Влітку 2011 року, внаслідок техногенної катастрофи в Фукусімі, Федеральний уряд Німеччини ухвалив, відключити реактори на 8-ми найстаріших атомних електростанціях (АЕС) Німеччини, а також поетапно зупинити 9 діючих АЕС. З тих пір, розвиток «зелених технологій» отримав величезний додатковий імпульс. Виникло питання: чим відшкодувати енергію, що надходить з АЕС, які підлягають зупинці, і де її взяти для майбутнього економічного зростання, враховуючи той факт, щоб глобальні проблеми клімату не загострювалися і далі? Відповіддю світового співтовариства на рішення цієї задачі, може бути тільки стійке забезпечення енергією таких областей як: виробництво електроенергії, водопостачання та транспорт за допомогою поновлюваних джерел енергії. Це стосується, насамперед, таких «ключових джерел» вироблення енергії як: сонячне світло, вітер, біогаз, гідравліка, припливи, а також геотермальна теплота. Така стратегія супроводжується послідовною політикою енергозбереження в державі, в економіці і приватному секторі, що є основним споживачем енергії, як у житловому фонді, так і в області транспорту.
Інші країни також переглядають свою енергетичну політику, засновану на отриманні енергії з традиційних джерел, таких як: горючі корисні копалини та атомна енергія. В результаті проведення цієї політики в економічно розвинутих регіонах світу ЄС, Китай, Індія та США збільшився глобальний об’єм інвестицій у розвиток альтернативних видів енергії. За останні сім років об’єм інвестицій подвоївся з 30 млрд. € до 60 млрд. €. За даними міжнародного енергетичного агентства (МЕА), частка поновлюваних джерел енергії зросте до 2030 року на 25%, а до 2050 року на 50%. Федеральне відомство з охорони навколишнього середовища Німеччини припускає, що вже у 2025 році об’єм інвестицій у цю сферу досягне 750 млрд. євро.
Завтрашній день альтернативних видів енергій настав вже сьогодні. Сукупність виробленої у світі сонячної електроенергії досягає 100 гігават. Це дозволяє знизити кількість викидів парникових газів до 70 мільйонів тонн у рік. До 2020 року ця цифра повинна збільшитися в шість разів і тим самим викликати відчутний ефект для навколишнього середовища.
2. Можливості зростання в Німеччині
Можливості розвитку відновлюваних видів енергії в Німеччині розпізнали вже давно. Це використовувалося для розширення таких орієнтованих на експорт галузей як: технології для вироблення сонячної -, вітряної - і водної енергії, частка експорту яких становить 45% і 85 %, а річний експортний об’єм сягає близько 15 млрд. євро. Основним фактором швидкого економічного зростання в сфері поновлюваних видів енергії став технічний прогрес, який дозволив за останні 15 років знизити її собівартість на 50%. Таким чином «зелені технології» значно покращили свою конкурентоспроможність у порівнянні з класичними видами енергій. Зацікавлені галузі Німеччини прогнозують подальше зниження їх собівартості на 40% до 2020 року. В одному науковому дослідження Федеральне міністерство по захисту навколишнього середовища Німеччини оцінило, що об’єм сонячної енергії в забезпечення електроенергією до 2020 подвоїться і становитиме 10%, а до 2030 збільшиться в чотири рази і складе 20%. Об’єм вітряної енергії для вироблення струму становить вже сьогодні 8%, а до 2020 року збільшиться до 50%.
Відповідно амбітними вийшли і цільові плани Федерального уряду, за яким передбачається бурхливий розвиток «зелених галузей». У відповідність з такою постановкою завдань, повинна бути збільшена частка поновлюваних джерел енергії у сфері енергоспоживання до 2020 року на 35 %, а до 2050 року досягти приблизно 80%. Тим самим ера поновлюваних джерел енергії повинна втілитися в значній мірі до 2050 року. Відповідно з цим, до 2050 року має скоротитися і частка викиду парникових газів в атмосферу на 80% в порівнянні з 1990 роком. За Кіотським протоколом Німеччина взяла на себе зобов'язання зменшити до 2012 року викиди парникових газів на 21 % порівняно з 1990 роком. За останніми звітами Міністра з охорони навколишнього середовища і Федерального відомства з охорони навколишнього середовища Німеччини для Європейської Комісії, в даний час досягнуто скорочення на 27% порівняно з рівнем 1990 року.
