
Новий спосіб підготовки сировини для гранулювання пелет відкриває нові можливості щодо зниження загальної вартості опалення з використанням пелет. Мова йде про повільне нагрівання вихідної сировини (біомаси) в умовах нестачі кисню, або іншими словами, про процес схожий з процесом виготовлення деревного вугілля. З підготовленої сировини можливе отримання пелет з унікальними характеристиками, що робить розрив між вугіллям і пелетами ще меншим.
В англійській мові подібна обробка сировини називається торрефакацією (torrefacation), в російській мові найбільш близьке за змістом значення обсмажування.
При нагріванні до температури 160 °С деревина втрачає вологу, однак її властивості, в тому числі, поглинати воду залишаються незмінними. При подальшому нагріванні деревина починає темніти, відбувається виділення оцтової кислоти та фенолу, деревина починає змінювати фізичні та хімічні властивості, у тому числі деревина стає більш крихкою і більше гідрофобною. Видалення оцтової кислоти з деревини уповільнює корозійні процеси металевих частин пелетного котла, де використовуються подібні пелети.. При подальшому нагріванні зміст CH4, H2, CxHy, і CO в сформованому газі збільшується, в той час як вміст CO2 зменшується.
Дослідним шляхом встановлено, процес торрефакації відбувається при температурі від 200 до 270 °С. Сировина, піддана подібній процедурі, володіє наступними перевагами в порівнянні зі звичайною деревиною:
- Підвищена енергоємність порівняно з традиційною сировиною за рахунок зменшення загальної маси після випаровування вологи та інших негорючих речовин.
- Стійкість до поглинання вологи, вологість сировини зберігається на рівні 2% .
- Оптимальне співвідношення міцності/крихкості.
Варто зазначити, що кожне співвідношення температури, час нагріву і видів деревини створює унікальний продукт, проте, загалом, маса деревини зменшується до 30%, в той час як зберігається від 80 до 90% первісної енергоємності деревини (22,500 kJ/kg).
Однією з найбільших переваг процесу є перетворення різноманітної деревини сировини (як за вологістю так і за розмірами) у практично одноманітну сировину для виготовлення пелет. Пелети, виготовлені з такої сировини відрізняються практично чорним кольором, високою енергоємністю, і як наслідок зниженими витратами на транспортування. Крім того, спалювання подібних пелет відбувається практично без виділення диму.

Існує два способи торрефакації: постійний і метод «нерухомого шару». У першому випадку обсмажування відбувається в процесі транспортування сировини на транспортері або шнеку, в цьому випадку сировина повинна бути попередньо висушеною і мати одноманітну форму. Нагрівання здійснюється від прямого контакту деревини з поверхнею нагрівальних елементів.
Метод «нерухомого шару» використовує трохи інший підхід. Процес відбувається при присутності інертного газу, температура якого змінюється протягом процесу у відповідності з технологією процесу. В даному випадку нагрів здійснюється методом конвекції, проте слід зауважити, що процеси сушіння і торрефакації повинні бути рознесені в часі. З економічної точки зору, використання методу «нерухомого шару» можливо економія витрат на сушку сировини, так як процес є замкнутим, а рекуперація водяної пари (що, тим не менш є непростим технічним рішенням навіть на сьогоднішній день) може принести додатковий дохід.
Одержувана сировина потім подається в гранулятор для виробництві пелет, аналогічно вже існуючим технологіям. Пелети, отримані таким чином, мають теплотворні характеристики схожі з вугільним паливом, але на відміну від останнього, з меншими витратами піддаються в зону горіння і практично не містять золи (не більше 1 відсотка).
