Пелети в Росії: становлення тільки починається
По суті, пелетний ринок РФ почав розвиватися раніше, ніж український. Вже в 90-ті роки тут були відмічені перші зрушення в плані створення екологічно чистого і надзвичайно економічного біопалива, однак ці прагнення довгий час розвивалися досить мляво. Це і не дивно: в Росії поки достатньо інших видів палива та енергоносіїв (чого вартий один газ!), тому країна довгий час взагалі не замислювалася про те, щоб підшукати для них альтернативу. І лише нещодавно тарифи, що піднялися на блакитне паливо і електроенергію, стали сприяти тому, щоб розвиток ринків альтернативних видів палива пішов більш активними темпами.
В результаті ось уже близько 5 років Росія впевнено нарощує "пелетні" потужності, що для неї зовсім нескладно: країна має найбільший у світі запас лісових ресурсів та чудові потужності виробництв, що ґрунтуються на деревообробці, тому створювати деревні пелети тут може практично кожен великий регіон. Однак незважаючи на вдало складені обставини, пелетний ринок в РФ все одно поки що можна вважати лише як той, що розвивається.
Насамперед це може пояснюватися низьким вітчизняним попитом: у 2009 році від загального об’єму вироблених пелет лише 10% були затребувані саме всередині країни, а все інше пішло на експорт. При цьому виробництво пелет в РФ поки що націлене насамперед на так званий промисловий збут: деревні гранули масово поставляються на промислові підприємства, причому солідна частка йде знову-таки на промисловий експорт – в самій Росії поки погано вміють використовувати виробничі потужності, які працюють на економних видах палива. В Європі ж російські деревні гранули оцінили дуже високо, причому європейська спрямованість збуту обумовлена ще й тим, що більша частина пелет Росії виробляється в Північно-Західному регіоні, а він знаходиться максимально близько до різних морських портів і ринків збуту Європи.
Аналогічну спрямованість мають і виробництва, які були створені спільно російськими і зарубіжними інвесторами. Зокрема, в Росії діють австрійсько-російські чи німецько-російські підприємства, які мають чудові виробничі потужності, і які майже всі вироблені гранули вивозять з країни.
В цілому, як стверджують експерти, якщо Росія підійде до питання виробництва деревних гранул серйозно, у неї будуть всі шанси зайняти роль провідного постачальника цього чудового виду палива на європейські ринки, які гостро потребують економічні, недорогі і ефективні пеллети. Наприклад, в одній лише Німеччині сьогодні працюють десятки, а то і сотні котелень, які опалюють цілі квартали саме за допомогою пелет, і яким була б дуже потрібна продукція з Росії. І якщо РФ все-таки увійде до ВТО (чому, до речі, обіцяє допомогти Україна), то продаж левової частки вітчизняних пелет на експорт буде практично неминучим.
Пелети в Україні: паливо майбутнього
Україна, як ніхто інший, що відчула на собі наслідки фінансової кризи укупі з цінами на газ, які неймовірно підскочили, значно краще, ніж Росія, підготувалася замінити на "блакитне паливо" дешевими і ефективними альтернативами. У підсумку деревні гранули отримали широке поширення, і сьогодні попит на них зростає буквально на очах.
Як і в Росії, в Україні також відзначається досить великий потенціал для виробництва пелет, оскільки країна має непоганий запас лісових ресурсів, хоча лісів тут, зрозуміло, значно менше, ніж в РФ. Втім, це не заважає Україні розвиватися, і сьогодні на її території працює цілий ряд заводів, що виробляють не тільки деревні гранули, але і пелети з незвичайних матеріалів, наприклад, з соломи, відходів агропромислового комплексу або навіть лушпиння соняшникового насіння. Такі матеріали значною мірою врівноважують ринок, і в тих регіонах, де деревини і її відходів недостатньо, використовується сільськогосподарська сировина, яка замінює її дуже непогано.
