощо) при короткочасних впливах (до 20 хв), а середньодобова – для попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та іншого впливу. Мінімально відчутна концентрація для найбільш чутливих осіб приймається за порогову за нюховим відчуттям.

Згідно з прогнозом більшості фахівців, вже через якихось 25 років світова потреба в усіх видах енергії збільшиться втричі. Відповідно, якщо не зміниться структура споживання палива для виробництва енергії, у тій же пропорції зміняться і викиди в атмосферу.

В даний час скоротити викиди в атмосферу можна за рахунок:

1. Спеціальної підготовки палива до горіння.
2. Організації спеціального режиму горіння палива.
3. Проведення додаткових ефективних заходів щодо зменшення температури факела і створення механізму відновлення оксидів азоту у факелі.
4. Впровадження установок з альтернативними джерелами тепла (сонячна енергія, водень, геотермальна і вітрова енергія, газифіковане паливо, відходи у вигляді деревини, соломи і т. п.)
5. Впровадження ресурсозберігаючих технологій.
6. Заходів по зменшенню витрати палива.
7. Нормування викидів в атмосферу.
8. Очищення газів від шкідливих сполук.
9. Організації природоохоронної діяльності на підприємствах країни.

Можливим варіантом зниження шкідливих викидів може бути перехід на поновлювані джерела енергії.

Енергетичні запаси можна умовно розділити на два види: невідновлювані ресурси і відновлювані джерела. До невідновлюваних можна віднести:

• термоядерну енергію;
• ядерну енергію;
• хімічну енергію викопних органічних палив;
• внутрішнє тепло землі (геотермальну енергію).

До відновлюваних джерел відносяться:

• енергія сонячних променів;
• енергія морських припливів і відливів;
• енергія вітру;
• енергія річок;
• енергію біомаси.

Існує думка, що хоча абсолютна величина запасів відновлюваних джерел енергії досить велика, однією із суттєвих перешкод їх ефективного використання є низька щільність енергії більшості таких джерел, відсутність установок великої потужності, труднощі з фінансуванням наукових розробок і саме тому органічне паливо буде основним джерелом отримання енергії ще довгий час.

Тим не менш, якщо не почати роботу з переходу на більш чисті види енергії вже сьогодні, завтра може бути пізно.