3. Політичні інструменти для розвитку відновлюваних джерел енергії
Величезний розвиток потенціалу «зелених технологій» в Німеччині виник не тільки через динаміку ринку як такого. Швидше за все, це сталося тому, що політичні пріоритети та інструменти «підтримки», і «вимоги» дозволили значно збільшити коефіцієнти зростання галузі.
З одного боку, були використані такі широкі важелі щодо підтримки галузі, як субсидування спеціальних тарифів на електроенергію. З іншого боку, існували державні підтримки для інвестицій у використання поновлюваних джерел енергії, особливо при будівництві новобудов. Супроводжувалася ця політика посиленням досліджень та інноваційного розвитку у відповідних енергетичних галузях, що б за допомогою пілотних проектів і практичного тестування прискорити впровадження технологічних нововведень на ринку. Зрештою, мова йшла також і про те, що б поширити знання про рентабельність відновлюваних джерел енергії та забезпечити схвалення та активну участь усіх зацікавлених сторін у сфері державного управління, економіки та суспільстві в цілому. При цьому основною проблемою цієї націленої стратегії стало об'єднання узгоджених заходів на загальну стратегічну концепцію. Тому що окремі заходи не можуть привести в рух таку широку динаміку розвитку.
Центральним інструментом підтримки цієї галузі в Німеччині є так званий «Закон про поновлювані джерела енергії» (EEG), який наказує операторам мережі подавати в мережу в першу чергу енергію з «поновлюваних джерел і оплачувати їх подання за певними рентабельними і фіксованими цінами. З'явилися таким чином, додаткові витрати, правда оплачуються кінцевим споживачем, через збільшення тарифів на традиційні види енергії. Це правило не поширюється на енергоємну промисловість. В цьому процесі повинен бути знайдений баланс між розмірами цільових дотацій з одного боку і пов'язаними з цими дотаціями великими витратами з іншого боку, беручи до уваги витрати і цінову динаміку, що б вся система при цьому залишалася прийнятною для всіх. Другим важливим інструментом підтримки є врегулювання квот на використання «зелених технологій» в рамках так званого «Закону про тепло з відновлюваних джерел енергії». (EEWG). Цей закон зобов'язує інвесторів, що будують нові будівлі, покривати певну частину теплової енергії з відновлюваних джерел енергії, напр. 15% сонячної енергії або 50% з твердої біомаси (30% біогаз) або з геотермії. Додатково будуть задіюватися такі стимули до інвестування, як наприклад, підтримка для переходу на опалення з відновлюваних джерел енергії. За допомогою програми стимулювання розвитку ринку з отриманням дотацій, наприклад, для встановлення автономних пристроїв когенерації або для заходів щодо радикальної енергетичної модернізації застарілого фонду будівель.
Одними приписами технологічних стандартів і тільки заохочувальною підтримкою неможливо досягти потрібних результатів. Тому що такі джерела відновлювальних енергій, як сонячна та вітряна енергії, мають ряд певних особливостей. Ці енергії виробляються автономно і залежать від погоди. Це призводить до змін у виробленні енергії, що залежить від сили вітру і сяйва сонця. Тому, з одного боку, потрібні так звані «розумні електромережі», які не тільки дозволяють розподіляти енергію, вироблену кількома великими електростанціями, але так само в змозі збирати енергію з безлічі маленьких установок і подавати її до споживача з найменшими витратами. З іншого боку, потрібно перевести вироблення енергії, що постійно змінюється, в стабільну загальну систему з достатньою кількістю накопичувачів енергії (акумуляторів). Наприклад, за допомогою систем батарей або акумулюючих механізмів (насосно-акумулюючі електростанції) або перетворення електрики в інші форми енергії – отримання газів водню або метану і спалювання для отримання енергії, коли вона необхідна.
Тут необхідна чітка координація різних зацікавлених сторін на національному, регіональному і локальному рівнях, за допомогою планування мереж і накопичувальних установок. Федеральний уряд Німеччини визначив законодавчі рамкові умови для того, щоб, наприклад, «зелений струм» із запланованих на майбутнє офшорних вітрових парків на північному морі, міг бути транспортований в напрямку «жадаючого енергії півдня країни. Широкі дослідницькі програми Федерального уряду Німеччини призводять до прискореного впровадження необхідних технологій для реструктуризації виробництва енергії. Можливості вищеназваних «розумних мереж» були перевірені і протестовані в практичному застосуванні в шести регіонах Німеччини. Результатом може вважатися, що з використанням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій при відповідному управлінні, «розумні мережі» в стані економити приблизно 10% електроенергії при правильній організації її подачі. Подальші дослідження спрямовані в основному на розробку нових видів палива, технологій за видозміною енергії, таких як «power to Gas», використання геотермічної енергії в рамках глибинного боріння грунту в придатних для цього регіонах країни і нарешті, технологій в області електромобілів. Політична мета Федерального уряду Німеччини у 2020 році на німецьких вулицях повинні будуть їздити близько 1 мільйона машин з електродвигуном.