Український ринок, як і російський, теж значною мірою націлений на експорт, однак місцеве споживання пелет тут також досить високо. Недоброзичливці запевняють, що країна за цим показником ніколи не вийде на один рівень не тільки з європейськими державами, але і з Росією з виробництва і споживання пелет, але Україна не слухає прогнозів і поступово розвиває цю сферу. Час від часу в країні навіть з'являються урядові програми, націлені на перемикання якомога більшої кількості сфер на споживання екологічно чистого палива, і це є запорукою того, що про пелети тут не забудуть і будуть розвивати цю сферу виробництва.
При цьому якщо в Росії пелети використовуються переважно для виробничих потреб, то в Україні поступово починають опалювати ними житлові райони, і деякі котеджні селища, побудовані в передмістях великих міст, що вже освоїли цю технологію. Для таких селищ деревні гранули постачають переважно дрібні фірми-виробники, і вони ж завозять в країну відповідні каміни, печі та котли, що працюють на пелетах, які вже намагаються купити не тільки великі бізнесмени, але і звичайні домовласники.
Україна vs Росія: хто краще?
В цілому, якщо порівнювати пелетні ринки обох країн, то дуже легко помітити різницю між ними: якщо російський ринок можна назвати більш перспективним (Європа націлена саме на нього), то український – більш комплексним та великим. Саме в Україні виробництво пелет розвинене краще, бо за неї взялися не тільки великі компанії, але і невеликі фірми, кожна з яких працює над своїм сегментом ринку. При цьому пелети паралельно освоюють і великі промислові підприємства (особливо вони вигідні для тих компаній, які мають власні залізничні гілки і можуть легко транспортувати деревні гранули по своїй території), і приватне домобудівництво.
З іншого боку, є і проблеми, і одна з них – поганий розвиток меблевої і деревообробної індустрії в Україні. Якщо в Росії на цьому ринку працює багато підприємств, то в Україні – лише деякі, і всі вони переважно відносяться не до найбільших. В результаті виробництво пелет часто здійснюється кустарним способом і дуже непрофесійно, що може відштовхнути європейських споживачів.
Однак при цьому не можна говорити про те, що в українського ринку зовсім немає перспектив. Можливо, вони просто менш блискучі, ніж російські, оскільки РФ має безліч виходів до різних морів і масу великих морських портів, які дозволять експортувати будь-яку продукцію і в будь-яких обсягах. Україна ж не може собі дозволити подібних торговельних відносин з іншими країнами, оскільки просто не має чинників для активного розвитку «пелетного» бізнесу спільно з Європою. І незважаючи на те, що експорт зерна з України в Європу досить великий для самої країни (тільки в 2008 році він склав 45 тис. тонн), українській стороні в майбутньому так чи інакше доведеться робити ставку на внутрішнє споживання.
Втім, з цим вона вже сьогодні справляється чудово.
Якщо в Росії про опалення деревними гранулами чули далеко не всі пересічні громадяни, то в Україні цей альтернативний вид палива вельми популярний і приваблює багатьох. Країна активно освоює ринки збуту, і сьогодні саме в українському інформаційному просторі міститься дуже багато унікальної інформації про пеллети та їх переваги, чого в Росії не вистачає. Навіть якщо ввести в будь-якому російському пошуковику запит «пелети», то перші сайти, які він видасть, будуть саме українськими, і на них можна буде знайти масу інформації, присвяченій цій темі – від того, як виробляються пелети, і до докладного пояснення їх переваг! У країні активно розкручуються Інтернет-ресурси, форуми, засоби масової інформації та інші громадські майданчики, на яких не просто дається загальна інформація про пелети, але і описуються докладні рекомендації по установці устаткування, яке на них працює. Враховуючи це, можна прогнозувати, що саме Україна першою серед країн СНД вийде на високий рівень споживання деревних гранул, які будуть однаково активно використовуватися і в промисловій, і в побутовій сферах. Це стане можливим завдяки прекрасній громадській обізнаності щодо цієї продукції. І в результаті, поки Росія буде нарощувати темпи свого експорту, Україна освоїть пелети на внутрішньому ринку, перетворивши паливо майбутнього в ресурс сьогоднішнього дня.