4. Загальноекономічний розвиток та ефекти
За останні роки німецька стратегія розвитку значно вплинула на зміну структури енергопостачання в країні. Поновлювані джерела енергії покривають приблизно 12% від загального споживання енергії. При цьому економія викиду парникових газів досягає приблизно 129 мільйона тонн і приносить істотну користь для навколишнього середовища. За статистикою поновлювані джерела енергії здатні забезпечити електрикою приблизно 8 мільйонів домашніх господарств, що становить майже п'яту частину від 40 мільйонів домашніх господарств в країні. 2012 рік став рекордним роком для сонячної електрики. Було побудовано 1,3 мільйона сонячних установок, що склало приріст на 45 % порівняно з попереднім періодом. Таким чином, Німеччина є світовим лідером у виробництві фотовольтаїки. Німеччина посідає друге місце в області вітроенергетики. Середній ціновий рівень за вироблену енергію в цій області становив від 0,15 € до 0,18 € за кіловат на годину, у той час як середній ціновий рівень для кінцевого споживача склав 0,25 € кіловат в годину. Все більше число громадян виступають не тільки як споживачі, але і як продавці «зеленої енергії». Таким чином, вони беруть участь у розвитку галузі. Часто споживачі встановлюють портативні «міні електростанції» прямо у себе вдома. Це невеликі мотори, що працюють за принципом когенерації, що дозволяють одночасно виробляти тепло і електроенергію для власних потреб, а також для всієї мережі електропостачання. Приблизно 80.000 громадян об'єдналися в енергетичні кооперативи, які як правило, займаються виробленням сонячної енергії, число яких за останні шість років зросло в шість разів і склало 600 таких кооперативів. Ціна на придбання кооперативних паїв становить мінімум 500 €, в деяких випадках лише 100 € за пай. Ці кооперативи за останні роки призвели інвестиції на суму понад 800 мільйонів €.
Розвиток децентралізованої системи постачання енергією призвів до помітного прогресу для муніципальних утворень. Це характерно не тільки для регіонів, що розвиваються, але структурно-слабких як, наприклад, Східна Німеччина, де сектор поновлюваних джерел енергій як «Newcomer» успішно збільшив свою частку в економіці. Користь для економіки на місцях відчувається у додаткових прибутках для муніципальних утворень, які вже в 2009 році змогли отримати дохід у розмірі 6,8 мільярдів € більше в своє розпорядження і таким чином нові можливості для поліпшення привабливості власної території.
Для Німеччини, яка є країною імпортером в області енергетики, важливо, що поновлювані види енергії помітно зменшують залежність від імпорту і одночасно підвищують енергетичну незалежність країни. Німеччина залежить від імпорту нафти на 97%, від газу на 83% та вугілля на 61 %. Зараз, поновлювані джерела енергії знизили витрати на імпорт енергії на суму понад 500 мільярдів €.
У загальноекономічному значенні поновлювані джерела енергії внесли значний додатковий ефект у сфері зайнятості. В останні десять років кількість робочих місць у цій галузі подвоїлася і досягла 382 000. Процес зростання залежить головним чином від монтажу й установки устаткування, експлуатації і техобслуговування регенеративних електростанцій. Ефект зайнятості припадає на одну третину на біо - і сонячну енергетику, і на одну четверту на вітроенергетику. Це дає шанси для людей різних професій. Багато фермерів змогли з допомогою інвестицій створити для себе другу фінансову опору. Інженери можуть знайти собі застосування в області інноваційних технологій і в їх експорті. Для постачальників і фахівців виникає можливість знайти роботу на місцях. У відповідності з цим, збільшився об’єм з навчання фахівців у цій галузі. Близько 300 нових навчальних програм спрямовані на навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів, необхідних у цій області. Цим загальноекономічним вигодам протистоять значні витрати на державну підтримку галузі, а також витрати на цінове регулювання. В цілому все ж велика частина громадян переконана, прикладати зусилля для розвитку альтернативних енергій варто, тим самим вносячи внесок у зміцнення економічної конкурентоспроможності Німеччини у світі як інноваційної країни сучасних технологій.